Вісник НАН України. 2014. №1 2. С. 29-38.
https://doi.0.15407/visn2014.12.029

ДІДУХ Яків Петрович —
член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор,
завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного

СИНЕРГЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ СТРУКТУРИ, РОЗВИТКУ
І СТІЙКОСТІ БІОТОПІВ ТА ПРОБЛЕМИ ПРОГНОЗУВАННЯ ЇХ ЗМІН

За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України
29 жовтня 2014 року

Розв’язання складних екологічних проблем у контексті переходу на засади сталого розвитку вимагає застосування нових термодинамічних, синергетичних підходів, в основі яких лежить теорія нелінійності, використання якої потребує переведення якісних характеристик екосистем у кількісні одиниці. Розроблена автором методика синфітоіндикації дає змогу застосувати ряд сучасних математичних методів і оцінити характер залежності між зміною екофакторів та біотопів. На основі понять теорії фракталів і теорії катастроф розглянуто проблеми структуризації, розвитку (сукцесії, синеволюції), характер трансформації енергії степових і лісових екосистем, а також їх охорони. Розкрито проблеми інвазії видів та всихання ялинників Карпат у контексті кліматичних змін.

Ключові слова: термодинаміка, синергетика, енергія, теорія фракталів, теорія катастроф, екосистеми, біотопи, синфітоіндикація, сукцесія.

Реалізація положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Конвенції про боротьбу зі спустелюванням, прийнятих на всесвітньому саміті ООН у Ріо-де-Жанейро (1992), потребує створення відповідного плану дій згідно з національною стратегією переходу України на засади сталого розвитку. Хоча таку стратегію розробляли й обговорювали на різних рівнях, офіційно її так і не було прийнято. Проте підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС неодмінно викличе необхідність її ухвалення.

Екологічна складова є одним із ключових питань стратегії сталого розвитку, якому, на жаль, у нас відводять другорядну роль. Разом з тим, екологічні проблеми все більше загострюються як у глобальному масштабі, так і в окремих регіонах, і вирішувати їх стає дедалі важче. Екосистеми мають надто складну структуру, їх стан змінюється стрибкоподібно, причинно-наслідкові зв’язки є непрямими, мають імовірнісний характер. Це потребує осмислення, пояснення, особливо сьогодні, у зв’язку з необхідністю прогнозування природних змін, у тому числі рослинності, під впливом клімату. При цьому постає багато питань, які не можна розв’язати в рамках класичних підходів, а за відсутності аргументованих відповідей виникає чимало спекуляцій. Отже, для вирішення всіх цих проблем потрібні інші підходи, ніж ті, що використовувалися раніше, інші методології і методи досліджень.  Повний текст (PDF) .