Найбільшим самохідним кораблем за дедвейтом в історії залишається супертанкер Knock Nevis із вантажопідйомністю 564 763 тонни і довжиною 458 метрів. За довжиною його вже обійшов Shell Prelude (488 метрів), а в інших класах рекорди тримають сучасні контейнеровози і круїзні лайнери.
Хто тримає рекорди зараз
Серед контейнеровозів лідирує MSC Irina місткістю 24 346 TEU (двадцятифутовий еквівалент — стандартний контейнер 20 футів) і довжиною 400 метрів. Найбільший круїзний лайнер — Icon of the Seas довжиною 365 метрів із місткістю до 7600 пасажирів. За чистою довжиною попереду плавучий завод Shell Prelude, але за дедвейтом серед самохідних суден Knock Nevis досі неперевершений. Контейнеровози понад 20 000 TEU класифікують як надвеликі (ULCS), і їхні розміри обмежують Суецький канал і Сінгапурська протока.
Найбільші контейнеровози
MSC Irina, побудований у 2023 році на верфі Yangzijiang Xinfu Shipbuilding, має довжину 400 метрів, ширину 61,3 метра, розрахункову висоту борту 33,5 метра і площу палуби близько 24 тисяч квадратних метрів. На ньому вміщується 25 рядів контейнерів у висоту. Близький за розмірами MSC Tessa (верф Hudong-Zhonghua Shipbuilding у Шанхаї) бере 24 116 TEU при довжині 399,99 метра, ширині 61,5 метра і висоті борту 33,2 метра; його вантажопідйомність перевищує 240 тисяч тонн. Раніше рекорд за кількістю контейнерів на одному рейсі тримав Ever Ace (21 710 TEU у 2021 році), а Ever Alot і Ever Aria мали близько 24 000 TEU.

Найбільші круїзні лайнери
Icon of the Seas має довжину 365 метрів, 20 палуб і вміщує до 7600 пасажирів. Symphony of the Seas (2018) має водотоннажність 228 081 тонну і довжину 361 метр. Harmony of the Seas (2016) — водотоннажність 226 963 тонни, довжина 362 метри, ширина 66 метрів, висота 70 метрів і маса близько 120 тисяч тонн. На його борту 6400 пасажирів і понад 2000 членів екіпажу, 2500 кают, 20 обідніх залів і 23 плавальні басейни. Перше плавання Harmony відбулося в травні 2016 року з Сен-Назера до Саутгемптона, а далі до Барселони.

Історичний рекордсмен Knock Nevis
Knock Nevis (раніше Seawise Giant, Happy Giant, Jahre Viking, Mont) досі тримає рекорд за дедвейтом серед самохідних суден, хоча за довжиною його в 2013 році перевершив Shell Prelude. За валовим тоннажем (260 941 GT) він посідав лише шосте місце, а танкери класу Batillus мали більший GT (274–275 тисяч), але менший дедвейт. Українська енциклопедія вказує повну водотоннажність 825 614 тонн, за іншими даними — 657 019 тонн.
Після переобладнання судно мало довжину 458,45 метра (більше за висоту Петронас-Тауерс 451,9 метра і на 189 метрів довше за «Титанік»), ширину 68,86 метра і повну осадку 24,61 метра. Площа палуби сягала 31 541 квадратного метра, танків було 46. Кермо важило 230 тонн, гвинт — 50 тонн, якір — 36 тонн. Товщина борту становила близько 3,5 сантиметра сталі. Екіпаж — 40 осіб. Потужність парових турбін Ljungström — 50 000 кінських сил, максимальна швидкість 16–16,5 вузла (близько 30 км/год; за іншими даними — 13 вузлів). Гальмівний шлях із максимальної швидкості — 9–10,2 кілометра, діаметр циркуляції — понад 3–3,7 кілометра. Повна осадка не дозволяла проходити Ла-Маншем, Суецьким і Панамським каналами.
- Дедвейт: 564 763 тонни
- Довжина: 458,45 м
- Ширина: 68,86 м
- Осадка: 24,61 м
- Палуба: 31 541 м²
- Танки: 46
- Екіпаж: 40 осіб
- Швидкість: 16–16,5 вузла
Замовлення надійшло в 1974 році, поставка — у 1979 році з верфі Oppama компанії Sumitomo Heavy Industries в Йокосуці (префектура Канагава, Японія) під будівельним номером 1016. Спочатку судно замовив грецький власник, але після випробувань виявилися серйозні проблеми з вібрацією на задньому ходу. Грек відмовився приймати його, справа дійшла до арбітражу. Після врегулювання судно продали і назвали Oppama. Гонконгський судновласник Тунг Чао-Юнг (засновник Orient Overseas Container Line) придбав його і замовив подовження корпусу — так звану джамбоізацію — з додаванням 146 152 тонн вантажомісткості. Після переобладнання спустили на воду під назвою Seawise Giant (гра слів на «C.Y.'s»).
Спочатку танкер возив нафту з Близького Сходу до США. У 1986 році під час ірано-іракської війни служив плавучим сховищем і перевантажувальним терміналом для іранської нафти. 14 травня 1988 року поблизу острова Ларак (Іран) його атакувала іракська авіація, ймовірно ракетами Exocet: виникли пожежі і розлив нафти, але судно не затонуло. Вантаж перекачали на інші танкери, визнали конструктивною загибеллю. Норвезька компанія Norman International AS купила пошкоджене судно, відбуксирувала на Лабуан і до Сінгапуру, де на верфі Keppel витратили 3700 тонн сталі на ремонт. У жовтні 1991 року повернули в експлуатацію під назвою Happy Giant.
У 1991 році Йорген Яре купив судно за 39 мільйонів доларів і перейменував на Jahre Viking. У 2004 році First Olsen Tankers придбала його, перейменувала на Knock Nevis і переобладнала на плавуче сховище нафти (FSO) біля родовища Аль-Шахім у Катарі. Переобладнання зумовила заборона однокорпусних танкерів у США та Європі. Вартість вантажу на такому судні оцінювали близько 200 мільйонів доларів, що робило перевезення економічно вигіднішими, ніж на звичайних танкерах.
У грудні 2009 року судно перейменували на Mont, під прапором Сьєрра-Леоне продали Індії і 22 грудня посадили на берег в Аланзі (штат Гуджарат) на утилізацію. Розбирання тривало до кінця 2010 року. Судно пішло на металобрухт, але його рекорд за дедвейтом серед самохідних кораблів досі незбитий — жоден сучасний танкер чи інше судно не наблизилося до цих цифр.