Вісник НАН України. 2015. № 2. С. 29-36.

Петрушина Тетяна Олегівна –  
доктор соціологічних наук, завідувач відділу економічної соціології
Інституту соціології НАН України
 

СПРИЙНЯТТЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ І НАУКОВЦІВУ СУСПІЛЬНІЙ СВІДОМОСТІ
За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України
24 грудня 2014 року

Проаналізовано такі індикатори сприйняття громадянами України вітчизняної науки, як ставлення до вибору професії вченого, довіра до вчених НАН України, уявлення про неможливість розвитку Української держави без розвитку науки, розуміння важливості рекомендацій учених для розвитку країни, а також зацікавленість людей у новинах з наукової тематики. Отримані дані свідчать про  наявність суспільного запиту на розвиток вітчизняної науки.
Ключові слова: наука, довіра до вчених, вибір професії вченого, наука і суспільство.

Неможливо перебільшити роль науки в розвитку сучасного суспільства. Геніально просто про значущість цього соціального інституту ще в ХІХ ст. сказав Л. Пастер: «Наука має бути найбільш піднесеним втіленням батьківщини, бо з усіх народів першим буде завжди той, який випередить інші у сфері думки і розумової діяльності». Продовженням цих ідей, випробуваних часом і вкорінених у культурі людства, стала Декларація про науку і використання наукових знань, схвалена на Всесвітній конференції з науки під егідою ЮНЕСКО (Будапешт, 1999). У ній зазначено, що наука та її прикладні аспекти сьогодні, як ніколи раніше, необхідні для економічного, соціального, культурного й екологічно безпечного розвитку.

У ХХІ ст. бути на рівні розвинених країн і успішно конкурувати за гідне місце в сучасному глобальному світі можливо лише за умови нарощування інтелектуальної складової суспільства, створення та реалізації нових ідей і технологій майбутнього. Недооцінка ролі науки, відсутність необхідних умов для її безупинного розвитку може призвести не лише до негативних соціальних наслідків, а й до незворотної стагнації суспільства. Як підкреслював Ф. Жоліо-Кюрі, країна, яка не розвиває науку, неминуче перетворюється на колонію.

Хоча Україна поки що утримує статус наукової держави і зберігає вагомий науковий потенціал, стан науково-технічної сфери країни є критичним. Як сталося так, що наукова спільнота, серед здобутків якої – перший в Європі цифровий комп’ютер, найбільший у світі літак «Мрія», найпотужніша міжконтинентальна ракета SS-18, унікальні технології зварювання в космосі, під водою, живих тканин та багато чого іншого, не змогла протистояти процесам деградації вітчизняної економіки і суспільства, погіршенню добробуту і соціальної захищеності громадян, не змогла забезпечити обороноздатність країни і запобігти руйнуванню самої науки? Чому на законодавчому рівні, на рівні державної ідеології ми декларуємо збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку як пріоритети національних інтересів, а на рівні реальної державної політики маємо протилежне – антинаукову, антиінноваційну політику? Повний текст (PDF).