Чому потрібен новий підхід
Проблеми збереження біорізноманіття в Україні стали настільки гострими, що вдосконалювати наявну систему заповідних територій окремими заходами вже недостатньо. Про це йдеться в статті Я. П. Дідуха з Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, опублікованій у «віснику НАН України» (2017, № 6). Автор пропонує змінити сам підхід до формування заповідної мережі.
Основу концепції становлять багатофункціональні категорії заповідних територій. Для кожної з них передбачені власні типи режиму охорони, тож різні ділянки можуть захищатися відповідно до своїх особливостей і завдань.
Читайте також
Біотоп як основна одиниця оцінки
Центральна ідея роботи полягає в новій методології аналізу заповідних об’єктів. Базовою одиницею їх оцінювання автор вважає біотоп. Через це акцент в охороні природи зміщується з територіальних позицій на екологічні. Важливо вже не просто те, яку площу відведено під охорону, а те, які саме природні комплекси вона охоплює.
З цього випливає головний принцип: статус охоронюваних повинні мати всі природні типи біотопів. Вони не мають залишатися поза увагою лише тому, що не збігаються з традиційними межами заповідних ділянок.
На таких принципах пропонується будувати організацію та функціонування екологічної мережі. Вона має охоплювати всі рівні, від пан’європейського до регіонального, тому національна система узгоджується із загальноєвропейською.
Директива 92/43/ЄС і завдання для науки
Автор спирається на Директиву Європейського Союзу 92/43. Згідно з нею, головними завданнями є класифікація біотопів, їх дослідження та повна інвентаризація. Без цього неможливо визначити, які типи біотопів потребують охорони і наскільки добре вони представлені в заповідній мережі.
Окремим напрямом названо оцінку екосистемних послуг. У концепції вони розглядаються як інструмент реалізації національної екологічної політики.
Екологічні та економічні засади сталого розвитку
Загальна мета запропонованого підходу полягає в тому, щоб закласти підвалини сталого розвитку. Автор пов’язує її з упорядкуванням стосунків між суспільством і природою на екологічних та економічних засадах. Охорона біорізноманіття в такій логіці не суперечить розвитку, а стає його складовою.
Таким чином, концепція пропонує перейти від переважно територіального підходу до системи, що ґрунтується на біотопах і відповідає європейським вимогам. Її основу становлять багатофункціональні заповідні категорії, повна інвентаризація природних типів біотопів та врахування екосистемних послуг.