Вісник НАН України. 2018. № 11. С. 35-80
https://doi.org/10.15407/visn2018.11.034

ОНИЩЕНКО Олексій Семенович —
академік НАН України

ДУБРОВІНА Любов Андріївна —
член-кореспондент НАН України, генеральний директор Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського

ВЕЛИКИЙ БУДІВНИЧИЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Ця стаття — своєрідний науковий і соціальний портрет унікальної особистості, великого вченого, організатора науки, видатного державного і громадського діяча Президента Національної академії наук України академіка НАН України Бориса Євгеновича Патона. Розглянуто його внесок у дослідження основоположної проблеми з’єднання матеріалів, у новаторські науково-технічні прориви в галузі електрозварювання на землі, у воді та космосі, винайдення способу з'єднання живих тканин при хірургічному втручанні, у розбудову Національної академії наук України як головного вітчизняного і визнаного міжнародного наукового центру, у формування національної наукової системи в Україні, а також його відповідальну громадянську позицію у складних і доленосних для українського народу соціальних ситуаціях.

27 лютого 1962 р. Загальні збори Академії наук УРСР обрали Бориса Євгеновича Патона президентом АН УРСР. Це обрання було прогнозоване. Борис Євгенович на той час був відомим ученим і у Вітчизні, і далеко за її межами, а Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, який він очолював уже майже 10 років, славився як центр фундаментальної технічної науки, що працює над розв’язанням великих народногосподарських проблем.

Стратегічний курс — розвиток фундаментальних досліджень. Патон-президент з властивою йому енергією і далекоглядністю взявся за розвиток усього академічного комплексу: технічних, природничих і соціогуманітарних наук, наук фундаментальних і прикладних, структури і матеріально-технічної бази Академії. У взаємозв’язку здійснювалася підготовка висококваліфікованих кадрів — дослідників стратегії ближнього і дальнього прицілу. Перша з цих стратегій, головна і постійна, полягала в принципі — «Наука повною мірою повинна реалізувати себе як безпосередня продуктивна сила». Реалізуватися таким чином вона зможе перш за все двома шляхами: випереджальним розвитком фундаментальних досліджень і оперативним широкомасштабним впровадженням їх досягнень у практику. Історія науки свідчить, що глибока фундаментальність завжди була її найсильнішою стороною. «Я переконаний, — говорив Борис Євгенович, — що потрібно і далі домагатися випереджального розвитку фундаментальних досліджень, бо тільки маючи надійні результати у сфері фундаментальної науки, можна справді перейти до серйозних, результативних, плідних прикладних досліджень і потім до дослідно-конструкторських розробок, до створення тих технологій, які можуть і повинні внести революційні зміни (саме революційні!) в різні галузі народного господарства».

Виходячи з таких настанов, набирав сили курс на інтенсивний розвиток науки, проведення фундаментальних досліджень, спрямованих на вирішення науково-технічних проблем великого народногосподарського значення, створення високих технологій, здатних всебічно модернізувати виробничі підприємства і цілі галузі економіки. Інтенсивний розвиток науки передбачав досягнення корінного перелому у справі швидкого і великомасштабного впровадження її досягнень. «Це завдання завдань», — наголошував Борис Євгенович.

В організації фундаментальних досліджень особлива увага приділялася наукам, які тоді були носіями науково-технічних революцій, забезпечували прогрес великої високотехнологічної промисловості — основи народного господарства. Стратег науки Б.Є. Патон мобілізовував Академію, щоб вона йшла в авангарді промислових революцій. Вони, як відомо, є рушіями суттєвих змін і в способах виробництва, і в способах життя.

Борис Євгенович розпочинав трудову діяльність у період переходу нашої країни від першої промислової революції, основаної на використанні парових машин, до другої, носієм якої була електроенергія. Він став сучасником і учасником цієї другої, а далі і третьої (кібернетичної), і нинішньої, четвертої (інтеграційної), в якій зливаються в єдине ціле нано-, біо-, інфо-, соціотехнології, промислових, а ширше кажучи, науково-технічних революцій. Дар відчуття нового, проникнення в глибини і за горизонти допомагав йому побачити зародки назріваючих революційних зрушень у науці і можливостей їх впливу на суспільну практику. Відповідно він корегував власний дослідницький інтерес і спрямовував роботу загальноакадемічного співтовариства на випередження.

На посаді президента Академії Б.Є. Патон із самого початку показав себе високоефективним організатором. Академія за короткий час вийшла на траєкторії неухильного піднесення. Розгорталися нові напрями досліджень, створювалися нові інститути, удосконалювалася організація наукової праці і зв’язку науки з практикою. Віддаючи належне класичним, основоположним наукам (серед точних наук — це математика; у природознавстві — фізика, хімія і біологія; у соціогуманітаристиці — історія, філософія і філологія), в Академії в пріоритетному порядку розвивалися їх найновіші відгалуження і науки, що виникали на перетині існуючих, загалом ті науки, які давали якісно нове знання і нові продуктивні технології. Перед інститутами ставилися завдання посісти лідерські позиції, стати головними науковими установами галузі в Україні та світі.