Воєнний стан в Україні діє безперервно з 24 лютого 2022 року і вже пережив майже два десятки продовжень. Законодавство не встановлює жодних лімітів на кількість таких продовжень чи загальну тривалість режиму — він триває рівно стільки, скільки існує реальна загроза незалежності, територіальній цілісності та безпеці країни. Станом на травень 2026 року режим продовжено до 2 серпня 2026 року, і це 19-те продовження з початку повномасштабного вторгнення.
Кожен раз Верховна Рада затверджує указ Президента, і процес став майже рутинним. Проте за цією рутиною ховається глибока правова гнучкість, яка дозволяє державі реагувати на еволюцію загрози, не зв’язуючи себе штучними часовими рамками. На відміну від надзвичайного стану, де термін чітко обмежений, воєнний стан може тривати роками, якщо агресія не припиняється.
Правова основа: що каже Закон «Про правовий режим воєнного стану»
Закон України № 389-VIII від 12 травня 2015 року, з урахуванням усіх змін, визначає воєнний стан як особливий правовий режим, що вводиться у разі збройної агресії чи загрози нападу. Він надає органам влади, військовому командуванню та місцевим адміністраціям необхідні повноваження для відсічі загрози, при цьому допускає тимчасові обмеження конституційних прав і свобод.
У тексті закону немає жодної норми, яка б обмежувала кількість продовжень. Президент вносить указ, Верховна Рада затверджує його протягом двох днів, і режим продовжується, зазвичай на 90 діб. Це ключова відмінність від надзвичайного стану, який не може перевищувати 60 діб з можливістю одноразового продовження ще на 30. Юристи, включаючи Олександра Моргуна, неодноразово підкреслювали: режим триває стільки, скільки існує загроза.
Процедура виглядає так: Рада національної безпеки та оборони пропонує, Президент видає указ, парламент голосує. Після затвердження указ публікується, і режим набирає чинності. Скасувати його можна лише після усунення загрози — указом Президента з негайним оголошенням.
Хронологія продовжень: від перших 30 діб до стабільних 90
Перший указ № 64/2022 від 24 лютого 2022 року запровадив режим на 30 діб. Потім пішли коротші продовження на 30 днів, а з травня 2022 року — переважно на 90. Кожне рішення парламенту фіксувалося окремим законом.
Станом на 2026 рік воєнний стан продовжували понад 18–19 разів. Останнє продовження (квітень 2026) — до 2 серпня 2026 року. Ця регулярність стала частиною воєнної реальності: кожні три місяці депутати збираються, голосують (переважно одноголосно або з великою підтримкою) і фіксують продовження.
Така частота дозволяє оперативно реагувати на зміни на фронті, але водночас створює певну передбачуваність для суспільства та бізнесу.
Чому немає обмежень: порівняння з іншими країнами та історичний контекст
Український підхід відображає реалії тривалої агресії. У багатьох країнах воєнний стан (або його аналоги) також не має жорстких лімітів, якщо загроза зберігається. Наприклад, під час Другої світової війни окремі режими діяли роками. Законодавці свідомо залишили гнучкість, щоб не зв’язувати руки державі в умовах непередбачуваної війни.
На відміну від цього, надзвичайний стан має чіткі таймери — щоб уникнути зловживань у мирний час. Воєнний стан активується тільки за наявності реальної збройної загрози, тому і немає потреби в штучних обмеженнях.
Наслідки продовження: що змінюється для громадян, бізнесу та влади
Продовження режиму автоматично продовжує дію обмежень: комендантська година, заборона масових заходів, посилений контроль за пересуванням, обмеження на виїзд певних категорій громадян, спрощені процедури для закупівель і будівництва.
Для бізнесу це означає продовження особливих правил оподаткування, прискорених процедур, але й додаткові перевірки. Для громадян — стабільність у розумінні правил гри, але й накопичену втому від обмежень. Влада отримує інструменти для швидкого реагування, але несе відповідальність за обґрунтованість кожного продовження.
Типові помилки та міфи навколо продовження воєнного стану
**Типові помилки** – **Міф про «три рази максимум»**. Багато хто чув десь про обмеження в три продовження — це плутанина з іншими нормами або вигадка. Закон не містить таких слів. – **Думка, що воєнний стан можна скасувати лише після перемоги**. Насправді його можна скасувати раніше, якщо загроза зменшиться. – **Переконання, що продовження — формальність**. Кожне голосування — це конституційна процедура з перевіркою обґрунтованості. – **Ігнорування регіональних особливостей**. Режим може вводитися або продовжуватися не на всій території, а в окремих місцевостях.
Ці міфи часто поширюються в соцмережах і створюють зайву тривогу. Реальність жорсткіша й водночас гнучкіша.
Практичні кейси: як продовження впливає на повсякденне життя
У 2022–2023 роках короткі продовження на 30 днів створювали певну невизначеність. Перехід на 90-денні цикли стабілізував ситуацію: бізнес міг планувати квартал наперед, а громадяни — розуміти правила виїзду чи роботи.
Під час одного з продовжень у 2024 році парламент одночасно вніс зміни до суміжних законів, що полегшило роботу критичної інфраструктури. Інший кейс — продовження дозволило зберегти єдині правила мобілізації без постійних законодавчих коливань.
Для підприємців важливо стежити за датами: напередодні закінчення терміну часто з’являються роз’яснення щодо продовження дії договорів, тендерів чи податкових пільг.
Майбутнє: коли і як може завершитися режим
Воєнний стан припиняється після закінчення строку або указом Президента про скасування за умови усунення загрози. Після цього діє перехідний період — часто рік або більше — протягом якого зберігаються окремі пільги та обмеження.
У довгостроковій перспективі регулярні продовження підкреслюють стійкість держави, але й нагадують про необхідність дипломатичних, військових та економічних зусиль для повернення до миру. Суспільство втомлюється від постійного «воєнного ритму», тому прозорість пояснень кожного продовження стає ключовим елементом довіри.
Воєнний стан — не вирок і не безкінечність. Це інструмент виживання та захисту, який держава використовує з максимальною гнучкістю. Кожне продовження — це не просто галочка в календарі, а підтвердження, що загроза ще існує, але країна продовжує функціонувати, розвиватися і боротися. І саме від спільних зусиль залежить, коли цей режим нарешті відійде в історію.