В одній типовій групі шахедів, яку росіяни запускають по Україні, налічується від 20 до 40 дронів-камікадзе. Ця цифра не застигла в камені — вона пульсує залежно від запасів агресора, погодних умов і конкретної мети нальоту. Маленькі формації по 5–10 апаратів часто працюють як розвідники чи відволікаючі елементи, а потужніші рої по 50 і більше перетворюються на справжній ударний кулак, здатний перевантажити навіть найсучаснішу протиповітряну оборону. За даними Повітряних Сил ЗСУ, саме такі середні показники домінують у нічних атаках останніх років, коли небо над містами перетворюється на арену виснажливої битви.
Гул двигунів, що ріже нічну тишу, і спалахи збиття в небі — ось що означає для українців кожна така група. Дрони летять компактним строєм на висоті від кількох сотень метрів до кількох кілометрів, намагаючись обійти радари, заплутати мобільні вогневі групи та змусити витрачати дорогі ракети на дешеві цілі. Але за цими цифрами стоїть не просто техніка. Це продумана стратегія виснаження, де кожна хвиля несе не лише вибухівку, а й тиск на психіку цілої країни.
Що саме означає термін «група шахедів»
У звітах Повітряних Сил термін «група» позначає тактичну формацію дронів, запущених приблизно в один час з одного або сусідніх напрямків — з Криму, Білорусі, Курської чи Брянської областей. Вони тримаються на відстані 500–2000 метрів один від одного, щоб уникнути зіткнень і створити ефект насичення. Не плутайте з загальною кількістю за ніч: одна атака часто складається з 3–6 таких груп, які летять хвилями з інтервалом у 30–90 хвилин.
Кожен Shahed-136 (або його російський аналог «Герань-2») — це компактний дрон-камікадзе довжиною понад 3,5 метра з розмахом крил 2,5 метра. Він несе бойову частину вагою 40–50 кілограмів, розвиває швидкість до 185 км/год і може подолати понад 2000 кілометрів. Але справжня сила — в кількості. Одна група здатна змусити ППО працювати на максимумі, розкриваючи позиції, витрачаючи боєприпаси та залишаючи щілини для наступних хвиль чи ракет.
Еволюція кількості дронів у групах: від перших проб до масових роїв
На початку повномасштабного вторгнення, восени 2022 року, росіяни тільки тестували нову зброю. Групи були скромними — по 2–7 дронів. Вони летіли парами чи трійками, намагаючись просто дістатися цілі та перевірити, як працює українська оборона. Тоді ще не було масового виробництва на російських заводах, і кожен апарат був на вагу золота.
2023 рік став переходом. Групи зросли до 5–15 одиниць. Ворогу вдалося наростити поставки з Ірану, а потім запустити власне складання. Атаки стали регулярнішими, з’явилися перші спроби комбінувати шахеди з декоями. У грудні того року фіксували вже по 20–30 дронів у одній формації під час масованих нальотів на енергетику.
2024 рік приніс справжній стрибок. Виробництво в Єлабузі набрало обертів, і групи стабільно трималися на рівні 10–30. З’явилися модифікації з камерами, покращеною навігацією та навіть елементами, стійкими до РЕБ. Нічні атаки почали складатися з кількох груп одночасно, щоб максимально розпорошити увагу захисників.
У 2025–2026 роках ситуація змінилася радикально. Середній розмір групи стабілізувався на 20–40 дронів, але пікові атаки сягали 50–80, а в окремих випадках — навіть 150 в одній формації. Загальна кількість запущених за рік перевалила за 50 тисяч (включаючи декої типу «Гербера»). Росія накопичила величезні запаси, запускаючи по 170–200 дронів щодня. Тепер одна ніч може принести 4–6 груп загальною кількістю 200–800+ апаратів.
| Рік | Середній розмір групи | Мінімальний | Максимальний у піку | Приклади атак |
|---|---|---|---|---|
| 2022 | 2–7 | 1–2 | 10 | Перші пробні нальоти парами |
| 2023 | 5–15 | 3–5 | 20–30 | Масовані удари по енергетиці |
| 2024 | 10–30 | 5–10 | 40–50 | Нічні хвилі з декоями |
| 2025 | 20–40 | 10–15 | 50–80 (до 150) | 22 грудня — 86 дронів у 3–4 групах по 20–30 |
| 2026 (січень–квітень) | 25–45 | 15–20 | 60–100+ | Масовані комбіновані атаки по 400–500+ за добу |
Ці цифри показують чітку тенденцію: від експериментів до промислової війни в небі. Кожна нова модифікація — з реактивними двигунами, покращеною стійкістю до перешкод чи навіть елементами штучного інтелекту — дозволяє росіянам формувати щільніші й швидші групи.
