Вісник НАН України. 2015. № 9. С. 98–101.

ПОЗНЯКОВ Валерій Дмитрович –
член-кореспондент НАН України,
завідувач відділу зварювання легованих сталей
Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України

ПІВТОРАК В’ячеслав Автономович –
кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник
Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України

ЗНАВЕЦЬ МІЦНОСТІ МАТЕРІАЛІВ ТА КОНСТРУКЦІЙ
До 75-річчя академіка НАН України Л.М. Лобанова

29 вересня 2015 р. виповнюється 75 років відомому ученому в галузі матеріалознавства, міцності матеріалів та конструкцій, доктору технічних наук, професору, лауреату Премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії України в галузі науки і техніки, премії НАН України ім. Є.О. Патона, заслуженому діячу науки і техніки України академіку НАН України Леоніду Михайловичу Лобанову.

Леонід Михайлович Лобанов народився 29 вересня 1940 р. у Саратові. Середню школу він закінчив у Києві в 1957 р. і вступив до Київського інженерно-будівельного інституту на факультет промислового і цивільного будівництва. У 1962 р., здобувши кваліфікацію інженера-будівельника, він залишився працювати у цьому виші в лабораторії тонкостінних просторових конструкцій, але рік потому перейшов до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона. Крім того, без відриву від роботи молодий фахівець навчався на вечірньому відділенні механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. У 1968 р. він здобув другу вищу освіту за спеціальністю «механіка» і вже наступного року захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню зварювальних напружень на моделях поляризаційно-оптичним методом. У докторській дисертації Леоніда Михайловича, яку він захистив 1984 р., було всебічно вивчено оптичні методи дослідження і засоби регулювання зварювальних напружень та деформацій у конструкціях з металевих і полімерних матеріалів. З 1985 р. і дотепер Л.М. Лобанов очолює відділ оптимізації зварних конструкцій нової техніки і є заступником директора з наукової роботи Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона. У 1990 р. його було обрано членом-кореспондентом, а в 1997 р. – дійсним членом Національної академії наук України. У 2015 р. Л.М. Лобанова було обрано академіком-секретарем Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства НАН України та членом Президії НАН України.

Леонід Михайлович Лобанов розробив комплекс методів дослідження зварювальних напружень і деформацій, що вирізняються високою точністю та інформативністю. У своїх перших роботах, опублікованих у 1965–1970 рр., він сформулював фізичні та математичні положення оптичного моделювання зварювальних напружень, побудував теорію їх подібності. Поляризаційно-оптичний метод дослідження зварювальних напружень він створив на моделях з оптично-чутливого полікарбонату, оскільки цей матеріал має для цього оптимальні фізичні властивості. На основі розробленого методу вперше у світовій практиці було визначено особливості напружених станів, що виникають при зварюванні полімерних матеріалів, залежно від типу швів, послідовності їх виконання, наявності геометричних концентратів та інших конструктивно-технологічних факторів; встановлено фундаментальні положення про загальні для металів і полімерів закономірності розподілу напружень у процесі зварювання різноманітних типів з’єднань; виявлено характер релаксації залишкових напружень у конструкційних пластмасах та їх вплив на міцність з’єднань; доведено можливість повного усунення залишкових напружень розтягу у зварних швах конструкційних полімерів і утворення залишкових напружень стиску завдяки застосуванню заданих силових дій перед зварюванням.

Широке визнання здобули праці Л.М. Лобанова та його колег, присвячені розробленню голографічних методів дослідження якості та напружено-деформованих станів зварних з’єднань. Наприклад, компенсаційний метод голографічної інтерферометрії значно спрощує визначення компонентів просторового вектора переміщень дифузновідбивних поверхонь. Із застосуванням термопластичних камер для миттєвої реєстрації голографічних зображень контрольованих об’єктів було створено компактну голографічну апаратуру, що дає змогу проводити дослідження в реальному масштабі часу, без використання віброізолювальних стендів. На основі цих розробок наукова група під керівництвом Леоніда Михайловича виконала діагностику різних типів зварних виробів із металевих та композиційних матеріалів. Так, уперше вдалося здійснити голографічний контроль зварних з’єднань тонкостінних труб, які використовують в аерокосмічній техніці, оцінити розмірну стабільність прецизійних зварних вузлів, вимоги до яких потребують геометричної точності на рівні 10^–7–10^–6 м. Повний текст