Вісник НАН України. 2016. № 10. С. 82-88

КРЕМЕНЬ Василь Григорович — академік НАН України, академік НАПН України, президент Національної академії педагогічних наук України
АНДРУЩЕНКО Віктор Петрович — член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, ректор Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманов

ФІЛОСОФІЯ ЯК ЖИТТЯ В ОСВІТІ
До 75-річчя академіка НАН України Л.В. Губерського

Аннотація :
4 жовтня 2016 р. виповнюється 75 років  Леоніду Васильовичу Губерському – доктору філософських наук, професору, академіку НАН України і НАПН України, ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Герою України, заслуженому діячеві науки і техніки України, лауреату Державної премії України в галузі освіти. Л.В. Губерський – автор понад 550 наукових і публіцистичних філософських та культурологічних праць, спрямованих на пошук організованих, гуманістичних, демократичних форм людського буття, облаштування держави, громадянського виховання особистості.

Майбутній учений-філософ народився 4 жовтня 1941 р. в робітничій сім’ї у невеличкому містечку Миргород, розташова- ному в центрі мальовничої Полтавщини. Важке післявоєнне дитинство, наполегливе навчання у загальноосвітній школі, а далі — служба в армії та навчання в університеті виховали характер, зумовили вимогливе ставлення до себе й оточуючих, відповідальність за все, що входило в сферу його соціального світу. «Він зробив себе сам!». Саме такими словами можна схарактеризувати життя і творчість, характер і вдачу, науковий доробок і педагогічну палітру нашого доброго друга і колеги Леоні- да Васильовича Губерського. Філософія для Леоніда Васильовича — не лише покликання, а й доля. Очевидно, завдяки їй ми познайомилися майже півстоліття тому на філософському факультеті у стінах рідного Київського національного (а тоді державного) університету імені Тараса Шевченка. Безперечно, філософський факультет був і залишається середовищем підготовки і виховання викладачів і вчених — інтелектуального ресурсу України. Представникам київської філософської школи належить гідне місце в творенні національної культури, політики, демократичних засад держави. Проте особливо слід відзначити їх внесок у розви- ток вітчизняної освіти, якій присвятив все своє свідоме життя Леонід Васильович Губерський. Але вони є. Серед тих, з ким мені доводилось працювати, я б поставив його першим. Він все брав на себе: і проблеми, і суперечності, і відповідальність. Причому в усіх сферах тодішнього студентського життя, пізніше — у сфері організації навчального процесу на філософському факультеті, де працював заступником декана; у роботі з іноземцями — на посаді проректора; в управлінні Інститутом міжнародних відносин — як його директор, нині — у статусі ректора найбільш потужного і престижного, авторитетного і величного вищого навчального закладу України — Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Для цього треба мати мужність і тверду волю, бути наполегливим і терпимим, коректним і справедливим. Всі ці якості притаманні Леоніду Васильовичу від дитинства, навчання в школі, служби у лавах радянської армії. Їх він несе упродовж життя, власним прикладом показує нам, як і що треба робити, щоб забезпечити справедливість у всіх справах, до яких нас кличе наша власна доля. Не можна не сказати також про організаторські якості Леоніда Васильовича. Вони — ідеальні. Кращих, мабуть, не буває. В студентські роки він умів організувати молодь на добру і корисну справу; в армії він був старшиною, і той, хто служив, знає, що це означає для молодої людини і не тільки; працював на Кубі, де був викладачем і організатором роботи спілки спеціалістів, які в той час там працювали. Більш предметно організаторський талант Леоніда Васильовича розкрився під час роботи на посаді заступника декана філософського факультету. Він завжди був першим. Леонід Васильович навів порядок у численних паперах, які тоді супроводжували службу деканату, налагодив роботу з кадрами, зумів упорядкувати обов’язки і робочий час кожного із заступників декана, спілкування із завідувачами кафедр, роботу з викладачами і студентським активом. При цьому робота велась спокійно, без надриву і хизування, з повагою до колег, керівництва факультету і ректорату, до співробітників, студентів, допоміжного персоналу

Повний текст (PDF)