Найбільшим кораблем, який коли-небудь збудували, залишається супертанкер Knock Nevis — він же Seawise Giant: дедвейт 564 763 тонни, довжина 458,45 м. Сьогодні відповідь на питання «який найбільший» залежить від мірки: контейнеровози б’ють рекорди за кількістю TEU, круїзні лайнери — за пасажиромісткістю й валовим тоннажем, а класичні нафтові гіганти з епохи 1970-х уже пішли в історію.
Рекорди залежать від того, що вимірювати
Універсального «чемпіона всіх морів» немає. Надвеликі контейнеровози (ULCS, понад 20 000 TEU) виросли завдяки ефекту масштабу, але впираються в ширину й глибину фарватерів на кшталт Суецького каналу та Сінгапурської протоки. Круїзні лайнери міряють інакше — водотоннажністю, довжиною й кількістю гостей на борту. Нафтові танкери сучасного покоління зазвичай перевозять близько 280 000 тонн — відчутно менше за історичного рекордсмена за дедвейтом.
Окремо стоїть плавуче підприємство зрідженого газу Shell Prelude завдовжки 488 м: у 2013 році воно перевершило Knock Nevis за довжиною, проте це спеціалізована платформа, а не класичний транспортний корабель.

Контейнеровози, що не вміщаються в канали
Контейнеровози місткістю понад 20 000 TEU називають ULCS (ultra-large container ships). Раніше судна на 10–20 000 TEU відносили до класу VLCS; межу «надвеликих» провели саме по позначці 20 000. Головні обмеження тут не лише в двигунах, а в портах і каналах: не кожен термінал готовий обробляти такі корпуси.
MSC Irina, збудована 2023 року на верфі Yangzijiang Xinfu Shipbuilding, заявлена на 24 346 TEU. Довжина — 400 м, ширина — 61,3 м, розрахункова висота борту — близько 33,5 м, площа палуби — близько 24 000 м², контейнери ставлять у 25 рядів.
MSC Tessa з китайської верфі Hudong-Zhonghua Shipbuilding розрахована на 24 116 TEU. Довжина — 399,99 м, ширина — 61,5 м, висота борту — 33,2 м, вантажопідйомність — понад 240 000 тонн. Судно — одне з чотирьох sister-ships, замовлених MSC; верф планувала передачу замовнику до кінця 2022 року. На частині таких гігантів ставлять гібридні скрубери й гвинт великого діаметра; заявлене зниження викидів вуглецю — близько 3–4%.
Серед інших орієнтирів останніх років: Ever Alot тримав статус одного з найбільших експлуатованих контейнеровозів із місткістю 24 004 TEU; Ever Aria вийшла з аналогічним показником. MSC Gülsün свого часу фігурувала як найбільша з місткістю 23 756 TEU у рядах по 24 контейнери. Окремий експлуатаційний рекорд — не «паспортна» місткість, а фактичне завантаження: у серпні 2021 року Ever Ace перевіз 21 710 TEU одним рейсом із Яньтяня до Європи.
Круїзні лайнери, більші за міста
У круїзному флоті міряють передусім валовий тоннаж, довжину й пасажиропотік. Symphony of the Seas на березень 2020 року фігурував серед лідерів за тоннажністю з водотоннажністю 228 081 т і довжиною близько 361 м.
Harmony of the Seas трохи довший — 362,12 м (приблизно на метр більше за Symphony), ширина близько 66 м, водотоннажність близько 227,5 тис. т. На борту — до 6,4 тис. пасажирів і понад 2 тис. членів екіпажу, близько 2,5 тис. кают, 20 обідніх залів і 23 басейни. Власник — Royal Caribbean (Маямі); перше плавання судно зробило з Сен-Назера до Саутгемптона, далі був рейс до Барселони.
Icon of the Seas додає ще кілька метрів корпусу: довжина 365 м, 20 палуб, до 7 600 пасажирів. За відчуттям простору це вже «місто на воді», але навіть такі лайнери коротші за історичний супертанкер 1970-х майже на сто метрів і не наближаються до нього за дедвейтом.

