Вісник НАН України. 2014. №1. С. 117.
80-річчя члена-кореспондента НАН України В.С. Пазенка
Віктор Сергійович Пазенок народився 27 січня 1934 р. у Києві в родині військовослужбовця. У 1956 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, працював у комсомольських організаціях Києва й області. У 1964 р. його було направлено в аспірантуру кафедри філософії Академії суспільних наук при ЦК КПРС (Москва). Після захисту кандидатської дисертації в 1967 р. Віктор Сергійович одержав запрошення на роботу до Вищої партійної школи при ЦК КПУ, де викладав майже чверть століття, обіймаючи посади доцента, завідувача кафедри та проректора з наукової роботи. У 1979 р. він захистив докторську дисертацію, наступного року здобув учене звання професора. У 1988 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України. У 1991 р. В.С. Пазенок очолив відділ історії зарубіжної філософії Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, з 2008 р. він головний науковий співробітник Інституту. З 1992 р., від дня заснування, Віктор Сергійович працює в Київському університеті туризму, економіки і права (КУТЕП) на посадах професора, завідувача кафедри філософії і соціальних наук, проректора з наукової роботи. Він – заступник голови вченої ради і голова редколегії «Наукових записок КУТЕП»; засновник і перший віце-президент Академії туризму України, створеної при Університеті. Основні наукові здобутки B.C. Пазенка пов’язані з дослідженням соціокультурних та етичних проблем, діалектики соціально-економічних, політичних, правових і аксіологічних чинників поступу сучасного суспільства, в тому числі українського, питань філософської антропології і філософії історії; осмисленням історико-філософського досвіду людства тощо. Метою більшості його робіт є з’ясування сутності мегатенденцій світової філософії та культури, які формують контекст суспільного й духовного життя людської цивілізації; розкриття аксіологічного підґрунтя політики; розроблення методологічних аспектів теорії моралі. Концепція високоморальної, духовно багатої особистості визначила магістральний шлях досліджень Віктора Сергійовича, спонукавши його до порушення досить неоднозначних тем: соціально-економічна версія «звільнення людини», подолання відчуження особистості, соціальне значення етичних рефлексій, справедливість як моральна цінність та соціальна справедливість, економічна, політична і духовна свобода, «меліоризація» соціуму, моральні засади державобудівницва, співвідношення абсолютного й відносного в моральних поглядах та етичних системах, гуманізм і його доля в культурі сучасної цивілізації. Проблема обґрунтування ієрархічної системи моральних категорій протягом тривалого часу була провідною у творчості В.С. Пазенка. Він аналізував можливість застосування до таких категорій предикату істинності, соціальної детермінованості моралі тощо і дійшов висновку, що системоутворювальною «клітиною» структури етичних категорій є загальносоціальне поняття блага. У результаті досліджень етичного релятивізму, його природи, модифікацій наукового витлумачення, впливу на моральну свідомість, соціальної функції Віктор Сергійович сформулював новий підхід до вивчення цієї проблеми. Як і інші фундаментальні питання моральної теорії, її не можна розв’язати виключно на метатеоретичному рівні, для цього потрібен вихід у світ суспільної практики, в простір соціального буття людини. Подальшим етапом наукової роботи В.С. Пазенка стало з’ясування специфіки соціального – того, що безпосередньо забезпечує людині її існування, самореалізацію як суспільної істоти, – та суспільного, яке опосередковано впливає на людину. Віктор Сергійович визначив сутність «соціальної культури»; обґрунтував ідею пріоритету гуманістичних цінностей, «людиновимірних» параметрів удосконалення суспільства. У його публікаціях, присвячених проблемі стосунків політики і моралі, наголошено на тому, що головною цінністю свободи є можливість людини впливати на прийняття всіх рішень, що її стосуються, і бути вільною у вирішенні власних проблем. Осмислення філософських аспектів сучасної політики посідає чільне місце в науковому доробку В.С. Пазенка. Він простежує діалектику політики і моралі як двох нормативно-ціннісних систем регулювання життя соціуму, що у своєму взаємозв’язку утворюють системну цілісність, узгоджують доцільність політичних інтересів з етичними вимогами.
Привертають велику увагу роботи Віктора Сергійовича з вивчення феномену суспільної кризи, її явних і латентних загроз, можливостей їх подолання або мінімізації. Він активно досліджує процеси трансформації духовного, культурного, морального життя, які супроводжують становлення України як суверенної, соціальної, демократичної держави. Залучення «української проблематики» в загальноцивілізаційний контекст, що В.С. Пазенок активно здійснює в своїх публікаціях останнього десятиліття, зумовило формування і введення в науковий обіг нових концептів: «плинне суспільство», «аномалії як новітні ціннісні норми», «інше» та «інакше» тощо. Теоретичне розроблення концепту етноетики мало велике значення для формування сучасної антикризової і комунікативної культури міжетнічних, крос-національних відносин. Він бере активну участь у підготовці Концепції розвитку гуманітарної сфери України – складової Державної соціогуманітарної програми; програми «Інтелектуальний потенціал суспільства і його використання для розбудови незалежної України»; програми розвитку туризму в Україні та ін. Під керівництвом Віктора Сергійовича науковці КУТЕП розробляють теоретичні основи науки про туризм як важливий суспільний інститут і досліджують соціально-культурне значення феномену подорожей. В.С. Пазенок – автор 350 наукових праць, серед яких 9 індивідуальних монографій. Він – член редколегій багатьох фахових журналів, енциклопедичних видань; науковий керівник і консультант 5 докторських та 25 кандидатських дисертацій.