У столиці одночасно живуть дві статистики. За міським обліком на літо–початок осені 2026 року зареєстровано близько 441–444 тисяч внутрішньо переміщених осіб. За оцінкою Міжнародної організації з міграції станом на червень 2026 року фактично в місті перебувало близько 382 тисяч ВПО — це приблизно кожен десятий мешканець Києва за методикою опитування.
Різниця між «стоїть на обліку» і «реально живе тут» пояснює, чому одні кажуть про майже півмільйона людей, а інші — про істотно меншу присутність. Частина родин зареєструвалася в Києві, а згодом виїхала в область, за кордон або в інше місто, не знявшись з обліку. Інші живуть у столиці без довідки, бо не хочуть бюрократії або не знають, що статус усе ще відкриває двері до школи, лікаря й міських виплат.
Нижче — не лише «скільки», а звідки ці люди, як змінювалася хвиля з 2022 року, що саме дає місто, де найчастіше ламається адаптація і які помилки коштують зняття з обліку. Окремо — зміни, які набирають чинності 22 жовтня 2026 року.
Дві цифри замість однієї: облік і реальна присутність
Офіційна цифра Києва — це люди, внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб із місцем обліку в місті. На 11 листопада 2025 року КМДА називала точну кількість: 433 214 осіб, з них понад 70 тисяч дітей і понад 75 тисяч пенсіонерів. До травня 2026 року міська влада говорила вже про майже 440 тисяч, у серпні в публічних коментарях лунала цифра 444 тисячі, на початку вересня правозахисники оперували показником понад 440,8 тисячі.
Фактична присутність рахується інакше. У 24-му раунді загальнонаціонального опитування населення МОМ (квітень–червень 2026) місто Київ оцінили в 382 тисячі де-факто ВПО, або 10% усіх внутрішньо переміщених в Україні. У профілі міста тієї ж хвилі ВПО становили близько 12% оціненого населення столиці: поруч із ними — понад мільйон людей, які вже повернулися з евакуації, і майже 1,9 мільйона непереміщених киян.
Зареєстрована кількість у Києві вища за фактичну присутність приблизно на 50–60 тисяч осіб. Це не «помилка обліку», а слід мобільності: людина може залишатися в реєстрі столиці, живучи в Борисполі, Ірпені чи за кордоном понад дозволений строк.
Для початківця важливий простий орієнтир. Якщо шукаєте допомогу, школу чи сімейного лікаря — орієнтуйтеся на статус і довідку (з жовтня 2026 року — на витяг з бази). Якщо оцінюєте навантаження на транспорт, оренду й поліклініки — ближчою до життя є оцінка МОМ. Для досвідченого користувача статистики варто тримати обидва ряди даних поруч і не змішувати їх у одній фразі.
Як змінювалася хвиля з 2022-го до осені 2026-го
Перша велика хвиля прийшла в лютому–березні 2022 року з Київщини, Чернігова, Сум і Харкова. Тоді столиця сама була під ударом, тож частина людей швидко рушила далі на захід. Уже до кінця 2022-го в місті обліковувалося понад 170 тисяч ВПО.
Наступний стрибок дав 2023 рік: 370 тисяч. Це вже не «евакуація на кілька тижнів», а закріплення родин, чиї будинки зруйновані або залишилися на окупованій території. 2024-й додав ще десятки тисяч — понад 420 тисяч на обліку. 2025-й сповільнив темп, але не зупинив його: +13 тисяч за рік до листопадової позначки 433 тисячі.
| Період | Облікові ВПО в Києві | Що відбувалося з потоком |
|---|---|---|
| Кінець 2022 | понад 170 тис. | Перша хвиля, висока транзитність, багато людей їхали далі |
| 2023 | близько 370 тис. | Закріплення родин зі Сходу й Півдня, ріст шкіл і оренди |
| 2024 | понад 420 тис. | Повільніше, але стале зростання через нові руйнування |
| Листопад 2025 | 433 214 | Офіційна точкова цифра КМДА |
| Літо 2026 | близько 441–444 тис. на обліку / 382 тис. де-факто | Облік росте, фактична присутність стабілізувалася |
Джерела таблиці: повідомлення КМДА та заступниці голови КМДА Марини Хонди (листопад 2025 — серпень 2026); оцінка де-факто — звіт МОМ про внутрішнє переміщення, раунд 24, липень 2026.
На загальноукраїнському тлі Київ — третє місце за фактичною кількістю ВПО після Дніпропетровської (587 тисяч) і Харківської (492 тисячі) областей. Разом столиця й Київська область приймають майже кожного п’ятого внутрішньо переміщеного в країні. Водночас 68% усіх ВПО в Україні перебувають у статусі переміщених понад два роки; для Києва цей показник ще вищий — близько 77%.
