Вісник НАН України. 2019. № 1. С.31-47
https://doi.org/10.15407/visn2019.01.038

ЛУКІН Олександр Юхимович —
академік НАН України, головний науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України

КРИЖАНІВСЬКИЙ Євстахій Іванович —
академік НАН України, ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

ГЕЄЦЬ Валерій Михайлович —
академік НАН України, директор Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ НАРОЩУВАННЯ ВИДОБУТКУ НАФТИ І ГАЗУ В УКРАЇНІ
Стенограма наукової співдоповіді на засіданні Президії НАН України 7 листопада 2018 року

Доповідь присвячено актуальному для України питанню нарощування власного видобутку вуглеводнів для зміцнення енергетичної безпеки держави. Зазначено, що для вирішення цієї проблеми в Україні є всі передумови та реальні можливості — наявність природно-ресурсного потенціалу надр, фонду свердловин на старих родовищах, науково-технічного потенціалу в галузі пошуку, розвідки, видобування нафти і газу та багаторічний успішний досвід роботи в цій сфері вітчизняних наукових установ і виробничих підприємств.

Шановний Борисе Євгеновичу!

Шановні члени Президії! Шановні колеги!

Доки тривають дискусії з приводу ключової ролі того чи іншого енергоносія, людство вступає в епоху вуглеводневої газової енергетики. Саме природний газ — метан — має стати основним джерелом енергії на перехідному етапі між епохою використання різних енергоносіїв і ерою невичерпної дешевої екологічно чистої енергії, будь це термоядерна чи воднева енергетика або що-небудь інше. На сьогодні, за різними оцінками, глобальні світові ресурси природного газу становлять 1000 млрд м3 (рис. 1). Тільки у двох найбільших газових родовищах світу (і це вже не російські гіганти, а Ірано-Катарський і Туркменський) зосереджено понад 50 трлн м3 вільного газу. Якщо ж при цьому врахувати ще й широко розрекламовані успіхи США і Канади в освоєнні величезних ресурсів сланцевого і центральнобасейнового газу і, навпаки, напівзасекречені успіхи в освоєнні супервеликих глибин (7–10 км і глибше), а також початок промислового освоєння Японією і Китаєм невичерпних ресурсів океанічного газогідратного метану, то ми приходимо до висновку, що природний газ ще довго відіграватиме важливу, а можливо, і провідну роль у світовій енергетиці.

Звичайно, це погано. По-перше, тому що газ — найцінніша хімічна сировина і можлива основа автотрофної цивілізації. Загальновідома метафора Менделєєва («спалювати нафту — все одно, що топити пічку асигнаціями») ще більш справедлива для газу. По-друге, це погано для глобальної екології, хоча природний газ як енергоносій в екологічному плані набагато менше зло, ніж вугілля, мазут, нафта, біогаз, і він позбавлений ризиків сучасної атомної енергетики. Проте такою є реальність, і з нею потрібно рахуватися навіть країнам-аутсайдерам у сфері видобутку нафти і газу, серед яких з відомих причин, але всупереч здоровому глузду, опинилася й Україна — в минулому велика газова держава, що була в числі піонерів і лідерів у всіх галузях газової промисловості — від пошуків, розвідки і видобутку до газотранспортування і спорудження підземних газосховищ. Однак Україна, незважаючи на багаторічний інтенсивний видобуток для всього Союзу і країн РЕВ та подальший колапс паливно-енергетичного комплексу, не втратила потужного вуглеводневого потенціалу всіх трьох своїх нафтогазоносних регіонів — Східного, Західного і Південного (рис. 2). При цьому газовий потенціал українських надр набагато вищий, ніж нафтовий. З 409 родовищ України, які зараз є на балансі, чисто нафтових — 76 (< 20%). При цьому тенденція превалювання газу посилюється. За 2016 і 2017 рр. у Східному регіоні відкрито 8 родовищ, з яких 7 — газоконденсатні та 1 — нафтове, у Західному регіоні за останні два роки відкрито 2 родовища — обидва газові.

Зараз на балансі в Україні перебуває 333 газоконденсатних, газових і нафтогазоконденсатних родовища, серед яких є кілька гігантів і ряд великих та середніх родовищ з великими дебітом і якісним висококалорійним газом та конденсатом (особливо слід підкреслити унікальне розмаїття вуглеводнево-газоконденсатних систем — за цим показником Східний регіон України посідає одне з перших місць у світі). До цього слід додати, що практично всі родовища України характеризуються відсутністю сірководню, на відміну, скажімо, від родовищ суміжної Прикаспійської западини.

Понад 200 газових, газоконденсатних і нафтогазоконденсатних українських родовищ, зокрема й ті, що перебувають на термінальній стадії розробки, є перспективними на виявлення нових покладів (переважно в глибших горизонтах, а також у суміжних пастках) і потребують дорозвідки.

Повний текст