Вісник НАН України. 2017. № 10. С.68-76

КОШЕЧКО Вячеслав Григорович —
академік НАН України, директор Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України

ДОЛГІХ Лідія Юріївна —
кандидат хімічних наук, учений секретар Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України

НАРИС З ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ ФІЗИЧНОЇ ХІМІЇ ім. Л.В. ПИСАРЖЕВСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
До 90-річчя заснування Інституту

6 листопада 2017 р. виповнюється 90 років від дня створення Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України — найстарішої в Україні академічної установи хімічного профілю і першого в СРСР спеціалізованого інституту з фізичної хімії. У статті висвітлено основні віхи історії Інституту, становлення і розвиток його основних наукових напрямів, окреслено головні сфери діяльності Інституту та найвагоміші наукові здобутки його співробітників.

Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України є одним із відомих та визнаних наукових центрів України, який проводить фундаментальні і прикладні дослідження за різними актуальними напрямами сучасної фізичної хімії.

Інститут було створено 6 листопада 1927 р. на базі кафедри електронної хімії Дніпропетровського гірничого інституту, він є найстарішою в Україні академічною установою хімічного профілю та першим в СРСР спеціалізованим інститутом з фізичної хімії. Його засновником і першим директором був академік Лев Володимирович Писаржевський — один із найвидатніших учених-хіміків ХХ ст., лауреат премії імені М.В. Ломоносова дореволюційної Російської академії наук, лауреат премії імені В.І. Леніна — найвищої наукової премії СРСР 1920–1930-х років, дійсний член академій наук України та СРСР.

Ім’я Л.В. Писаржевського стоїть в одному ряду з найвидатнішими хіміками ХХ ст., передусім за введення в хімію електронних уявлень — створення основ електронної хімії. На початку 1914 р. Л.В. Писаржевський уперше з позицій електронної хімії розглянув поширені процеси окиснення та відновлення, природу виникнення електричного струму в гальванічному елементі тощо, відзначив, що перенос електрона є основою багатьох хімічних процесів і що властивості молекул визначаються їх електронною будовою. І це в той час коли лише в 1911 р. Резерфорд вперше пропонує свою планетарну модель атома, а у 1913 р. Нільс Бор представляє свій перший варіант теорії будови атома водню.

Безмежна ерудиція Л.В. Писаржевського в хімії дозволила йому перенести електронні уявлення практично в усі основні розділи фізичної хімії: теорію хімічного зв’язку, механізми реакцій, каталіз, електрохімію, радіаційну хімію тощо.

Заснований за ініціативою Л.В. Писаржевського Інститут фізичної хімії пов’язав свою наукову діяльність насамперед з розвитком саме цих уявлень. При організації Інституту було створено 4 наукових відділи: електронної хімії (академік Л.В. Писаржевський), хімічної термодинаміки та фізико-хімічних вимірювань (проф. О.І. Бродський), фізичної хімії похідних вуглецю та прикладної фізичної хімії (проф. Ю.В. Коршун) і фізичних вимірювань (проф. В.І. Данилов), у складі яких загалом працювало 30 співробітників.

Велике місце в роботах новоствореного Інституту в 1920–1930-х роках посідали проблеми електрохімії. Ґрунтуючись на уявленнях електронної хімії, Л.В. Писаржевський розробив теорію електродних потенціалів, яка внесла конкретний фізичний зміст у формальну осмотичну теорію В. Нернста. 

Повний текст