Вісник НАН України. 2015. № 6. С. 89–95.
ШАТАЛОВ Микола Микитович –
доктор геологічних наук, старший науковий співробітник
Інституту геологічних наук НАН України
ТВОРЦІ ТЕКТООРОГЕНІЇ. УЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ
До 110-річчя академіка В.Г. Бондарчука
і до 90-річчя академіка І.І. Чебаненка
Статтю присвячено геніальному українському вченому-геологу, основоположнику нового наукового напряму – тектоорогенії академіку Володимиру Гавриловичу Бондарчуку і його учневі, талановитому теоретику і практику, одному з найяскравіших представників знаменитої «бондарчуківської» тектонічної школи академіку Івану Іллічу Чебаненку.
Серед блискучої плеяди видатних геологів-тектоністів ім’я академіка Володимира Гавриловича Бондарчука посідає особливе місце. У масштабах і минулого, і нинішнього століття цей учений, без сумніву, є визначною особистістю. У багатьох галузях він залишив величезну наукову спадщину, яка увійшла до скарбниці світової геологічної науки. Бондарчук був географом і геоморфологом, палеонтологом і стратиграфом, геологом-картографом і рудним геологом, але передусім він – геолог-тектоніст, основоположник української тектонічної науки і патріарх великих геоморфологічної і геологічної шкіл.
Володимир Гаврилович народився 29 липня 1905 р. в селі Дениші Житомирської області в багатодітній сім’ї робітника залізоплавильного заводу. До школи пішов рано і після її закінчення вступив до Житомирського інституту народної освіти, який закінчив у 1924 р. Любов до геології прищепив йому відомий на той час професор С.В. Бельський. За матеріалами власних досліджень студент Бондарчук захистив дипломну роботу «Геологічний нарис с. Білки як матеріал для екскурсій», однак після закінчення інституту він два роки пропрацював шкільним учителем у тому самому селі Білка на Коростенщині.
У 1926 р. Бондарчук вступив до аспірантури Інституту геологічних наук АН УРСР і паралельно працював у Геологічному управлінні, де за його участю і під його керівництвом було складено 40 аркушів геологічної карти 1:200000 і оглядову геологічну карту УРСР масштабу 1:1000000. Після закінчення аспірантури в 1929 р. він захистив наукову роботу на тему «Каспійські відклади північно-східного узбережжя Азовського моря», одержавши звання наукового співробітника, і викладав спочатку в Гірничо-геологічному інституті, а потім очолював кафедру загальної геології, був заступником декана геолого-географічного факультету Київського державного університету. У березні 1938 р. його було заарештовано органами НКВС за звинуваченням у причетності до контрреволюційної діяльності, але через місяць справу закрили у зв’язку з відсутністю доказів. Того ж року Володимир Гаврилович успішно захистив кандидатську дисертацію «Четвертинні відклади УРСР». У лютому 1941 р. відбувся захист докторської дисертації В.Г. Бондарчука «Геологічний розвиток рельєфу УРСР». Пізніше на основі цієї роботи він опублікував підручники для студентів-геологів «Основи геоморфології» (1949) і «Геоморфологiя УPСР» (1949). У цих роботах учений розвинув новий метод структурно-геоморфологічного аналізу, який представники класичної динамічної геоморфології спочатку не визнавали. Для осмислення його ідей і ґрунтовного аналізу геологічного матеріалу та рельєфу потрібен був час. Першими оцінили значення методу Бондарчука китайські науковці – з усіх підручників з геоморфології вони віддали перевагу саме його «Основам геоморфології» і переклали цю книгу китайською. Новим поштовхом у розвитку методу стали широкомасштабні геологознімальні роботи в 50–60-х роках. Врешті-решт ідеї Бондарчука перемогли. Його структурно-геоморфологічний метод досі широко використовують при проведенні геологічних досліджень у різних частинах Європи та Азії. Повний текст (PDF).