Вісник НАН України. 2014. № 4. С. 105.
80-річчя члена-кореспондента НАН України Й.В. ОСТРОВСЬКОГО
Видатний український математик, доктор фізико-математичних наук (1966), член-кореспондент НАН України (1978), лауреат Державної премії України (1992) Йосип Володимирович Островський народився 6 квітня 1934 р. у Дніпропетровську. У 1956 р. закінчив Харківський державний університет, у 1956–1958 рр. навчався в його аспірантурі, а в період з 1958 по 1985 рр. пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри. У 1969–1982 рр. обіймав посаду старшого наукового співробітника Фізико-технічного інституту низьких температур (ФТІНТ) НАН України за сумісництвом. Упродовж 1985–2009 рр. працював у ФТІНТ на посадах старшого (1985–1986) та головного наукового співробітника (2001–2009), завідувача відділу(1986–2001). Одночасно в 1993–2010 рр. – професор Університету Білкент (Туреччина).
Основні наукові результати Й.В. Островського стосуються теорії цілих і мероморфних функцій та їх застосування до теорії ймовірностей, спектральної теорії диференціальних операторів та гармонічного аналізу. Він довів гіпотезу Ю.В. Линника, що стосувалася класичної теореми Й. Марцинкевича, використавши для цього доведений ним посилений варіант теореми Вiмана–Валiрона про поводження цілої функції в околі точок, де її модуль має максимальне значення на колi. Йому вдалося знайти нові шляхи в розв’язанні проблеми характеризацiї класу I0 ймовiрнiсних розподiлiв, що мають лише безмежно подiльнi компоненти. Теоретико-функцiональною основою його робіт з вивчення спектра оператора Хiлла, виконаних разом з В.О. Марченком, є параметризацiя класу дiйсних цiлих функцiй з дiйсними ±1-точками за допомогою конформних вiдображень верхньої півплощини на верхню пiвплощину з вертикальними розрiзами. Нині ця параметризацiя вiдiграє принципову роль у теорiї операторiв Штурма–Лiувiлля, а також у дослiдженнях екстремальних властивостей цiлих функцiй експоненцiального типу. Й.В. Островський вивчав асимптотичну поведiнку цiлих характеристичних функцiй та розподiл їх нулів; класи комплекснозначних мiр, у яких має мiсце однозначна визначенiсть звуженням на пiввісь.