Фактори, що визначають розмір групи
Виробничі потужності стоять на першому місці. Росія наростили випуск до тисяч дронів на місяць завдяки заводу в Єлабузі та іншим майданчикам. Запаси дозволяють не економити й запускати одразу по кілька десятків. Погода теж грає роль: у морози нижче –5°C радари гірше бачать низьколетючі цілі, тому групи роблять більшими.
Стратегічна мета диктує все. Для розвідки чи перевірки ППО вистачає 5–10 дронів. Для удару по енергетиці чи військових об’єктах потрібні 30–50, щоб розпорошити сили оборони. Декої типу «Гербера» (дешевші імітації) часто летять у тій самій групі, змушуючи витрачати ресурси на фальшиві цілі.
Тактика росіян: чому саме групами
Кожна група — це частина складного оркестру. Дрони запускають з різних напрямків, змінюють висоту й маршрут у польоті. Одні летять низько над землею, інші — на висоті. Частина виконує роль приманки, інша — несе основний удар. Мета проста: перевантажити радари, виснажити розрахунки ППО та пробити коридор для ракет чи наступних хвиль.
У 2025 році з’явилися «вовчі зграї» — скоординовані рої з покращеними комунікаціями. Дрони вчаться обмінюватися даними, обминати зони РЕБ і навіть повертатися на повторний захід. Це вже не хаотичний політ, а продумана операція, де втрата кількох апаратів вважається прийнятною ціною за прорив.
Українська відповідь: як борються з роями
Наші захисники давно перейшли від пасивного збивання до активного домінування в небі. Мобільні вогневі групи на пікапах з кулеметами й переносними зенітними комплексами збивають більшість шахедів ще на підході. Дрони-перехоплювачі, виробництво яких вимірюється сотнями на день, стали справжньою зброєю перемоги — вони дешевші за ракети й ефективніші вночі.
Радіоелектронна боротьба глушить навігацію, а нові системи з штучним інтелектом автоматично виявляють і супроводжують цілі. Результат вражає: у середньому 80–90% дронів не досягають цілі. Але кожна група все одно залишає свій слід — пошкоджені лінії, тимчасові відключення світла, безсонні ночі.
Аналіз трендів 2025–2026 років
2025 рік став переломним: росіяни випустили понад 50 тисяч шахедів і декоїв. Середній розмір групи зріс до 20–40, а пікові нальоти перевищували 800 апаратів за добу. Виробництво стабілізувалося на рівні 170–200 дронів щодня, що дозволило накопичити резерви для зимових масованих атак.
У 2026-му тенденція продовжилася. Січень–квітень показали щомісячні запуски по 4–6 тисяч. Групи стали щільнішими завдяки реактивним модифікаціям, які летять швидше й важче виявляються. З’явилися комбіновані атаки з ракетами, де шахеди грають роль «відкривачів».
- Зростання виробництва: фабрики працюють у три зміни, ігноруючи санкції.
- Технологічний прогрес: камери, краща стійкість до РЕБ, елементи ШІ.
- Психологічний тиск: регулярні нічні сирени виснажують цивільних, але водночас згуртовують націю.
- Українська адаптація: перехоплювачі й мобільні групи знизили ефективність ворожих роїв до мінімуму.
Тренд очевидний: ворог не зупиняється, але й наша оборона не стоїть на місці. Кожна нова група — це не тільки загроза, а й нагода для вдосконалення.
Наслідки для людей і країни
Коли над містом лунає сирена, а в небі починається феєрія збиття, серце стискається. Люди ховаються в укриттях, тримають дітей ближче, перевіряють ліхтарики й запаси води. Енергетична інфраструктура страждає найбільше — трансформатори, підстанції, лінії передач. Але навіть після наймасованіших атак світло повертається, а життя продовжується.
Кожна група шахедів — це не лише матеріальні збитки. Це випробування характеру. Українці навчилися жити під постійною загрозою: планувати день з урахуванням комендантської, підтримувати сусідів, волонтерити на дрони-перехоплювачі. І в цьому — наша сила.
Росіяни продовжують нарощувати темпи, але кожен збитий дрон — це мінус для їхньої економіки й плюс для нашої стійкості. Групи стають більшими, а ми — сильнішими. Небо над Україною залишається нашим, навіть коли в ньому кружляють ворожі рої.