Найбільшим за вантажопідйомністю кораблем в історії залишається супертанкер Knock Nevis (відомий також як Seawise Giant), а сьогодні найдовшою самохідною спорудою вважають плавучий завод зрідженого газу Shell Prelude.
Рекордсмен за вантажопідйомністю: гігант, що побив усі мислимі межі
Супертанкер класу ULCC (ультравелике сировинне судно) будувала японська компанія Sumitomo Heavy Industries на верфі Oppama в Йокосуці (префектура Канаґава) у 1974–1979 роках. Замовником був грецький судновласник, але після ходових випробувань він відмовився приймати судно через сильні вібрації на задньому ходу; суперечка дійшла до тривалого арбітражу. Після врегулювання танкер продали під назвою Oppama (номер корпусу 1016), а 1979 року його придбав гонконгський судновласник Тунг Чао-Юнг, засновник Orient Overseas Container Line.
Тунг пішов на юмбоізацію — додав секції корпусу, і місткість зросла ще на 146 152 тонни. У 1981 році судно спустили на воду вже як Seawise Giant. Після переобладнання вантажопідйомність сягнула 564 763 тонн DWT, загальна довжина — 458,45 м, осадка — 24,611 м, ширина — близько 69 метрів. За англійськими джерелами водотоннажність при повному завантаженні становила близько 657 тисяч тонн; за іншими даними наводять понад 825 тисяч тонн. На борту було 46 танків, площа головної палуби — 31 541 м². Кермо важило 230 тонн, гвинт — 50 тонн, екіпаж налічував лише 40 осіб.
Силова установка давала близько 50 000 кінських сил (в англомовних описах згадують парові турбіни типу Льюнгстрьома). Максимальна швидкість — близько 16 вузлів, тобто приблизно 30 км/год. Гальмівний шлях оцінювали у 9–10,2 км, а діаметр циркуляції перевищував 3 км. За валовим тоннажем (GT 260 941) воно не було абсолютним чемпіоном — посідало шосте місце, тоді як за вантажопідйомністю Seawise Giant / Knock Nevis тримав першість серед усіх самохідних суден.
Knock Nevis проти «Титаніка» і Петронас: наскільки він був величезним
«Титанік» ніколи не був найбільшим кораблем світу в сучасному розумінні; Knock Nevis перевершував його за довжиною приблизно на 189 метрів. А 458,45 м корпусу трохи перевищували висоту веж-близнюків Петронас у Куала-Лумпурі (451,9 м) — якби танкер поставити «на попа», він був би вищим за ці хмарочоси.
- Knock Nevis — близько 458 м завдовжки проти приблизно 269 м у «Титаніка» (різниця близько 189 м).
- Довжина танкера 458,45 м проти висоти веж Петронас 451,9 м.
- Сучасний рекордсмен за довжиною Shell Prelude — 488 м проти 458,45 м у Knock Nevis.

Shell Prelude: чому його вважають найдовшим із самохідних об’єктів
У 2013 році загальну довжину історичного супертанкера перевершив плавучий завод зрідженого природного газу Shell Prelude: 488 м і орієнтовно 600 000 тонн водотоннажності.
Окремо варто пам’ятати про інші «най-»: серед контейнеровозів нині лідирують судна місткістю понад 24 000 TEU завдовжки близько 400 м, а серед круїзних лайнерів — гіганти на кшталт Harmony of the Seas завдовжки понад 360 м. Вони величезні у своїх класах, але не перекривають ні DWT супертанкера 1980-х, ні довжину Prelude.

Від танкера до плавучого сховища: доля Knock Nevis
Спочатку судно возило нафту з Близького Сходу до США: економіка масштабу робила такі рейси вигіднішими за роботу менших танкерів, а вартість одного повного вантажу нафти оцінювали орієнтовно в 200 мільйонів доларів. У 1986 році, під час ірано-іракської війни, його використовували як плавучий термінал для зберігання й перевантаження іранської нафти біля острова Ларак.
14 травня 1988 року танкер атакувала іракська авіація французькими ракетами Exocet. На борту спалахнули пожежі, проте корпус не пішов на дно. Судно визнали конструктивною загибеллю (constructive total loss), однак норвезька Norman International AS викупила його, відбуксирувала до Сінгапуру й відремонтувала на верфі Keppel Corporation: замінили близько 3700 тонн пошкодженої обшивки. У жовтні 1991-го танкер повернувся в стрій як Happy Giant. Того ж року Jørgen Jahre купив його за 39 мільйонів доларів і назвав Jahre Viking.
У 2004 році First Olsen Tankers придбала судно, перейменувала на Knock Nevis і переобладнала на плавуче нафтосховище (FSO). Його поставили на якір біля катарського родовища Аль-Шахім у Перській затоці. Причиною зміни ролі стали заборони в США та Європі на однокорпусні танкери: возити нафту таким корпусом ставало дедалі складніше, тож логічніше було лишити гіганта статичним сховищем.
Лінійка офіційних імен вийшла довгою: Oppama, Seawise Giant, Happy Giant, Jahre Viking, Knock Nevis і, нарешті, Mont. У грудні 2009 року під прапором Сьєрра-Леоне Mont відправили до Індії; 22 грудня його викинули на берег у порту Аланг (штат Гуджарат) для утилізації. Демонтаж тривав до кінця 2010 року. Якір вагою 36 тонн того ж року передали Гонконгському морському музею; станом на 20 листопада 2025 року він експонується на площі Anchor Plaza біля причалів 9 і 10 Центральної поромної пристані в Гонконзі.
Так завершилася біографія найбільшого за вантажопідйомністю корабля: метал розібрали в Аланзі, а матеріальний «слід» у вигляді якоря лишився в місті, звідки колись і пішла історія Seawise Giant. Рекорд за довжиною самохідної споруди відтоді тримає вже інший тип техніки — плавучий завод Shell Prelude, — і це добре ілюструє, як змінюється саме поняття «найбільшого судна», коли на зміну супертанкерам приходять спеціалізовані морські платформи.