Повернення промислової політики
Автори аналізують, як промислова інноваційна політика Сполучених Штатів розвивалася від 2020 року й до сьогодні. Вони підкреслюють, що сама ідея державного впливу на структуру економіки знову стала частиною серйозної дискусії. Про «відродження» промислової політики пишуть Карл Айгінгер і Дені Родрік. Аналогічні процеси в Німеччині, Великій Британії та Данії досліджували Ф. Джонстон із колегами, зосередившись на низьковуглецевих енергетичних переходах. Фахівці Міжнародного валютного фонду у квітні 2024 року також писали, що промислова політика повернулася, але правильно її здійснити непросто.
Для американського контексту важливі й праці Вільяма Бонвіліана. Одна з них, підготовлена 2024 року для Економічної комісії ООН для Латинської Америки та Карибського басейну, підсумовує уроки США у сфері промислової політики. Історичний фон дає книга Девіда Харта про те, як у 1921—1953 роках у США складався консенсус щодо науки, технологій та економічної політики.
Що показав американський досвід
У статті розглянуто кілька прикладів, коли державна підтримка тісно поєднувалася з наукою та промисловістю. Один із них — операція «Warp Speed», яку 2020 року запровадили для розробки вакцин проти COVID-19. Її стратегію та підхід описали Монсеф Слауї й Метью Гепберн. Продовження цієї лінії — ініціатива «Project NextGen». Міністерство охорони здоров’я і соціальних служб США 11 травня 2023 року оголосило, що виділяє на неї 5 млрд доларів, аби зберегти випередження в боротьбі з COVID-19.
Другий приклад — напівпровідникова галузь. Автори звертаються до історії винаходу транзистора та народження інформаційної доби, до досвіду компанії Texas Instruments за її перші 75 років і до консорціуму Sematech. Про нього в літературі говориться як про спробу врятувати напівпровідникову промисловість США. Окремо розглянуто модель DARPA та її наступників ARPA-E й IARPA. Бонвіліан називає цю модель унікальною організацією для інновацій, а разом із Річардом Ван Аттою та Патрицією Віндем’ям детально описує її в книзі про трансформаційні технології. Сюди ж належить історія «Тюксідо-парку» й науки часів Другої світової війни, яку виклав Джеймс Конант.
Чи змінить курс новий президент
Далі автори оцінюють передумови можливих змін цієї політики після вступу на посаду нового президента США в січні 2025 року. Вони зіставляють підходи адміністрацій Байдена і Трампа й дивляться на те, які елементи політики можуть виявитися стійкими, а які залежатимуть від політичної кон’юнктури. Особливу увагу приділено перспективним напрямам співробітництва, які відкриваються для України у цій ситуації.
Уроки для України
Ключове питання статті — який досвід США придатний для формування науково-технічної, інноваційної та промислової політики в Україні. Українську базу для такого обговорення створює праця О. Попович про механізми формування і реалізації науково-технологічної та інноваційної політики. Історичний контекст додають дані про радянську економіку, зібрані Йоргом Корбетом і Аннетт Гуміх. Теоретичний інструментарій дають роботи Річарда Нельсона. В одній із них досліджується роль місцевої наукової спільноти в передачі й адаптації технологій у менш розвинених країнах, у другій, колективній, порівнюються національні інноваційні системи.
Отже, американський досвід — від державних програм у біомедицині до моделі DARPA й підтримки напівпровідникової галузі — автори розглядають як джерело ідей, а не готовий шаблон. Для України вони наголошують на потребі враховувати власну наукову спільноту та особливості національної інноваційної системи.