Вісник НАН України. 2014. № 7. С. 76-82.
ОНИЩЕНКО Олексій Семенович –
академік НАН України, академік-секретар
Відділення історії, філософії та права НАН України
ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович –
академік НАН України, директор
Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
НАГРЕБЕЛЬНИЙ Володимир Петрович –
член-кореспондент НАПрН України, заступник директора
Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УЧЕНИЙ-ПРАВОЗНАВЕЦЬ
ТА ОРГАНІЗАТОР АКАДЕМІЧНОЇ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ
До 100-річчя від дня народження академіка НАН України Б.М. Бабія
25 липня 2014 р. виповнюється 100 років від дня народження Бориса Мусійовича Бабія — відомого українського вченого-правознавця, визначного організатора вітчизняної академічної юридичної науки, громадського і державного діяча, колишнього академіка-секретаря Відділення історії, філософії та права і члена Президії НАН України, колишнього директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (1974—1988 рр.), академіка Національної академії наук України і академіка Академії правових наук України.
Борис Мусійович народився (12) 25липня 1914 р. у селі Гурівці Козятинського району Вінницької області в селянській сім’ї. Свою трудову діяльність розпочав у 1932 р. в редакції козятинської районної газети «Колективна праця»: спочатку літпрацівником, а невдовзі – відповідальним секретарем редакції. Його творчі здібності, сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків, наполегливість у праці, прагнення до самовдосконалення відкрили йому шлях для подальшого навчання. У 1933–1934 рр. він навчався у Всеукраїнському комуністичному інституті журналістики у Харкові, після чого працював у м. Могилеві-Подільському Вінницької області завідувачем відділу, відповідальним секретарем районної (потім окружної) газети «Прикордонна зірка». У вересні 1935 р. Б.М. Бабій вступив на перший курс Всеукраїнського комуністичного інституту радянського будівництва і права у Харкові, а через рік перевівся на другий курс юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. У студентські роки він був відмінником навчання, брав активну участь у роботі наукових студентських гуртків, виступав з науковими доповідями, опублікував кілька нарисів з юриспруденції у вузівських малотиражних газетах.
У червні 1939 р., ще до закінчення навчання в університеті, його призначають прокурором кримінально-судового відділу Прокуратури Української РСР, де він працював до червня 1940 р., а після військової перепідготовки його було зараховано до кадрового складу Радянської Армії і призначено помічником прокурора Київського військового округу. З 22 червня 1941 р. Б.М. Бабій перебував у лавах діючої армії. Брав безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни, воював на Південно-Західному, 2-му Українському фронтах, був учасником визволення від фашистських загарбників Правобережної України, Молдови, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, Австрії, деякий час працював у Головній військовій прокуратурі Радянської Армії у Москві. Нагороджений трьома бойовими орденами Вітчизняної війни І (двічі) і II ступенів та багатьма медалями. У 1947 р., ще перебуваючи на військовій службі, Б.М. Бабій став укладачем і автором вступної статті юридичного довідника для органів дізнання і дізнавачів; тоді ж вийшла друком його стаття «Про офіцерські суди честі». В цих перших працях виявилася явна схильність їх автора до науково-дослідницької роботи, його природна обдарованість і багатий життєвий досвід. Повний текст (PDF).