Вісник НАН України. 2017. № 6. С.105

70-річчя члена-кореспондента НАН України Г.В. ЛИСИЧЕНКА

29 червня виповнюється 70 років доктору технічних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України, почесному працівнику атомної енергетики, лауреату Державної премії України, директору Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» Георгію Віталійовичу Лисиченку.

Г.В. Лисиченко – відомий вчений у галузі геоекології та мінерально-сировинної бази ядерної енергетики, радіаційної та екологічної безпеки, математичного моделювання і методології аналізу ризиків природно-техногенних процесів. Він автор понад 370 наукових праць, серед яких 15 монографій і 16 патентів на винаходи. Упродовж багатьох років основна наукова діяльність Г.В. Лисиченка пов’язана з вирішенням комплексних проблем безпеки функціонування атомно-енергетичного комплексу України, АЕС та інших об’єктів інфраструктури ядерно-паливного циклу.

З початку 80-х років Г.В. Лисиченко брав безпосередню участь у роботах з обґрунтування розміщення АЕС та ГАЕС, виконував геолого-екологічні дослідження на проммайданчиках більшості АЕС України. Започатковані і розроблені ним науково-методологічні підходи, методи та результати модельних досліджень забезпечують наукове обґрунтування та впровадження заходів захисту населення і території у разі надзвичайних ситуацій на АЕС та інших об’єктах ядерно-паливного циклу. Після катастрофи на ЧАЕС Г.В. Лисиченко з травня по вересень 1986 р. очолював штаб Академії наук в м. Чорнобиль. У цей період він займався питаннями сейсмічної діагностики стану зруйнованого реактора, оцінював радіоекологічний стан забруднених територій, розв’язував проблеми захисту водних ресурсів та поводження з радіоактивними відходами.

Г.В. Лисиченко брав участь у розробленні законодавчих актів щодо правового режиму територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; створенні системи протидії незаконному обігу ядерних і радіоактивних матеріалів; вдосконаленні системи екологічного моніторингу України.

Повний текст