Х-69 — це російська малопомітна дозвукова крилата ракета класу «повітря-поверхня», створена для точних ударів по стаціонарних цілях на відстані до 400 кілометрів. Вона поєднує стелс-елементи конструкції, наднизький політ і комбіновану систему наведення, що робить її складною метою для багатьох засобів протиповітряної оборони. З 2024 року ракету активно застосовують проти української енергетичної інфраструктури, і саме ця зброя стала одним із символів еволюції російських авіаційних засобів ураження.
Ракета не просто модернізація попередніх зразків — це спроба Росії створити відносно недорогу, але важко виявлювану крилату ракету, оптимізовану під сучасні винищувачі, зокрема п’ятого покоління. Її квадратний корпус, здатність летіти на висоті 20–70 метрів і термінальне наведення за оптичним образом відрізняють її від класичних Х-59. У реальних бойових умовах дальність часто перевищує заявлені 290 кілометрів, а точність сягає 3–5 метрів кругового ймовірного відхилення.
Історія створення та еволюція
Розробку Х-69 вела МКБ «Радуга» у Дубні — підприємство, що входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння». Роботи активізувалися після 2022 року, хоча ідеї малопомітного варіанта на базі Х-59МК2 обговорювали раніше. Вперше ракету публічно показали в серпні 2022 року на форумі «Армія-2022». Тоді вона виглядала як логічне продовження лінійки Х-59, але з суттєвими змінами в корпусі.
Головна відмінність — перехід від круглого або овального перерізу до квадратного. Це не просто дизайнерське рішення. Квадратна форма краще вписується у внутрішні відсіки озброєння Су-57, зменшує відбиття радіохвиль і спрощує аеродинаміку на наднизьких висотах. Ніс трохи спрощений порівняно з Х-59МК2, маса знижена до приблизно 710 кілограмів. Російські конструктори позиціонували Х-69 як першу вітчизняну крилату ракету великої дальності, спеціально пристосовану для внутрішнього розміщення на винищувачах п’ятого покоління.
На озброєння ракета почала надходити у 2023–2024 роках. Виробництво залишається обмеженим — за оцінками, темп сягав 1–3 одиниці на місяць на початковому етапі. Це не масова зброя на кшталт «Калібрів», а прецизійний інструмент для точкових ударів по критично важливих об’єктах.
Технічні характеристики
Х-69 — компактна, але потужна система. Ось основні параметри, зібрані з відкритих джерел:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина | близько 4,2 м |
| Поперечний переріз (складені крила) | 0,4 × 0,4 м (квадрат) |
| Розмах крила (розкриті) | близько 2,45 м |
| Стартова маса | 710–770 кг |
| Бойова частина | 310 кг (проникаюча фугасно-кумулятивна або касетна) |
| Швидкість | 700–1000 км/год |
| Дальність | заявлена 290 км, у бойових умовах до 400+ км |
| Висота польоту | 20–70 м (над місцевістю) |
| Точність (КІВ) | 3–5 м |
| Двигун | Турбореактивний двоконтурний |
Квадратний корпус — одна з найцікавіших інженерних рис. Він не тільки зменшує ефективну поверхню розсіювання для радарів, а й дозволяє щільніше пакувати ракети у внутрішніх відсіках. Крила і оперення розкриваються після пуску, як у більшості сучасних крилатих ракет.
Система наведення та стелс-можливості
Х-69 використовує комбіновану систему: інерціальну платформу з корекцією за супутниковими сигналами GLONASS/GPS і термінальне оптоелектронне наведення за принципом DSMAC (цифрове зіставлення сцени місцевості). Ракета «бачить» місцевість через оптичну або інфрачервону головку і порівнює зображення з еталонною картою. Це робить її менш залежною від GPS у зонах активного глушіння.
Антени типу «Комета-М» мають вузьку діаграму спрямованості та захищені від нижньої півсфери — це спроба протистояти наземним засобам радіоелектронної боротьби в L-діапазоні. Стелс-ефект досягається не тільки формою, а й низькою висотою польоту. На 20–50 метрах ракета ховається за рельєфом місцевості, радіогоризонт скорочується, і наземні радари бачать її пізно або взагалі не бачать до останнього моменту.
