Вісник НАН України. 2018. № 8. С.87-91

ЗІМЕНКОВСЬКИЙ Борис Семенович —
доктор фармацевтичних наук, професор, академік НАМН України, ректор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

МАГЛЬОВАНИЙ Анатолій Васильович —
доктор біологічних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи  Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

ГРИНОВЕЦЬ Володимир Степанович —
кандидат медичних наук, доцент кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

ХІРУРГ, УЧЕНИЙ, ОРГАНІЗАТОР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
До 100-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України і НАМН України М.В. Даниленка

Статтю присвячено 100-річчю від дня народження видатного лікаря, науковця, Героя Соціалістичної Праці (1978), заслуженого діяча науки і техніки України (1968), ректора Львівського державного медичного інституту (1964–1981), доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України (1992) і НАМН України (1993) Михайла Васильовича Даниленка.

Спогади про Михайла Васильовича Даниленка — людину неординарної долі, мужнього, сміливого хірурга, учасника Другої світової війни, визначного вченого й організатора охорони здоров’я — сьогодні особливо актуальні. Його діяльність тісно пов’язана з історією становлення української вищої школи та науки в Україні у ХХ ст. [1–24].

Михайло Васильович походить з української селянської родини, яка в ХІХ ст. мешкала на Полтавщині. Наприкінці ХІХ ст. його дід по материнській лінії, Митрофан Юхимович Грім, переселився в Оренбурзьку губернію царської Росії у село Новосимбірськ за програмою уряду, спрямованою на ефективне освоєння незайманих земель незаможними працьовитими українськими селянами. 10 серпня 1918 р. у сім’ї Василя Даниленка і Анни Грім народився син, якого назвали Михайлом [1, 2].

Батьки Михайла Даниленка загинули молодими у вирі громадянської війни, яка в 1918–1920 рр. охопила всю територію колишньої Російської імперії. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у сім’ї свого діда Грома, який був людиною доброю, глибоко віруючою, розмовляв українською мовою. Молодий Михайло рано пізнав увесь тягар важкої селянської праці, яка загартувала його характер і волю.

У вісім років Михайло пішов до школи у с. Новосимбірськ, де старанно й успішно вчився. У 1930 р. заможну сім’ю діда Грома було розкуркулено і насильно вислано в казахські степи в район м. Караганди, тому середню освіту Михайло продовжив здобувати у школі в с. Компанійськ Карагандинської області. Вчився наполегливо, з великим бажанням, всі предмети склав на «добре» і «відмінно». Після закінчення школи нестримний потяг до знань змушує юнака покинути дім свого діда і вступити на робфак у м. Ташкент. Жив він у студентському гуртожитку, вчився успішно, отримував стипендію, але її не вистачало, тому доводилося працювати на різних роботах. Суворе, повне випробувань життя тільки зміцнило характер молодого Михайла Даниленка. У цей період він формується як вольова, ініціативна особистість, якій під силу будь-яка робота. Йому були притаманні скромність і невибагливість. Ці риси Михайло Васильович проніс через усе своє життя.

У 1937 р. після закінчення робфаку Михайло Даниленко вступає до медичного інституту в Ростові-на-Дону. У 1941 р. переводиться на військово-медичний факультет Харківського медичного інституту, який закінчує в грудні того самого року вже в м. Саратов. Від грудня 1941 р. М.В. Даниленко — лікар-хірург, учасник Другої світової війни аж до її закінчення. Його військовий шлях відзначено орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни ІІ ступеня. Від 1946 р. він працює начальником Управління госпіталями Вінницького облздороввідділу і водночас клінічним ординатором кафедри факультетської хірургії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова, яку очолював професор І.Я. Дейнека. Під його керівництвом Михайло Васильович підготував і захистив кандидатську дисертацію [17].

З 1947 р. М.В. Даниленко — головний лікар Вінницької обласної клінічної лікарні, потім доцент і завідувач кафедри факультетської хірургії медичного інституту [17].

У 1953–1955 рр. М.В. Даниленко працював радником міністра охорони здоров’я Корейської НДР. Запропонував алергічну внутрішньошкірну пробу для діагностики парагонімозу легень і обґрунтував можливість лікування цього захворювання шляхом ендобронхіального введення еметину. Результати клінічно-експериментальних досліджень плевро-пульмонального парагонімозу він узагальнив у докторській дисертації (1958), а згодом — у монографії «Парагонімоз» (1963).

Повний текст