Knock Nevis — найбільший корабель, збудований людиною
Супертанкер замовили 1974 року; корпус будували на Sumitomo Heavy Industries в Оппамі (Йокосука, Канагава, Японія) у 1974–1979 роках і того ж 1979-го передали далі по ланцюгу власників. Перший грецький замовник після ходових випробувань судно не прийняв — під час руху заднім ходом виникли вібрації, почався тривалий арбітраж. Після врегулювання недобудований корпус продали; тимчасово він фігурував як Oppama.
Гонконгський судновласник C. Y. Tung купив судно й замовив джамбоізацію — подовження корпусу, що додало 146 152 тонни вантажопідйомності. За два роки гігант спустили на воду як Seawise Giant: назва — гра слів від «C.Y.’s». Далі табличка на борту змінювалась ще не раз: Happy Giant, Jahre Viking, Knock Nevis, Mont.
Розміри вражали навіть на тлі військових і пасажирських легенд:
- довжина 458,45 м, ширина 68,86 м, осадка в повному вантажі 24,61 м
- дедвейт 564 763 т; повне водотоннажність близько 657 019 т (в окремих джерелах трапляється й інша цифра — 825 614 т)
- 46 танків, палуба 31 541 м², повний вантаж — 4,1 млн барелів сирої нафти (658 362 м³)
- за валовим тоннажем (GT 260 941) судно було лише шостим, за дедвейтом — першим.
Довжина перевищувала висоту Емпайр-стейт-білдінг і Ейфелевої вежі, американський авіаносець USS Enterprise (341 м) — більш ніж на 100 м, а «Титанік» — на 189 м. Кермо важило 230 т, гвинт — 50 т, товщина бортової сталі — близько 3,5 см. Силова установка — парові турбіни потужністю 50 000 к. с. (у джерелах також фігурує позначення Ljungström). Максимальна швидкість — 16–16,5 вузла (близько 30 км/год), екіпаж — близько 40 осіб. Гальмівний шлях з повного ходу — близько 10 км, діаметр циркуляції — понад 3 км; для розвороту потрібен був простір більш як 3,7 км.
Через осадку корабель не проходив Суецький і Панамський канали та Ла-Манш і ходив навколо мису Доброї Надії. Не кожен порт міг його прийняти. Спочатку танкер возив нафту з Близького Сходу до США; перевезення такими обсягами було економічно вигіднішим за рейси звичайних танкерів. У 1986 році судно працювало як плавучий термінал для зберігання й перевантаження іранської нафти під час ірано-іракської війни.
14 травня 1988 року біля острова Ларак іракські літаки вдарили по ньому французькими ракетами Exocet. Почалися пожежі, але корпус не затонув. Після війни судно визнали конструктивною повною загибеллю — відновлення здавалося економічно невиправданим. Утім 1991 року норвезька Norman International AS купила обгорілий гігант, відремонтувала його в Сінгапурі на потужностях Keppel Corporation і під іменем Happy Giant повернула в роботу вже в жовтні того ж року. Того ж 1991-го Йорген Яре придбав танкер за 39 млн доларів і назвав Jahre Viking; до 2004 року він ходив під норвезьким прапором у різних інвестиційних схемах.
У 2004 році First Olsen Tankers перейменувала його на Knock Nevis і переобладнала на плавуче нафтосховище біля родовища Аль-Шагім біля узбережжя Катару. Причиною зміни ролі стали жорсткіші правила США та Європи, що фактично витіснили однокорпусні танкери з частини маршрутів. У грудні 2009-го судно отримало ім’я Mont, прапор Сьєрра-Леоне й пішло до індійських покупців на розбирання. 22 грудня 2009 року корпус витягли на берег в Аланзі (Гуджарат); утилізація тривала до кінця 2010 року.
Від гіганта лишився якір масою 36 т: 2010 року його передали Гонконгському морському музею, а з 20 листопада 2025 року експонат стоїть в Anchor Plaza біля причалів 9 і 10 Central Ferry Pier — мовчазний уламок корабля, який за дедвейтом так і не має підтвердженого наступника серед звичайних транспортних суден.