Валерій Федорович Залужний народився 8 липня 1973 року в Новограді-Волинському, що сьогодні носить історичну назву Звягель, у Житомирській області. У звичайній робітничій родині, де мати працювала на залізничному вокзалі, а батько — на місцевому заводі, хлопець з ранніх років відчував покликання до військової справи. Дитинство серед промислових пейзажів і залізничних колій сформувало в ньому ту саму стійкість, яка згодом стала легендою. Він не просто мріяв про форму — він жив нею, спостерігаючи, як щоденна праця навколо вчить дисципліни та відповідальності.
Ця рання рішучість вирізняла його серед однолітків. Закінчивши у 1989 році місцеву школу №9, Залужний обрав технічний шлях, вступивши до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму. Чотири роки наполегливої праці завершилися дипломом з відзнакою у 1993-му. Саме тоді, на порозі дорослого життя, він зробив остаточний крок до мрії — вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. 1997 рік приніс ще один диплом з відзнакою і перші посади: командир взводу, навчального взводу, бойового взводу. Кожен щабель кар’єри він проходив не просто формально, а з повним зануренням, перетворюючи рутину на школу справжнього лідерства.
Освіта, яка формувала стратега
Залужний ніколи не зупинявся на досягнутому. У 2005 році він вступив до Національної академії оборони України, а вже 2007-го закінчив її з золотою медаллю. Це відкривало двері до вищих посад: начальник штабу — перший заступник командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові. Два з половиною роки інтенсивної служби в Яворові заклали фундамент для подальших кроків. У 2009-му рішенням начальника Генштабу він очолив 51-шу окрему механізовану бригаду і керував нею до 2012 року. Кожен день на цих посадах навчав не лише тактики, а й вміння об’єднувати людей у єдине ціле.
Подальша освіта лише посилювала його переваги. У 2014 році Залужний завершив Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня, отримавши перехідний меч королеви Великої Британії — визнання, яке підкреслювало його міжнародний потенціал. У 2020-му — магістратура в Острозькій академії за спеціальністю «Міжнародні відносини». А у грудні 2023-го, вже під час війни, захистив дисертацію з права в Одеській юридичній академії, здобувши ступінь доктора філософії. Ця постійна тяга до знань робила його не просто військовим, а стратегом, здатним бачити ширшу картину конфліктів і миру.
Шлях до вершини: від бригади до командування Півночі
Кар’єра Залужного — це класичний приклад зростання від низів до піку. Після бригади він обіймав посади начальника штабу — першого заступника командувача військ Оперативного командування «Захід» у 2017 році, а в 2018-му став начальником Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ — першим заступником командувача Об’єднаних сил. 2019 рік приніс призначення на командувача військ Оперативного командування «Північ». Саме тут, на північних кордонах, він накопичував досвід, який став критичним у 2022-му.
Кожен етап служби загартовував його характер. Залужний ніколи не ховався за спинами підлеглих — він був там, де найгарячіше. Його стиль командування поєднував жорстку дисципліну з людяністю: він слухав солдатів, аналізував помилки і швидко коригував плани. Ця комбінація зробила його улюбленцем війська ще задовго до великої війни. Коли у липні 2021 року президент Володимир Зеленський призначив його Головнокомандувачем Збройних Сил України, країна отримала не просто генерала, а людину, готову до найскладніших випробувань.
Головнокомандувач у вогні повномасштабного вторгнення
27 липня 2021 року Залужний став на чолі ЗСУ. Ніхто тоді не міг уявити, що за кілька місяців його рішення визначатимуть долю країни. 24 лютого 2022-го російські війська перейшли кордон. У ті критичні дні Залужний проявив холоднокровність і геніальність: оборона Києва, контрнаступи на Харківщині, звільнення Херсонщини. Його підхід — сучасний, технологічний, без застарілих радянських шаблонів — дозволив українській армії вистояти проти набагато чисельнішого ворога.
Він швидко інтегрував дрони, західну техніку та інновації в повсякденну тактику. Солдати відчували: командувач не просто віддає накази з кабінету, а розуміє реалії фронту. Залужний став символом нової української армії — гнучкої, мотивованої, орієнтованої на результат. Його промови та інтерв’ю надихали не лише військових, а й цивільних. Прізвисько «Залізний генерал» прилипло органічно: за сталь у погляді, за непохитність у рішеннях і за здатність вести людей крізь пекло.
