Вісник НАН України. 2018. № 5. С.117-121

ЗАХАРЕНКО Вячеслав Володимирович —
член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, директор Радіоастрономічного інституту НАН України

НА СЛУЖБІ РАДІОАСТРОНОМІЇ
До 80-річчя академіка НАН України Л.М. Литвиненка

7 травня виповнюється 80 років відомому вченому в галузі радіофізики і радіоастрономії, лауреату Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1987), заслуженому діячу науки і техніки України (1987), лауреату премії ім. С.Я. Брауде НАН України (2008), почесному директору Радіоастрономічного інституту НАН України, доктору фізико-математичних наук, професору, академіку НАН України Леоніду Миколайовичу Литвиненку.

Леонід Миколайович Литвиненко народився у 1938 р. у Харкові. Закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького за спеціальністю «радіофізика та електроніка». Після отримання диплома його було направлено на роботу до харківського підприємства з розроблення апаратури для космічних досліджень — Конструкторського бюро «Електроприлад», де він пройшов шлях від інженера до начальника лабораторії. Одночасно без відриву від виробництва навчався в аспірантурі і в 1965 р. захистив кандидатську дисертацію. У період з 1966 по 1969 р. викладав у Харківському інституті радіоелектроніки.

У 1969 р. Л.М. Литвиненка запросили до Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР на посаду завідувача відділу обчислювальної математики, і відтоді вся його подальша наукова і трудова діяльність нерозривно пов’язана з Національною академією наук України. Саме тут він розкрився як талановитий учений і організатор науки, який уміє органічно поєднувати проведення глибоких фундаментальних досліджень з вирішенням важливих і актуальних для економіки прикладних проблем.

У 1973 р. Леонід Миколайович став заступником директора з наукової роботи Інституту радіофізики і електроніки. У цей період його основні наукові інтереси були зосереджені на теорії періодичних сповільнюючих систем, дифракційних ґраток і хвилеводних неоднорідностей, теорії генераторів надвисоких частот, на числових методах розв’язання задач фізики та електроніки надвисоких частот, радіофізики.

Отримані Леонідом Миколайовичем першорядні наукові результати здобули високу оцінку світової фахової спільноти. Він став основоположником нового наукового напряму — теорії дифракції і поширення електромагнітних хвиль у композитних та багатошарових періодичних системах; запропонував метод «послідовних уточнень» для розв’язання операторних рівнянь другого роду, до яких зводяться задачі радіофізики та електроніки; розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінченних площин у теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах.

Виявлені і досліджені Леонідом Миколайовичем ефекти, що виникають при дифракції електромагнітної хвилі на рухомих ґратках, зараз широко використовують в оптичних модуляторах гетеродинного типу.

У 1972 р. Л.М. Литвиненко захистив докторську дисертацію, в 1982 р. його було обрано членом-кореспондентом, а в 1992 р. — дійсним членом (академіком) НАН України.

Значну частину своєї діяльності Леонід Миколайович приділяв і приділяє науково-організаційній роботі. У 1980 р. за його ініціативою та за активної підтримки академіка С.Я. Брауде в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР було створено автономний підрозділ — Сектор радіоастрономії (згодом перейменований на Відділення), керівником якого став Л.М. Литвиненко. Виділення Сектору радіоастрономії було зумовлене необхідністю сконцентрувати зусилля фахівців на дослідженнях у декаметровому діапазоні радіохвиль, в якому тоді було отримано цілу низку важливих фундаментальних результатів світового рівня, а також на радіоастрономічному освоєнні нових частотних діапазонів. Структурно Сектор складався з 8 наукових відділів, у тому числі 5 лабораторій і 15 науково-дослідних груп, загальна чисельність співробітників підрозділу становила 214 осіб.

За п’ять років існування Відділення (Сектору) його співробітники одержали ряд нових важливих фундаментальних і прикладних результатів у декаметровій радіоастрономії, астрофізиці, в галузі поширення радіохвиль в атмосфері і близькому космосі, розвинули математичні методи розв’язання дифракційних задач електродинаміки, створили радіолокаційні та радіометричні системи міліметрового діапазону хвиль для дистанційного зондування навколишнього середовища, розробили унікальні за своєю чутливістю і малими шумами приймачі та підсилювачі для міліметрової радіоастрономії, брали участь у виконанні багатьох госпдоговірних робіт.

З огляду на ефективність роботи колективу Відділення і відповідно до розпорядження Ради міністрів УРСР, постановою Президії АН УРСР у жовтні 1985 р. на базі Відділення радіоастрономії Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР було організовано Радіоастрономічний інститут АН УРСР як головну організацію в галузі радіоастрономії в Україні. Директором новоствореної установи було призначено Л.М. Литвиненка, який очолював її понад 30 років. Під його керівництвом Інститут перетворився на один з провідних радіоастрономічних центрів світу. З 2017 р. Леонід Миколайович є почесним директором Інституту.

Вже у перші роки діяльності Інституту дослідження в галузі декаметрової радіоастрономії значно розширилися. Інститут став головним у виконанні комплексної наукової програми АН УРСР зі створення унікальної системи декаметрових радіотелескопів-інтерферометрів серії «УРАН». У 1988 р. Інститут було визначено головною організацією з радіофізичних досліджень іоносфери. Розвивалися нові напрями досліджень далекого і близького космосу.

Повний текст