Вісник НАН України. 2016. № 4. С. 11-18.

НАГРЕБЕЛЬНИЙ Володимир Петрович –
кандидат юридичних наук,
член-кореспондент НАПрН України,
заступник директора Інституту держави і права 
ім. В.М. Корецького НАН України 

ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК І ПРАВОЗНАВЕЦЬ, ОРГАНІЗАТОР АКАДЕМІЧНОЇ НАУКИ, ДЕРЖАВНИЙ ТА ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
Ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка

19 лютого 2016 р. у Великому конференц-залі НАН України відбулася ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського історика і правознавця, державного та громадського діяча, одного з ініціаторів утворення Української академії наук, її другого президента академіка Миколи Прокоповича Василенка. 

Ювілейну сесію Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України відкрив голова Секції, віце-президент НАН України академік НАН України С.І. Пирожков. Він відзначив вагому роль академіка М.П. Василенка у заснуванні української академії наук, організації у ній суспільних і гуманітарних наук і зачитав привітання учасникам Загальних зборів від президента Національної академії наук України академіка НАН України Б.Є. Патона. У своєму зверненні Борис Євгенович підкреслив, що академік М.П. Василенко належить до когорти тих учених, чия наукова спадщина стала справжньою скарбницею для наступних поколінь – продовжувачів його справи, наголосив на його великому внеску у становлення Української академії наук та розбудову вітчизняної науки, особливо на першому її етапі.

З доповіддю про життєвий шлях і творчу спадщину академіка М.П. Василенка виступив директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України академік НАН України Ю.С. Шемшученко. У доповіді зазначалося, що Микола Прокопович Василенко народився 14 лютого 1866 р. у козацькому краї, на Глухівщині (зараз – селище Червоне Сумської області). Його рід мав козацьке походження. Батько, Прокіп Іванович, закінчив Глухівське земське училище. Працював писарем у

Ювілейна сесія Загальних зборів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження академіка М.П. Василенка. Зліва направо: директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України академік Ю.С. Шемшученко, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України академік В.А. Смолій, віце-президент НАН України академік С.І. Пирожков, академік-секретар Відділення економіки НАН України академік Е.М. Лібанова, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік М.Г. Жулинський

Глухівському повітовому суді, потім був приставом у селищі Есмань, надавав правову допомогу односельчанам.

Батьки виховували своїх дітей у дусі доброзичливості й інтелігентності, прищеплювали почуття любові до свого народу. Перші роки свого життя М. Василенко з подробицями і теплотою описав пізніше у своєму щоденнику «Моє життя»: «Краси не було, але був затишок. І ми всі любили наш хутір, нашу Есмань».

Першою сходинкою до знань для М. Василенка стала Глухівська шестикласна прогімназія (1875–1882 рр.). Тут він здобув добрі знання із загальних дисциплін, а також з латинської, грецької, німецької і французької мов. Глухів виховав у М. Василенка любов до історії рідного краю. Не випадково пізніше проблеми Гетьманщини і багатого історичного минулого гетьманської столиці посідали чільне місце у його науковій творчості.

Заключним етапом в одержанні середньої освіти стало для М. Василенка навчання у Полтавській гімназії. За нею був історико-філо­логічний факультет Дерптського (тепер – Тартуського) університету, який він закінчив у 1890 р.

Повернувшись до Києва, М. Василенко прослухав курс лекцій в Університеті св. Володимира (професорів В. Антоновича, М. Владимирського-Буданова та ін.). Паралельно вів дослідницьку роботу в архівах, викладав у київських гімназіях та кадетському корпусі, працював у губернських державних установах.

У роки Першої російської революції редагував газету «Киевское слово». За публікацію в ній статей антиурядового характеру був засуджений у 1907 р. до одного року ув’язнення. Покарання відбував у сумнозвісних петербурзьких «Хрестах». У в’язниці даремно часу не гаяв: готувався до здобуття другої вищої освіти – юридичної. Звільнившись із місця ув’язнення, екстерном здав іспити на юриста в Новоросійському (тепер – Одеському) університеті. Отримав відповідний диплом і працював повіреним (адвокатом) одеської, а потім київської судових палат.

Після повалення самодержавства в Росії М. Василенко обіймав посаду попечителя Київського учбового округу. Згодом був запрошений до Санкт-Петербурга на посаду товариша (заступника) міністра освіти Тимчасового уряду. Другим товаришем міністра був уже відомий на той час учений-геофізик Володимир Іванович Вернадський. У них зав’язалася велика дружба на все життя. Саме тоді Микола Прокопович захопився ідеєю Української академії наук (УАН). Як пізніше згадував В. Вернадський, у М. Василенка «першого виникла думка про створення Української академії наук. У нас з ним зразу ж утворився дорогий для нас обох дружній зв’язок».

З проголошенням Української Народної Республіки М. Василенко повертається до Києва і включається у процес національно-державного будівництва. За Центральної Ради він стає членом Генерального суду УНР, а за правління Гетьмана П. Скоропадського – обіймає посади міністра освіти і мистецтв та президента Державного Сенату.

Свої міністерські повноваження М. Василенко вміло використав для реалізації академічної ідеї. Він створив комісію для підготовки законопроекту про утворення УАН та проекту її Статуту. На запрошення міністра комісію очолив В. Вернадський, який тоді тимчасово мешкав у Полтаві. Сам же Микола Прокопович спрямовував роботу комісії і забезпечував її діяльність організаційно. Комісія провела 23 засідання і виконала покладені на неї завдання. Результати її роботи були подані до Ради Міністрів у формі «Пояснювальної записки до законопроекту про утворення Української Академії наук у Києві», яку підписав М. Василенко.

За наслідками розгляду цієї записки Гетьман П. Скоропадський 14 листопада 1918 р. підписав закон про утворення УАН. Було також затверджено перший Статут Академії та її персональний склад. А 27 жовтня того ж року відбулося перше загальне зібрання Академії, яке обрало першим її президентом В. Вернадського. Саме з цієї дати й розпочався відлік часу для діяльності НАН України.

Гімназист Микола Василенко.

1880-ті роки

 

Варто зазначити, що гетьман П. Скоропадський мав намір обрати першим президентом УАН Михайла Грушевського, але той категорично відмовився. По-перше, М. Грушевський принципово негативно ставився до режиму П. Скоропадського; по-друге, історик був у полоні своєї ідеї про те, що єдиною моделлю для УАН може бути Українське наукове товариство, яке він очолював; по-третє, М. Грушевський дивився на майбутню Академію як на наукову установу для розвитку суспільних наук, тоді як В. Вернадський і М. Василенко вбачали в Академії наукову установу більш широкого профілю – для розвитку як суспільних, так і природничих та технічних наук. Повний текст