Під його керівництвом ЗСУ провели низку успішних операцій, які змінили хід війни. Від блискавичного контрнаступу на Харківщині до стабілізації фронту на півдні — кожен крок демонстрував глибоке розуміння ресурсів і можливостей. Залужний наголошував на технологіях: безпілотники, електронна боротьба, точне ураження. Він першим серед українських командирів відкрито говорив про необхідність переходу до війни нового типу, де дрони і штучний інтелект грають ключову роль.
Звільнення, Герой України та перехід до дипломатії
8 лютого 2024 року президент звільнив Залужного з посади Головнокомандувача. Рішення стало шоком для багатьох, але генерал зберіг гідність. Того ж дня йому присвоїли звання Героя України. Військова служба завершилася 8 травня 2024-го за станом здоров’я з правом носити форму. А вже 9 травня він став Надзвичайним і Повноважним Послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Дипломатична місія почалася 11 липня 2024 року. Залужний не просто представляє Україну — він активно просуває оборонні технології, співпрацю з союзниками. 3 березня 2025 року його призначили ще й постійним представником при Міжнародній морській організації за сумісництвом. У Лондоні він вивчає новітні розробки, лобіює створення стратегії розвитку передових технологій для України. Його зусилля вже дали результат: запуск першого українського заводу дронів у Британії став яскравим прикладом практичної дипломатії.
У грудні 2024 року вийшла його книга «Моя війна» — перша частина трилогії мемуарів. Редактором стала дружина. Книга охоплює шлях від дитинства до початку повномасштабного вторгнення, розкриваючи не лише факти, а й внутрішні переживання генерала. Це не сухі спогади, а глибокий аналіз уроків, які Україна винесла з війни.
Особисте життя: опора в тіні великих подій
Понад двадцять років Валерій Залужний живе в шлюбі з Оленою — фінансисткою, яка працювала в «Укргазбанку». Подружжя не має спільних дітей, але разом виховало двох доньок від попередніх стосунків: старшу Аріну, яка обрала військову службу і на початку війни служила в Київському гарнізоні, та молодшу Христину, яка закінчила медичний університет і працює лікарем. Сім’я завжди залишалася в тіні публічності, але саме вона давала генералу сили в найважчі моменти.
Олена стала справжньою опорою: підтримувала під час фронтових відряджень, переживала за чоловіка під час війни і тепер супроводжує в дипломатичному Лондоні. Залужний часто згадує, як родина допомагає зберігати людяність навіть у найжорсткіших умовах командування.
Цікаві факти про Валерія Залужного
- У дитинстві майбутній генерал мріяв стати коміком і навіть мав прізвисько «Валєрчик» серед шкільних друзів. Гумор і зараз допомагає йому в складних переговорах.
- Залужний — перший український головнокомандувач, який особисто брав участь у бойових діях. Він відмовився від радянських шаблонів і впровадив сучасну філософію війни.
- Під час оборони Києва у 2022-му він рішуче відхилив пропозиції підірвати мости через Дніпро, врятувавши інфраструктуру та життя тисяч людей.
- Його книга «Моя війна» стала бестселером, а сам генерал активно вивчає англійську і технології, щоб ефективніше представляти Україну на міжнародній арені.
- Залужний першим серед українських військових почав відкрито говорити про перехід до високотехнологічної війни дронів і систем РЕБ ще у 2023–2024 роках.
- Навіть на посаді посла він продовжує акцентувати на інноваціях: його ініціативи вже призвели до конкретних проєктів у сфері оборонної промисловості Великої Британії.
Сьогодні Валерій Залужний продовжує службу на дипломатичному фронті, поєднуючи досвід генерала з навичками стратега. Його біографія — це не просто перелік посад, а історія людини, яка перетворила виклики на можливості. Від звичайного хлопця зі Звягеля до символу української стійкості — цей шлях надихає мільйони. Кожен етап його життя вчить: справжня сила в поєднанні знань, людяності та непохитної волі. А попереду ще багато сторінок, які Залужний точно запише власноруч.