Вісник НАН України. 2016. № 2. С.12-17 .
ІЗ ЗАЛИ ЗАСІДАНЬ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
2 грудня 2015 року
Про виконання цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Стратегічні мінеральні ресурси України» (доповідач – академік НАН України В.І. Старостенко)
Історико-культурна спадщина України: переміщення, втрати, перспективи повернення (доповідач – академік НАН України В.А. Смолій)
Про нагородження відзнаками НАН України та Почесними грамотами НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України (доповідач – академік НАН України В.Л. Богданов)
Кадрові та поточні питання
На засіданні Президії HAH України 2 грудня 2015 р. члени Президії HAH України та запрошені заслухали наукову доповідь голови Наукової ради цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Стратегічні мінеральні ресурси України», директора Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України академіка НАН України Віталія Івановича Старостенка про результати виконання цієї Програми (див. стенограму).
Мінерально-сировинна база України, створена працею багатьох поколінь геологів, є основою енергетичної, економічної та політичної незалежності держави, оскільки, за оцінками експертів, прямо чи опосередковано формує близько половини ВВП України, валютних надходжень, промислового потенціалу, з її використанням пов’язано до 20% трудових ресурсів. Ці показники наближаються до показників розвинутих країн з потужною гірничовидобувною промисловістю.
Програма виконувалася в 2013–2015 рр., мала науково-прикладний характер і була орієнтована на розроблення нових наукомістких технологій пошуків, розвідки та інтенсифікації видобутку корисних копалин, переробки мінеральної сировини техногенного походження. Програма містила 26 проектів, які розроблялися 18 установами з 6 відділень НАН України, що забезпечило комплексний підхід до виконання завдань Програми і дало змогу отримати низку важливих результатів. Наприклад, було обґрунтовано перспективи нафтогазоносності, пов’язані з освоєнням великих глибин, розроблено нові методи обробки свердловин з метою значного збільшення видобутку вуглеводнів. Частину розробок вже впроваджено у виробництво. За три роки виконання Програми науковці Академії отримали 28 патентів, виготовили 5 експериментальних зразків приладів, одержали 18 актів впровадження, опублікували 219 наукових праць, зокрема 18 монографій.
У виступі головного наукового співробітника Інституту геологічних наук НАН України академіка НАН України Олександра Юхимовича Лукіна було наголошено на тому, що зараз немає для людства взагалі і для нашої країни зокрема більш життєво важливої проблеми, ніж стратегія освоєння природних ресурсів. О.Ю. Лукін зупинився лише на одному аспекті отриманих за Програмою результатів, а саме: у процесі виконання робіт уперше було одержано реальні докази участі у формуванні зон інтенсивного ендогенного рудоутворення та нафтогазонакопичення суперглибинних флюїдів, пов’язаних не лише з верхньою мантією, а й з нижньою мантією і межею мантії ядра. Це вдалося зробити завдяки системному комплексному підходу до проблеми на основі аналізу результатів сейсмотомографічних та різних мінералогогеохімічних досліджень. Підйом флюїдів з глибин геосфери Землі було незалежно підтверджено відкриттям нового явища – наявності мікро- і наночастинок самородних металів і природних сплавів у колекторах нафти і газу, в геотермальних рудах тощо. Це докорінно змінює наші уявлення і про ресурсний потенціал земних надр, і про закономірності нафтидогенезу та рудоутворення. Три нафтогазоносних регіони на території України належать до надглибинних осадових басейнів з аномально високими потужностями осадового типу. Глибокі горизонти цих басейнів є невичерпним джерелом вуглеводнів, H2, He, зокрема 3He. Їх освоєння – це без перебільшення майбутнє нашої цивілізації.
Заступник генерального директора Державного об’єднання «Укргеофізика» кандидат геологічних наук Анатолій Петрович Толкунов підкреслив, що розвиток мінерально-сировинного ресурсного потенціалу України як основи паливно-енергетичного комплексу має вирішальне значення для ефективного функціонування економіки, енергетичної та національної безпеки держави. Сьогодні як ніколи гостро стоїть проблема приросту ресурсів та запасів вуглеводнів. Видобуток газу знизився з 68 млрд м3 у 1970-х роках до 20 млрд м3; видобуток нафти з конденсатом – з 14,6 до 3,5 млн т на рік. Однією з причин зниження видобутку є катастрофічне скорочення геологорозвідувальних, передусім геофізичних робіт, спрямованих на виявлення і підготовку до буріння нових нафтогазових об’єктів. Водночас обсяги ще не розвіданих традиційних ресурсів вуглеводнів становлять близько 30 млрд т у.п., прогнозні ресурси покладів газу щільних колекторів центрально-басейнового типу оцінюють у 8 трлн м3, газу (метану) вугільних родовищ – від 12 до 25 трлн м3, сланцевого газу – до 30 трлн м3. Отже, вуглеводневий потенціал надр України – великий, але його освоєння неможливе без вирішення фундаментальних питань виникнення та еволюції нафтогазових, вугільних та рудних басейнів. Повний текст