Носії та інтеграція
Основні носії — тактичні винищувачі-бомбардувальники Су-34 і Су-35. Але справжня цінність Х-69 розкривається на Су-57. Ракета може розміщуватися у внутрішніх відсіках, не погіршуючи малопомітність самого літака. Це дозволяє Су-57 підходити ближче до зони ППО противника, не несучи зовнішніх підвісок, і випускати ракети раптово.
Також розглядаються варіанти для Су-30, МіГ-35 та інших платформ. Запуск можливий на швидкостях носія 600–1100 км/год і висотах від 200 метрів до 11 кілометрів.
Бойове застосування проти України
Перші підтверджені випадки використання Х-69 проти України зафіксували на початку 2024 року. У лютому ракети брали участь у масованих ударах. 11 квітня 2024 року саме Х-69 стали ключовим елементом удару по Трипільській тепловій електростанції на Київщині. Кілька ракет влучили в турбінний цех, трансформатори та генератори. Станція — одна з найбільших у регіоні — була повністю виведена з ладу. Пожежа, руйнування обладнання та втрата потужностей для сотень тисяч споживачів стали прямим наслідком точності та здатності ракет долати наявну систему ППО на той момент.
У жовтні 2024 року з’явилися докази застосування модифікованої версії з касетною бойовою частиною (суббоєприпаси у вигляді металевих кульок). Одну таку ракету збили українські сили протиповітряної оборони. Це показало, що Росія продовжує експериментувати з бойовими частинами, адаптуючи зброю під різні типи цілей — від точкових ударів по техніці до ураження площинних об’єктів.
Українські підрозділи вже вивчають уламки Х-69. Збиті екземпляри дають змогу аналізувати реальну стійкість до засобів РЕБ та ефективність західних систем, зокрема Patriot.
Чому Х-69 складно збивати
Дозвукова швидкість — не слабкість, а перевага в певних сценаріях. Ракета не «світиться» тепловим слідом як гіперзвукові системи і не потребує складної балістичної траєкторії. Поєднання низького польоту, стелс-форми та можливості програмувати обхідні маршрути робить її «тіньовим» загрозником. Вона з’являється пізно на екранах радарів, а термінальне наведення дозволяє коригувати курс навіть при частковому придушенні супутникового сигналу.
Українська ППО демонструє здатність збивати частину цих ракет, особливо коли атаки комбінують з іншими засобами і є час на реакцію. Проте масовані пуски в поєднанні з дронами та іншими ракетами створюють навантаження на систему. Кожна збита Х-69 — результат роботи розрахунків, сучасних радарів і зенітних комплексів, але сам факт регулярних пусків показує, що ракета залишається реальною загрозою для об’єктів у глибині території.
Цікаві факти про Х-69
Цікаві факти
- Квадратний корпус — рідкісне рішення для крилатих ракет. Воно не тільки покращує стелс-характеристики, а й дозволяє компактно розміщувати ракету у внутрішніх відсіках Су-57 без збільшення помітності літака.
- Х-69 вважають однією з перших російських крилатих ракет, спеціально оптимізованих під винищувачі п’ятого покоління з внутрішнім розміщенням озброєння.
- У бойових умовах реальна дальність перевищує заявлені 290 км — зафіксовані випадки пусків з відстані понад 400 км.
- Ракета отримала варіанти з касетною бойовою частиною. У жовтні 2024 року українська ППО збила саме таку модифікацію з металевими суббоєприпасами.
- Незважаючи на дозвукову швидкість, поєднання низького польоту та точності робить Х-69 у деяких сценаріях небезпечнішою за «Кинджал» для захищених об’єктів — саме так оцінювали удар по Трипільській ТЕС українські експерти.
- Виробництво залишається штучним. На відміну від масових «Калібрів», Х-69 — це прецизійна зброя обмеженої серії, призначена для найважливіших цілей.
Х-69 продовжує еволюціонувати. З’являються нові модифікації бойових частин, удосконалюється електроніка. Для української сторони це не просто ще одна ракета в арсеналі противника, а постійний виклик системі виявлення та перехоплення. Кожна збита одиниця — це накопичений досвід, а кожен успішний прорив — нагадування про необхідність подальшого посилення протиповітряного щита. Ракета демонструє, як сучасні технології стелс і точного наведення змінюють баланс у повітрі навіть без гіперзвукових швидкостей.