Вісник НАН України. 2016. № 11. С. 99-107

ШЕВЕРА Мирослав Васильович — кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
ПРОТОПОПОВА Віра Вікторівна — доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
ІЛЬЇНСЬКА Антоніна Пилипівна — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
ЛЮБІНСЬКА Людмила Григорівна — доктор біологічних наук, доцент, завідувач кафедри біології та методики її викладання Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка

БЕРЕГИНЯ ВИТВОРІВ БОТАНІЧНОЇ НАУКИ
До 100-річчя від дня народження професора Д.М.  Доброчаєвої

Аннотація:
Статтю присвячено 100-річчю від дня народження відомого вченого-ботаніка, систематика, музеєзнавця та історика науки, доктора біологічних наук, професора, лауреата Державної премії УРСР, заслуженого діяча науки і техніки УРСР Дарини Микитівни Доброчаєвої (1916–1995). Висвітлено її життєвий шлях, науковий і науково-організаційний доробок та заходи з вшанування пам’яті вченої.

У березні 2016 р. виповнилося 100 років від дня народження доктора біологічних наук, професора Дарини Микитівни Доброчаєвої. Усе її наукове життя, діяльність і творчість пов’язані з Інститутом ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Д.М. Доброчаєва була багатогранною особистістю, в науці її цікавили передусім систематика, флористика, бур’янознавство, охорона природи, музеєзнавство, історія науки, і в усіх цих напрямах вона залишила по собі яскравий слід. Про життєвий і науковий шлях професора Д.М. Доброчаєвої ми вже докладно розповідали [1—5], тому тут лише зосередимо увагу на основних датах її життя. Дарина Микитівна Доброчаєва (уроджена Ковальчук) народилася 30 березня 1916 р. в с. Хижники (тепер Хмельницької обл.). Закінчивши школу та педагогічні курси, працювала вчителькою, згодом продовжила навчання у вищих навчальних закладах — Північнокавказькому ветеринарно-зоотехнічному інституті в м. Новочеркаськ, Ростовському та Харківському державних університетах. У 1938 р. вона почала працювати в Інституті ботаніки АН УРСР у Києві. Спочатку була асистентом відділу геоботаніки, а за рік стала аспірантом відділу вищих рослин і під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР Є.І. Бордзиловського розпочала критико-систематичне вивчення роду Centaurea L. (волошка) у флорі України. Успішно започатковані дослідження перервала війна, а звістка про загибель чоловіка у 1942 р. спонукала її добровільно Дарина Микитівна Доброчаєва (1916—1995) ШЕВЕРА Мирослав Васильович — кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України ПРОТОПОПОВА Віра Вікторівна — доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України ІЛЬЇНСЬКА Антоніна Пилипівна — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України ЛЮБІНСЬКА Людмила Григорівна — доктор біологічних наук, доцент, завідувач кафедри біології та методики її викладання Кам’янецьПодільського національного університету імені Івана Огієнка піти на фронт. Після демобілізації повернулася до Києва і вже під керівництвом професора М.В. Клокова продовжила наукові дослідження. У 1946 р. успішно захистила кандидатську, причому це була друга дисертація, захищена в повоєнний час в установах Академії наук України. Подальша наукова робота Д.М. Доброчаєвої тісно пов’язана з відділом вищих рослин Інституту, творчий колектив якого плідно працював над розробленням багатьох актуальних теоретичних та прикладних питань класичної ботаніки, серед яких одним із провідних було створення фундаментальної багатотомної праці «Флора УРСР». За цю роботу її автори — Д.К. Зеров, М.І. Котов, М.В. Клоков, Д.М. Доброчаєва та А.І. Барбарич у 1969 р. були удостоєні Державної премії УРСР. Перу Д.М. Доброчаєвої належать також монографії «Визначник рослин України» (1950, 1965), «Флора Крыма» (1969), «Бур’яни України» (1970), «Визначник рослин Українських Карпат» (1977), «Флора европейской части СССР» (1981), «Хорология флоры Украины» (1986), «Определитель высших растений Украины» (1987), Червона книга України (1996) та ін. З 1966 по 1984 р. наукова діяльність Дарини Микитівни була пов’язана з організацією Ботанічного музею Інституту. Вперше в Україні планувалося створити на великій площі зовсім нові й науково достовірні різнобічні ботанічні експозиції. І з цим завданням колектив музею впорався: у 1969 р. було відкрито першу, а 1973 р. — другу чергу експозицій Ботанічного музею загальною площею 1400 м2. У 1985 р. Д.М. Доброчаєва знову повертається у відділ вищих рослин (нині — систематики і флористики судинних рослин) і працює старшим науковим співробітником-консультантом. За цей короткий час вона підготувала двох аспірантів і зосередилася переважно на історіографічних працях, але ніколи не забувала й улюбленої систематики. Свій шлях у науці Д.М. Доброчаєва розпочала з критико-систематичних досліджень, інте рес до яких пронесла через усе своє життя. Перші її наукові пошуки пов’язані, як уже зазначалося, із систематикою роду Centaurea L. Критичний аналіз видового складу волошок України, їх морфологічних ознак, географічного поширення та екологічної приуроченості дозволив їй навести для досліджуваної території 45 видів, зокрема описати п’ять нових для науки видів — C. alutacea Dobrocz., C. nigriceps Dobrocz., C рseudocoriacea Dobrocz., C. рseudomaculosa Dobrocz., C. ternopoliensis Dobrocz., а також сформувати шість рядів (series) близькоспоріднених таксонів — ser. Alatae Dobrocz., ser. Ruthenicae Dobrocz., ser. Strictae Dobrocz., ser. Phrygiae Dobrocz., ser. Scabiosiformes Dobrocz., ser. Pseudoalbae Dobrocz. та одну секцію — sect. Protocyanus Dobrocz. Крім того, вона подала систему цього роду в складі флори України, висвітлила історію його розвитку, удосконалила ключі для визначення видів. Ця робота залишається актуальною й дотепер. Тому до ювілею вченої Інститут ботаніки НАН України та Національний науково-природничий музей НАН України ініціювали видання саме цієї публікації Д.М. Доброчаєвої [3].

Повний текст (PDF)