Вісник НАН України. 2018. № 7. С.25-32
https://doi.org/10.15407/visn2018.07.025

ГУДКОВ Ігор Миколайович —
академік НААН України, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри радіобіології та радіоекології Національного університету біоресурсів і природокористування України

АКАДЕМІК Д.М. ГРОДЗИНСЬКИЙ — ВИДАТНИЙ РАДІОБІОЛОГ, ПЕДАГОГ, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 16 травня 2018 року

Чорнобильська катастрофа істотно позначилася на житті мільйонів людей, а її наслідки ще багато років впливатимуть на здоров’я населення та стан навколишнього середовища. Видатний український учений у галузі радіобіології, біофізики, фізіології рослин, засновник всесвітньо відомої наукової школи радіобіології рослин академік Дмитро Михайлович Гродзинський (1929–2016) був одним із перших, хто зміг оцінити рівень негативного впливу хронічного опромінення на людину, тваринний і рослинний світ. Він з’ясував механізми репарації ДНК у вищих рослин, запропонував визнану в усьому світі теорію надійності живих організмів, створив учення про їх радіоадаптацію, обґрунтував роль позиційної інформації клітин у прояві тератогенних ефектів, привернув увагу радіобіологів до проблеми дії на організм малих доз іонізуючої радіації.

21–27 серпня 1989 р. стали визначною віхою в історії вітчизняної радіобіології. У ці дні в Москві відбувся І Всесоюзний радіобіологічний з’їзд, організований Науковою радою з проблем радіобіології АН СРСР. Це було найбільше зібрання радіобіологів країни за весь період розвитку цієї науки — понад 400 учасників. На з’їзд з’їхалися не лише радіобіологи та радіоекологи, серед присутніх було багато медиків, фізиків, хіміків, фахівців із сільського господарства, які після аварії на Чорнобильській АЕС долучилися до вивчення та мінімізації її наслідків. Уперше, через три роки після аварії, влада дозволила відкрито обговорювати і частково опублікувати результати наукових досліджень з чорнобильської тематики.

З пленарною доповіддю від України на з’їзді виступив учений із світовим ім’ям, член-кореспондент АН УРСР Дмитро Михайлович Гродзинський. Доповідь була глобальна, вражала своєю масштабністю і висновками. Доповідач порівняв аварію на ЧАЕС із жахливим експериментом з міченими атомами, який людина вчинила з нашою планетою — у навколишнє середовище потрапили високоактивні довгоіснуючі радіонукліди, які різними шляхами поширилися планетою. Принаймні у північній півкулі не залишилося навіть крихітної ділянки води чи суходолу, в якій не було б чорнобильських радіонуклідів. Роботи з їх дослідження нам, радіобіологам сьогодення, підкреслив учений, вистачить на багато десятиліть, а до наших нащадків ще не одне століття ці радіонукліди повертатимуться різноманітними трофічними ланцюгами, переходячи з однієї ланки в іншу, завдаючи непередбачуваних, підступних ударів біоті у найнесподіваніших місцях. Дмитро Михайлович чітко сформулював основні завдання, які стоять не лише перед вітчизняною, а й перед світовою радіобіологією. Це насамперед:

  • біологічні ефекти малих доз іонізуючої радіації;
  • особливості хронічної дії іонізуючої радіації;
  • віддалені ефекти опромінення, передусім канцерогенні й генетичні;
  • захист біоти від іонізуючої радіації.

Доповідь справила на слухачів приголомшливе враження. Її, як і статтю Дмитра Михайловича, дещо раніше опубліковану в науково-популярному журналі «Знание-сила», —першу в Радянському Союзі публікацію, що підняла завісу секретності над подіями в Чорнобилі і можливими наслідками аварії на ЧАЕС, й дотепер згадують у радіобіологічних колах і цитують на професійних зустрічах.

Малі дози радіації — це найважливіша проблема сучасної радіобіології, яка після чорнобильської аварії перебуває в центрі уваги на всіх радіобіологічних форумах. А до того переважала радіобіологія «великих доз». Після атомних бомбардувань Японії, внаслідок яких протягом кількох місяців загинуло понад 150 тис. осіб, радіобіологія різко взяла крен у напрямку вивчення радіостійкості різних видів живих організмів, а головне — пошуків хімікофармакологічних засобів захисту від іонізуючої радіації. Далі настав період масових випробувань атомної зброї. Саме тоді було досліджено радіобіологічні ефекти, вивчено радіаційні синдроми, форми і стадії променевої хвороби, виявлено критичні тканини і органи, відкрито перші радіопротектори. Практично цей етап тривав аж до аварії на Чорнобильській АЕС.

І саме в цей період, у 1955 р., за три десятиліття до чорнобильської катастрофи, за два роки до найбільшої на той час радіаційної аварії на Південному Уралі 26-річний Д.М. Гродзинський захищає кандидатську дисертацію під назвою «Дія малих доз іонізуючих випромінювань на рослини». Відверто кажучи, тоді мало кого з радіобіологів цікавили і рослини, і малі дози радіації. Рослини, якщо і використовували в радіобіологічних дослідженнях, то здебільшого як модельний об’єкт, працювати з яким було досить зручно, оскільки можна було отримати практично необмежену кількість живих особин однакового генетичного походження. Наприклад, у військово-медичних наукових закладах боби, як один із найрадіочутливіших видів рослин, застосовували при моніторингу нових радіозахисних препаратів. Проте основним завданням радіобіології було вивчення впливу великих доз опромінення на людину та її захист від них. 

Повний текст