Вісник НАН України. 2019. № 4. С.84-93

ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович
академік НАН України, директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

СКРИПНЮК Олександр Васильович
академік НАПрН України, заступник директора з наукової роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

АКАДЕМІЧНІ НАУКОВІ ШКОЛИ В ГАЛУЗІ ДЕРЖАВОЗНАВСТВА І ПРАВОЗНАВСТВА
До 70-річчя від часу заснування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

У статті наведено характеристику основних наукових шкіл Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, подано ретроспективу їх формування, розглянуто їх діяльність, досягнення і здобутки за 70 років існування установи. Особливу увагу приділено аналізу основних напрямів розвитку академічної правової науки, їх еволюції, внеску керівників наукових шкіл та відомих учених-правознавців у дослідження проблем держави і права, правове забезпечення державотворчого та правотворчого процесів в Україні.

У травні цього року виповнюється 70 років від часу заснування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Сьогодні це провідна наукова правознавча установа, творчі досягнення якої добре відомі як в Україні, так і поза її межами. Головним здобутком Інституту є його наукові школи, теоретичний і практичний внесок яких у державотворення України є незаперечним. Ці школи пов’язані насамперед з іменами таких видатних учених-правознавців, як академіки В.М. Корецький, Б.М. Бабій, Ю.С. Шемшученко та члени-кореспонденти НАН України В.В. Цвєтков, В.Ф. Погорілко, В.І. Семчик та ін.

Однією з найпотужніших, значущих і широко визнаних є наукова школа міжнародного права академіка Володимира Михайловича Корецького — засновника Інституту та його першого директора, видатного українського правознавця, фахівця із загальної історії держави і права, міжнародного приватного та публічного права, який заклав основну методологічну базу сучасних досліджень.

У перші десятиліття існування школи В.М. Корецького головними напрямами її досліджень були проблеми правового забезпечення діяльності Республіки на міжнародній арені. Вагомим досягненням представників цієї школи стала підготовка таких фундаментальних праць, як «Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права» (1948), «Общие принципы права в международном праве» (1957), «Декларация прав и обязанностей государств» (1962), «Міжнародний арбітраж» (1963), «Міжнародно-правові проблеми суверенітету над природними багатствами» (1966) та ін.

Після здобуття Україною незалежності основні завдання вітчизняної науки в галузі міжнародного права зазнали змін, актуалізувалися міжнародно-правові аспекти реалізації суверенітету України, що втілилося в працях «Міжнародно-правовий захист національних меншин: тенденції сучасного розвитку» (2002), «Міжнародне право» (2004), «Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України» (2006), «Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної й природної та нематеріальної спадщини» (2008), «Міжнародне судочинство» (2009), «Статус Святого Престолу в міжнародному праві» (2010), «Односторонние акты государств в современном международном праве» (2011), «Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України» (2013).

На сучасному етапі школа розвивається в межах відділу міжнародного права й порівняльного правознавства під керівництвом учня В.М. Корецького, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України В.Н. Денисова. Наукову школу міжнародного права В.М. Корецького нині представляють доктори юридичних наук В.І. Акуленко, М.І. Отрош та кандидати юридичних наук К.О. Савчук, О.І. Мельничук, О.С. Переверзєва, І.М. Проценко, Ю.І. Нипорко, С.О. Мельник, Л.Г. Фалалєєва та ін.

Масштабним науковим проектом, у якому брали участь науковці відділу, була підготовка «Юридичної енциклопедії» в 6 томах (1998–2004). Третина статей цієї енциклопедії пов’язана з тематикою міжнародного права. У 2019 р. відділ завершив багаторічну роботу над першою в Україні «Енциклопедією міжнародного права» у 3 томах, в якій висвітлено роль і місце України в розвитку міжнародного права за всю її багатовікову історію.

Однією з перших наукових шкіл, започаткованих в Інституті, була школа історії права. Ініціатором і натхненником історико-правових наукових пошуків був академік В.М. Корецький, однак біля витоків цієї школи стояв також другий директор Інституту академік Борис Мусійович Бабій. Саме він у 1983 р. ініціював створення в Інституті окремого відділу історії держави і права (нині — відділ історико-правових досліджень). Сам Б.М. Бабій був дослідником проблем української радянської державності 1921–1925 рр. Його учні В.І. Акуленко, О.Л. Копиленко, Т.В. Наконечна, Л.Ю. Снісаренко, І.Б. Усенко, В.А. Чехович, здебільшого працюючи саме в руслі цієї тематики, становили перше покоління вчених цієї школи.

У 1988 р. відділ очолив доктор філософських наук О.М. Мироненко (згодом — член-кореспондент НАПрН України, суддя Конституційного Суду України). Саме тоді, на рубежі 1988–1989 рр., під його керівництвом було започатковано нову загальну стратегію історико-юридичних досліджень, яка стала основою подальшої діяльності школи історії права і сьогодні визначає її творче обличчя. Пріоритетом для науковців є об’єктивність, висвітлення подій на суто документальній основі, вільне від будь-яких ідеологічних нашарувань, поважливе ставлення до наукового доробку попередніх дослідників, зваженість і об’єктивність у висновках. На цьому історичному етапі ознакою школи стала не стільки спорідненість тем досліджень окремих учених, скільки єдність їх світогляду й методології. Історики права, до когорти яких у цей час приєдналися І.В. Музика і К.А. Вислобоков, сміливо бралися за вивчення проблем, що раніше не підлягали науковому аналізу. Вони почали втілювати в життя програму з публікації вітчизняних правових пам’яток. Вагомими здобутками того періоду стали наукові видання відомих кодифікаційних проектів «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1997) і «Зібрання малоросійських прав» (1993), а також унікального словника-довідника «Українське державотворення: невитребований потенціал» (1997).

З 1996 р., після призначення О.М. Мироненка суддею Конституційного Суду України, відділ очолює професор І.Б. Усенко, під керівництвом якого поглибилися й активно розвиваються творчі позиції школи. Зберігаючи наступність стратегічних підходів і вирішуючи складні завдання щодо усунення «білих плям» в історії держави і права, науковці школи переорієнтувалися на дослідження фундаментальних теоретико-методологічних проблем історико-правових досліджень. У цьому процесі активну участь брали доктор філософських наук О.М. Мироненко, доктор філософських наук Ю.І. Римаренко та доктор юридичних наук В.Д. Бабкін. Вони виявили значний науковий інтерес до історико-правової проблематики, насамперед до історії вітчизняної академічної юридичної науки. 

Повний текст