Вісник НАН України. 2014. № 11. С. 73-76.

ОНОПРІЄНКО Валентин Іванович
доктор філософських наук, професор,
завідувач відділу методології та соціології науки
Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки
ім. Г.М. Доброва НАН України

ІСТОРІОГРАФІЯ ЯК ФОРМА САМОСВІДОМОСТІ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
Рецензія на монографію І. Колесник «Українська історіографія: концептуальна історія»

У монографії І.І. Колесник «Українська історіографія: концептуальна історія» К.: Фенікс, 2013 (за ред. В.А. Смолія) проаналізовано, як ускладнювався, збагачувався й оновлювався понятійний апарат української історіографії від доби модерну до наших днів.

Історіографія – це галузь історичної науки, що вивчає процес накопичення історичних знань. На відміну від історичної науки, яка розглядає минуле, оперуючи даними з історичних джерел, реконструюючи та аналізуючи їх, історіографія досліджує саму історичну науку, рефлексивно охоплюючи її методи і засоби. Історіографія як складова частина науки може розвиватися лише в широкому міждисциплінарному просторі. Насамперед ідеться про взаємодію з іншими історичними дисциплінами. Загальна і національна історія дає величезний за обсягом і значущістю матеріал для історіографічного аналізу. Історіографія тісно пов’язана з джерелознавством, оскільки розширення кола джерел, успіхи їх критичного осмислення відображують загальний рівень історичної науки. Процес освоєння привнесених іззовні ідей, принципів і теорій нерозривно поєднується із запозиченням нових або корегуванням значення вже знайомих понять, з їх вбудовуванням у наявну мовну картину світу.

У рецензованій монографії українська історіографія представлена під кутом зору історії понять. Під історією понять найчастіше розуміють історичну дисципліну, що досліджує характерні для тієї чи іншої доби сенси загальних політичних і соціальних понять, таких як «громадянин», «суверенітет», «держава», «стан», «клас», «революція» тощо. Це дає змогу зрозуміти істинний зміст історичних джерел, в яких ці поняття текстуально зафіксовані, а також реконструювати певні глобальні історичні зміни. Хоча кожне поняття нерозривно пов’язане зі словом, однак це не тотожні сутності. Соціальні та політичні поняття є такими сутностями, які концентрують у собі весь політичний і соціальний досвід людства, вони не можуть бути цілком висловлені мовними засобами, тим більше у формі тлумачення слів, якими їх означують. Історія понять, використовуючи певні методологічні підходи, намагається якомога повніше обміркувати минулий людський досвід. Як самостійна історична дисципліна історія понять сформувалася в 1960–70-х роках. Поштовхом до її розвитку стала критика некоректного «перенесення» сучасних політичних понять у минуле. Однак є й інші версії виникнення історії понять, які розглядаються в рецензованій монографії. Повний текст (PDF).