Вісник НАН України. 2017. № 11. С.3-8
ІЗ ЗАЛИ ЗАСІДАНЬ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
27 вересня 2017 року
Розвиток теорії гіпогенного карстогенезу: наукові та практичні застосування (доповідач — доктор геологічних наук О.Б. Климчук)
Дизайн і фотоніка сучасних перетворювачів світлової енергії на основі поліметинових барвників (доповідач — член-кореспондент НАН України О.О. Іщенко)
Про нагородження відзнаками НАН України та Почесними грамотами НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України (доповідач — академік НАН України В.Л. Богданов)
Кадрові та поточні питання
На засіданні Президії НАН України 27 вересня 2017 р. члени Президії HAH України та запрошені заслухали наукову доповідь провідного наукового співробітника відділу гідрогеологічних проблем Інституту геологічних наук НАН України доктора геологічних наук Олександра Борисовича Климчука про розвиток теорії гіпогенного карстогенезу та її наукові і практичні застосування .
Актуальність досліджень карстоутворення пов’язана з тим, що карст є процесом розвитку макропорожнинності та структур високої флюїдопроникності гірських порід під дією підземного водообміну і розчинення, що призводить до різкого зростання неоднорідності властивостей гірськопорідного простору, зміни структури і динаміки водообміну, аномальної концентрації підземного стоку та розвитку провальних процесів. Природне середовище карстових регіонів відзначається високим ступенем ускладнень у гідротехнічній, будівельній і гірничодобувній діяльності та охороні підземних вод. Неналежне врахування специфіки карстових територій у природокористуванні спричинює деградацію ресурсів, техногенні аварії та катастрофи з великими матеріальними збитками.
Традиційні уявлення про карст та моделі карстоутворення були сформовані стосовно умов експонованого чи приповерхневого залягання розчинних порід, де карстові системи розвиваються у переважно безнапірних умовах у безпосередньому генетичному та функціональному зв’язку з поверхневим живленням (епігенний карст). Карстопрояви, що виявлялися бурінням та гірничими виробками на великих глибинах, розглядалися як палеокарст, сформований у попередні епохи і перекритий молодшими породами.
Виконані в Інституті геологічних наук НАН України дослідження з проблеми гіпогенного (глибинного) карстогенезу ґрунтуються на сучасних уявленнях про глибинну дегазацію Землі та водообмін у геологічних структурах, розкривають закономірності формування та поширення карсту, пов’язаного з висхідним розвантаженням напірних підземних вод і ендогенних флюїдів. Розвиваючись по структурних і літологічних неоднорідностях у широкому спектрі реакційноздатних гірських порід, гіпогенний карстогенез створює систему каналів ефективної флюїдної міграції та макропорожнинність у верхній частині земної кори як у континентальній, так і океанічній обстановках та відіграє важливу роль в організації висхідного розвантаження флюїдів, процесах масопереносу і формування родовищ флюїдогенних руд і вуглеводнів.
Гіпогенний карстогенез створює каналово-порожнинні системи, структурно-морфологічні та функціональні властивості яких кардинально відрізняються від карстових систем епігенного походження. Принципово відмінними для цих двох основних генетичних типів карсту є закономірності просторового поширення. Відтак, вирішення практичних проблем, пов’язаних з карстом, має бути основано на визначенні ґенези карсту і застосуванні сучасних моделей розвитку та функціонування карстових систем відповідного походження.
Розроблення теорії гіпогенного карстогенезу сприяло широкому міжнародному визнанню її фундаментального значення і зумовило зміну загальної парадигми досліджень та перегляд уявлень про природу карсту багатьох регіонів світу. Ця теорія закладає нову основу для оцінювання ролі карсту в розвідці та експлуатації родовищ вуглеводнів (у тому числі нетрадиційних) і флюїдогенних руд, геологічному захороненні радіоактивних і токсичних відходів, розв’язанні інженерно-геологічних проблем карстових регіонів, розвідці і використанні геотермальних ресурсів та ресурсів глибинних вод, зокрема мінеральних.
В Україні легкорозчинні породи у відносно неглибокому заляганні розвинуті на понад 43% території, що зумовлює актуальність регіональних і прикладних досліджень карсту. Проте в останні роки дослідження та можливості компетентної експертизи проблем, пов’язаних з карстом, різко скоротилися у зв’язку з недостатнім фінансуванням, ліквідацією спеціалізованих підрозділів і втратою кадрового потенціалу. Вирішення зазначеної проблеми потребує інформування міністерств, відомств, зацікавлених організацій щодо можливого впровадження розробок з гіпогенного карсту для вирішення практичних завдань та підготовки конкретних пропозицій щодо практичного використання отриманих наукових результатів
В обговоренні доповіді взяли участь перший віце-президент НАН України академік НАН України А.Г. Наумовець, директор Державної установи «Науково-інженерний центр радіогідрогеоекологічних полігонних досліджень НАН України» академік НАН України В.М. Шестопалов, академік-секретар Відділення наук про Землю НАН України, директор Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка академік НАН України О.М. Пономаренко, голова Південного наукового центру НАН України та МОН України, директор Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського НАН України академік НАН України С.А. Андронаті.