Найбільший корабель світу: рекорди за категоріями

Історичний рекорд за розмірами досі тримає супертанкер Knock Nevis: довжина 458,45 м, ширина близько 69 м, водотоннажність 825 614 тонн і дедвейт (повна вантажопідйомність) близько 565 тис.

Який корабель є найбільшим у світі зараз

Ультравеликі танкери класу ULCC, до яких належав і колишній рекордсмен, у піку вміщували сотні тисяч тонн нафти. Контейнеровози б’ють рекорди за кількістю TEU — умовних двадцятифутових контейнерів. Круїзні лайнери змагаються за валову місткість і кількість палуб. Окремо стоять плавучі газові комплекси, де корпус фактично є промисловою установкою в морі.

Найбільший контейнеровоз світуMSC Irina контейнеровоз 24346 TEU

Найбільший контейнеровоз світу

Станом на початок 2024 року серед побудованих контейнеровозів лідирує клас MSC Irina. Судно MSC Irina звели на китайській верфі Yangzijiang Xinfu Shipbuilding: довжина близько 400 м, ширина 61,3 м, місткість 24 346 TEU, до 25 рядів контейнерів на палубі площею близько 24 тис. Його вважають найбільшим контейнеровозом, збудованим на той момент.

Близький «сістершип» — MSC Tessa (Hudong-Zhonghua): довжина 399,99 м, ширина 61,5 м, висота борту 33,2 м, місткість 24 116 TEU і вантажопідйомність понад 240 тис. Контейнери можна штабелювати у 25 шарів. Обидва типи оснащували гібридним скрубером і гвинтом великого діаметра, що знижує викиди вуглецю приблизно на 3–4%.

Рекорд саме завантаження інший: у вересні 2025 року One Innovation перевіз 22 233 TEU на лінії Сінгапур–Фелікстоу.

Maersk Mc-Kinney Møller мав довжину 399 м і близько 18 270 TEU. Згодом планку підіймали Ever Alot (24 004 TEU), MSC Gulsun (399,9 м, 23 756 TEU) та інші «надвеликі» ULCS — судна понад 20 000 TEU. Обмеження лишаються жорсткими: Суецький канал і Сінгапурська протока, потужність головних двигунів і готовність портів приймати такі корпуси.

Найбільший круїзний лайнер

Harmony of the Seas (2016) — 362,12 м, Symphony of the Seas (2018) — 361 м, Oasis of the Seas (2009) — 360 м. Новіше покоління Royal Caribbean класу Icon, зокрема Icon of the Seas і Legend of the Seas, сягає близько 365 м, має 20 палуб і розраховане приблизно на 7600 пасажирів плюс понад 2300 осіб екіпажу. Legend of the Seas офіційно вийшов у рейс у липні 2026 року.

Окремо в порівняннях часто фігурує Prelude (2013, Південна Корея): довжина 488 м, ширина 78 м. За окремими даними, це найбільше судно, яке досі експлуатується.

Пасажирські гіганти обмежені портами, каналами й вимогами евакуації. Тому вони коротші за історичний супертанкер і за Prelude, але значно складніші за внутрішньою «міською» інфраструктурою — від парків і куполів до тисяч кают.

Історія рекордсмена Knock Nevis

Супертанкер, відомий як Knock Nevis, будували в Японії протягом 1979–1981 років на потужностях Sumitomo Heavy Industries. Перша робоча назва за верф’ю — Oppama. Замовлення пов’язують зі Ставросом Ніархосом; він від судна відмовився — за різними даними, через банкрутство, невиконані платежі або спад ринку фрахту. У 1979-му корпус придбав гонконгський судновласник Тунг Чао-Юнг і замовив подовження та збільшення вантажопідйомності. 1981 року судно спустили на воду під назвою Seawise Giant.

Спочатку танкер возив нафту з Близького Сходу до США й належав до класу ULCC — ультравеликих перевізників сировини. Під час ірано-іракської війни 1986 року його використовували як плавуче сховище та перевантажувальний термінал іранської нафти. Того ж року в районі Перської затоки або Ормузької протоки судно зазнало удару: за різними даними, іракськими ракетами або обстрілом з винищувача — і осіло на мілководді. У травні 1988-го знову атакували іракські літаки, пошкодження були важкими.

