Вісник НАН України. 2019. № 1. С.83-89

ПАТОН Борис Євгенович —
академік НАН України, Президент Національної академії наук України

СЛУЖІННЯ ДЕРЖАВІ
До 80-річчя академіка НАН України В.П. Горбуліна

17 січня виповнюється 80 років відомому в Україні та за її межами видатному державному діячеві, науковцю, ініціатору створення і першому Генеральному директору Національного космічного агентства України (1992–1994), Секретарю Ради національної безпеки при Президентові України — Раднику Президента України з питань національної безпеки (1994–1996), Секретарю Ради національної безпеки і оборони України (1996–1999, 2006), директору Інституту проблем національної безпеки (2003–2010), директору Національного інституту стратегічних досліджень (2014–2018), першому віце-президенту НАН України (з 2015), одному з авторів Концепції національної безпеки і оборони України, Концепції структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України, Воєнної доктрини України та інших ключових документів стратегії розвитку держави, доктору технічних наук, професору, академіку НАН України Володимиру Павловичу Горбуліну.

Якщо спробувати кількома штрихами окреслити портрет Володимира Павловича Горбуліна, то, мабуть, першим на думку спадає його фаховість, накопичений за багато років колосальний досвід управлінської діяльності як в органах державної влади, так і в науці, його визначний внесок у вибудовування національної безпеки і оборони нашої держави, неабиякі організаторські здібності, незаангажованість, дивовижна внутрішня зібраність, металева самодисципліна. Однак мені здається, центральним стрижнем особистості ювіляра, найхарактернішими рисами його індивідуальності є глибоке внутрішнє почуття відповідальності за свою справу, висока моральність і самовіддане служіння своїй країні. Саме на цьому підґрунті і розвивався його талант державотворця, тісно поєднаний з науковим підходом, і саме в цій галузі він продовжує сьогодні реалізовувати свої непересічні здібності.

Колись Володимир Павлович зізнався, що йому дуже подобається порівняння життєвого шляху людини зі спіраллю, кожен виток якої — це ніби нова орбіта, що розширює світогляд, своєрідний якісний стрибок, зробити який вдається лише через засвоєння нових знань і набуття нового досвіду. І кожна людина сама конструює власну орбітальну модель життя.

Трудова біографія В.П. Горбуліна лише на перший погляд може видатися багатогранною і різнобічною. Насправді вона яскраво відображує його найголовніше покликання — служити державі, бути там, де його досвід і таланти найбільш потрібні країні. Народився він 17 січня 1939 р. у Запоріжжі, однак уже через сім років його життя стає тісно пов’язаним з Дніпропетровськом (нині — м. Дніпро). Закінчивши середню школу із золотою медаллю, Володимир Горбулін мріяв про кар’єру дипломата, але розумів, що вступити до профільного московського вишу без відповідної протекції неможливо. Отже, він зробив вибір на користь фізико-технічного факультету Дніпропетровського університету, сформулювавши для себе важливий життєвий принцип: «Не варто дивитися на долю крізь призму мрії, яка не здійснилася. Навіть якщо щось не виходить, все одно потрібно рухатися вперед».

З величезною повагою і вдячністю згадує зазвичай Володимир Павлович деканів фізтеху, у яких, за його словами, крім фахових знань, він мимоволі навчався мистецтва управління: Ігоря Костянтиновича Коська, Володимира Івановича Моссаковського, Володимира Івановича Онищенка (з останнім склалися стосунки значно довші, ніж навчання в університеті). У студентські роки велике враження справили на Володимира Горбуліна також лекції видатних розробників ракетно-космічної техніки В.С. Будніка, В.М. Ковтуненка, М.Ф. Герасюти, Ю.О. Сметаніна. З особливою повагою ставився він до М.І. Дупліщева, завідувача кафедри «Конструкція та проектування літальних апаратів», який до фізтеху працював разом із С.П. Корольовим та М.К. Янгелем.

Це були часи, коли людство робило перші кроки в освоєнні космосу. Звістку про запуск першого космічного апарата з людиною на борту 12 квітня 1961 р. В.П. Горбулін зустрів разом зі своїми однокурсниками в актовому залі Дніпропетровського університету. Захоплення бурхливим розвитком ракетно-космічної техніки привело молодого випускника фізтеху в 1962 р. до Конструкторського бюро «Південне», де перший свій виробничий досвід він здобув під час проектування космічних апаратів серії «Космос». 

Повний текст