Кривий Ріг тягнеться на 66,1 кілометра з півдня на північ. За наявними даними, це найдовше місто Європи за лінійною протяжністю між крайніми точками на межі. Стоїть воно на злитті Інгульця й Саксагані, у степовій зоні, на Українському кристалічному масиві. І виросло навколо залізної руди — від козацького зимівника до великого промислового центру.
Звідки взялася назва Кривого Рогу
За народною легендою, назва пішла від козака Ріга — кривого одноокого, який нібито заклав перший зимівник. Є ще козак Іван Ждан-Ріг, кошовий отаман у 1660–1670-х. Документи ж говорять інакше: назва пов’язана з довгим кривим мисом при злитті Саксагані та Інгульця.
Перша офіційна письмова згадка — 8 травня (27 квітня за старим стилем) 1775 року в «Розписі заснованих поштових станцій…». Місце станції затвердив останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський. Службу почали писар Феодосій Кудлик і п’ятеро козаків. Раніше, 1734-го, територія входила до Перевізької паланки, а 1771 року тут стояла Ставка Коша Запорізької Січі. У 1774-му академік Гюльденштедт зробив перший науковий опис району і згадав розробки чорно-слюдистого сланцю.
1808 року виникло село Інгулець, 1818-го — село Олександрів Дар, яке заснував генерал Рахманов. 1860-го поселення стало містечком. Герб, печатка і прапор затвердили 28 лютого 2007 року; в основі — козацька порохівниця з рогу. Девіз — «Місто довжиною в життя». Гімном визнали пісню «Кривий Ріг — моє місто» (2002). День міста святкують в останні вихідні травня; вперше — 1975-го на стадіоні «Металург».

Як залізна руда зробила з зимівника велике місто
Олександра Поля вважають першовідкривачем Криворізького залізорудного басейну (Кривбасу). 1880 року він заснував «Французьке товариство Криворізьких руд» з капіталом 5 мільйонів франків. 1882-го відкритими роботами видобули 16,4 тисячі тонн руди, а 1886-го запрацювала перша підземна шахта басейну. 1892-го почав роботу Гданцівський завод.
1884 року Олександр III розпочав будівництво Катерининської залізниці на ділянці Кривий Ріг — Дніпро. До 1902-го лінію продовжили на 505 кілометрів до Донбасу — можна було вивозити руду. 1919-го поселення отримало статус міста.
1927 року 10 тисяч людей почали працювати на Дніпробуді; гідроенергія Дніпрогесу дала поштовх індустріалізації. 1929-го відкрили перший гірничий інститут, заснували медичний і педагогічний. 1931-го заклали фундамент Криворізького металургійного заводу (майбутньої Криворіжсталі). 1934-го ввели першу чергу — доменну піч «Комсомолка», нині це АрселорМіттал Кривий Ріг, найбільший інтегрований металургійний завод радянських часів і найпотужніше з понад 500 підприємств регіону. До кінця радянського періоду Кривбас давав 42 % руди СРСР і 80 % руди України.

Кривий Ріг у XX столітті: війна, окупація, відбудова
1941-го населення перевищило 200 тисяч — майже вдесятеро більше, ніж до революції. З 15 серпня 1941 по 22 лютого 1944 місто було під німецькою окупацією в складі Райхскомісаріату Україна. 1939-го тут жили 12 745 євреїв (близько 6 % населення). Під час Голокосту їх масово знищили: 14–15 жовтня 1941-го близько 7 тисяч убили на залізорудній шахті.
Табір для військовополонених Stalag 338 перемістили з Кітжа до Кривого Рогу. Кількість полонених коливалася від 5 219 у травні 1942-го до 23 977 у вересні того ж року; щонайменше 800 загинули. Місто звільнили в лютому 1944-го в ході Нікопольсько-Криворізької операції. До 1950-го відновили довоєнний обсяг видобутку руди. 1961-го ввели нові шахти та Центральний і Північний гірничо-збагачувальні комбінати. 1975 року, на 200-річчя міста, відкрили шахту «Ювілейна». Є в місті 185-метрова сталева телевежа-щогла, яку збудували на початку 1960-х.
16–18 червня 1963-го в місті були протести через підвищення цін на продукти. Брали участь від 1 до 6 тисяч людей. За офіційними даними загинули 4 особи, за свідченнями — щонайменше 7. Понад 200 госпіталізували, а за даними джерел засудили близько 1 500 учасників. Місто нагороджене Орденом Леніна та Орденом Трудового Червоного Прапора, почесних громадян — 40. Святі заступники — Миколай Чудотворець, єпископи Онуфрій і Порфирій; пам’ятник їм відкрили 2013 року.
Сучасний Кривий Ріг: люди, заводи і повітря
Населення станом на 2024 рік становило 568 172 мешканців. Це сьоме за населенням і друге за площею місто держави, друге за промисловим виробництвом після Києва. За оцінкою 2022 року (англомовна Вікіпедія) населення могло досягати 603 904 осіб. Місто стоїть у центральній частині Українського кристалічного масиву, у степовій зоні, на березі Інгульця і Саксагані при злитті з Балкою Червоною, які входять до басейну Дніпра.
Долина Інгульця в межах міста переважно V-подібна, схили заввишки 25–35 метрів круті, річище завширшки 40–60 метрів. Долина Саксагані переважно трапецеїдальна, має 28 приток і належить до малих річок. На ділянці «шахта „Саксагань“ — Чорногорка» Саксагань перевели в підземний колектор (Саксаганський дериваційний тунель). До міста підведені Канал Дніпро — Інгулець і Канал Дніпро — Кривий Ріг.
Клімат вологий континентальний зі спекотним літом. Найтепліший місяць — липень (середня температура 27,8 °C), найхолодніший — січень (−6,3 °C). Добовий максимум опадів — 90 мм, зафіксований у червні 1913 року. Річна кількість опадів у теплу половину року (квітень — жовтень) — 268 мм. Днів зі сніжним покровом — 69, 52 % зим безсніжні або малосніжні. Через «острів тепла» місто тепліше на 1,8 °C.
У місті близько 5 тисяч джерел забруднення атмосферного повітря. Викиди АрселорМіттал Кривий Ріг становили 219,1 тисячі тонн — найбільше серед підприємств. Південний ГЗК — 36,3 тисячі тонн, Північний ГЗК — 11,08 тисячі, Центральний ГЗК — 2,2 тисячі, HeidelbergCement Україна — 1,5 тисячі, Інгулецький ГЗК — 1,3 тисячі тонн. 2011 року АрселорМіттал Кривий Ріг входив до десяти найбільших забруднювачів довкілля в Україні. За рейтингом журналу «Кореспондент» (2010, дані Держстатистики) Кривий Ріг був найбруднішим містом України: 634 кг шкідливих речовин на одного жителя.
Що відбувається з містом зараз?
З лютого 2022 року місто стало об’єктом частих російських ракетних ударів. Наступ зупинився приблизно за 50 кілометрів на південь від міста в березні 2022-го. 25 вересня 2026 року ArcelorMittal повідомила уряд про неможливість безпечно продовжувати роботу комбінату в Кривому Розі через ракетні удари.
Промисловий характер, закладений видобутком руди в XIX столітті, і далі визначає життя міста — від відновлення після війни до сьогоднішніх викликів із безпекою виробництва і довкіллям. Довжина в 66 кілометрів лишається тією рисою, що зшиває козацьке минуле з сучасною індустріальною реальністю.