Orient Overseas Container Line визнала порятунок надто дорогим і оголосила повну конструктивну загибель. Норвезькі інтереси вклали мільйони доларів у підйом і ремонт; корпус відбуксирували, зокрема з ремонтом на сінгапурській верфі Keppel. Після порятунку 1988 року судно повернули в роботу як Happy Giant. Згодом норвезький судновласник Йорген Яре придбав його приблизно за 39 млн доларів; у 1991-му під керуванням Jørgen Jahre танкер став Jahre Viking.

2004 року First Olsen Tankers (Сінгапур) перетворила гіганта на танкер-сховище сирої нафти й назвала Knock Nevis. Після законів США та Європи, що фактично витісняли однокорпусні танкери з комерційних маршрутів, роль плавучого нафтосховища стала логічним продовженням кар’єри — зокрема в районі родовища біля Катару. У грудні 2009-го судно перейменували на Mont, під прапором Сьєрра-Леоне продали до Індії. У січні 2010-го його посадили на мілину в Аланзі (Гуджарат) для розділення на метал; утилізацію завершили того ж року, за одними даними вона тривала близько року.

Колишні назви варто тримати вкупі: Oppama / Seawise Giant, Happy Giant, Jahre Viking, Knock Nevis, на фініші — Mont. Саме під іменем Knock Nevis супертанкер найчастіше згадують як найбільший корабель в історії цивільного флоту.

Чому Knock Nevis не порівнюють із сучасними танкерами напряму

Повна осадка близько 24,61 м закривала Суецький і Панамський канали та ускладнювала навіть прохід Ла-Маншем. Максимальна швидкість за різними даними становила 13–16 вузлів (до орієнтовно 30 км/год) при парових турбінах потужністю близько 50 000 к. с. Гальмівний шлях сягав приблизно 10 км, діаметр циркуляції — понад 3,7 км. Екіпаж — близько 40 осіб; від носа до корми палубою йшли до пів години, тож на борту користувалися велосипедами. Головна палуба мала площу понад 31,5 тис. м², кермо важило близько 230 тонн, гвинт — близько 50 тонн, якір — 36 тонн (його згодом передали до Морського музею в Гонконгу).

Для порівняння: довжина 458 м приблизно на 189 м більша за «Титанік», довша за авіаносець USS Enterprise (341 м) і перевищує висоти Ейфелевої вежі та Емпайр-стейт-білдінг, якщо «покласти» їх уздовж корпусу. Вантажна місткість оцінювалася орієнтовно в 658 тис. м³, або понад 4 млн барелів нафти. Сучасні великі танкери часто працюють у діапазоні близько 280 тис. тонн вантажу; інші історичні гіганти — TI-клас Oceania близько 380 м і 440 тис. т, Batillus 414 м і 554 тис. т, Esso Atlantic близько 407 м і 517 тис. т — теж поступалися Knock Nevis за сукупністю розмірів.

Економіка ULCC була прямою: один рейс ніс нафту вартістю порядку сотень мільйонів доларів, і масштаб знижував витрати на тонну. Але маневреність, осадка, однокорпусна схема й портова інфраструктура зробили такі «морські острови» незручними. Ринок пішов у бік суден, які проходять ключові протоки, швидше обробляються біля причалу й відповідають екологічним нормам подвійного корпусу.

Тому сьогоднішні рекорди розійшлися гілками: контейнеровози на кшталт MSC Irina збирають максимум TEU у корпусі довжиною близько 400 м, круїзні лайнери класу Oasis/Icon тримають планку пасажирського комфорту біля 360–365 м, а тінь Knock Nevis лишається мірилом абсолютного розміру — корабля, який було вигідніше берегти як сховище, ніж ганяти океанами, і який зрештою розібрали там, де закінчують шлях більшість сталевих гігантів.

By Олексій Коваленко

Дрони, розмінування, протези, софт для відбудови: Олексій Коваленко розбирає, як це працює і що з цього справді розробили в Україні. Він любить звіряти гучні заголовки з першоджерелами й не вірить у «диво-технології» без цифр. Живе в Харкові, а у вільний час лагодить старі радіоприймачі.