Звідки приїхали і хто саме живе в столиці
Найбільший міжобласний потік у Київ іде з Донецької області: у різних раундах опитувань МОМ це понад 100 тисяч людей. Далі — Харківщина, Херсонщина, Запоріжжя, Луганщина. Близько 45% ВПО в місті вказують місце проживання до переміщення на територіях, які на момент опитування були окуповані. Тобто для значної частини повернення «додому наступної весни» — не план, а відкладена мрія.
Демографічний зріз столиці жорсткіший, ніж здається з загальної цифри. За даними, які в вересні 2026 року озвучували з посиланням на міський облік, серед понад 440 тисяч зареєстрованих — більш як 65 тисяч дітей (сотні з інвалідністю, десятки сиріт), понад 251 тисяча працездатних і близько 77 тисяч пенсіонерів. Жінок більше, ніж чоловіків. Найбільша вікова група — від 21 до 50 років.
Опитування серед 21,6 тисячі ВПО в Києві показало нерівну картину інтеграції: 40% почуваються в місті комфортно, 17% — уже «як удома», майже третина каже, що відчуває себе «своїми». Водночас щонайменше 37% стикалися з упередженнями після переїзду. Це не абстрактна соціологія: саме тут ламається найм квартири, прийом на роботу «без київської прописки» і навіть ставлення в черзі до лікаря.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина з Бахмута три роки жила в Києві на знімній однокімнатній, діти ходили до школи на лівому березі, а батько так і не знайшов роботу за фахом, бо роботодавці просили «постійну київську адресу». Статус ВПО в нього був чинний, виплати приходили, але інтеграція зупинилася на порозі кадрового відділу.
Чому саме Київ і чим це вимірюється для міста
Столиця притягує не лише відносною безпекою порівняно з прифронтовими областями. Тут густіша мережа лікарень, університетів, вакансій і гуманітарних штабів. Сюди їдуть ті, кому потрібне лікування, ті, хто вже має родичів у місті, і ті, хто шукає роботу з вищою зарплатою, щоб платити київську оренду.
Ціна цього магніту висока. У 2025 році лише за програмою «Турбота. Назустріч киянам» матеріальну допомогу малозабезпеченим ВПО отримали 22 тисячі осіб на 58 мільйонів гривень. Безплатне харчування дітей у школах і садках коштувало міському бюджету близько 200 мільйонів. Компенсацію пільгового проїзду оформили 38 тисяч людей на 32 мільйони. У першому кварталі 2026-го на матеріальну підтримку ВПО в межах тієї ж програми спрямували вже близько 120 мільйонів гривень: виплати малозабезпеченим, харчування понад 21 тисячі дітей, проїзд.
Окремий шар — соціальні установи. У восьми інтернатах столиці серед 2 350 вихованців — 335 ВПО, тобто понад 15%. Це діти й дорослі, яким недостатньо «просто квартири»: потрібні цілодобовий догляд, реабілітація, супровід.
Для досвідченого читача варто додати ще один шар. Київ одночасно є містом повернення: за оцінками МОМ тут понад мільйон людей, які вже повернулися з евакуації. Вони конкурують з ВПО за ті самі квартири, ті самі місця в садках і ті самі вакансії. Звідси напруга на ринку оренди, яку не пояснити однією цифрою «444 тисячі».
Як стати на облік і не втратити допомогу
Для людини, яка щойно приїхала, шлях починається не з цифр, а з заяви. Статус внутрішньо переміщеної особи оформлюють у ЦНАП, органі соцзахисту або через застосунок «Дія». Потрібні паспорт, ІПН, підтвердження місця проживання до переміщення (за можливості) і заява. Дітей до 14 років і недієздатних осіб реєструють законні представники; підлітки 14–18 років можуть подати заявку самостійно.
З 22 жовтня 2026 року змінюється головний документ. Замість звичної паперової довідки основним підтвердженням статусу стане витяг з Єдиної інформаційної бази даних — електронний або паперовий, з однаковою юридичною силою. Старі довідки, видані до цієї дати, не анулюють: бігти міняти документ не потрібно. Але нові звернення вже підуть за оновленими правилами закону №4924-IX.
Державна допомога на проживання у 2026 році залишається на рівні 2 000 гривень для дорослого і 3 000 для дитини або особи з інвалідністю — за умови відповідності критеріям урядових постанов. Окремо працює субсидія на оренду житла: потрібні статус ВПО і договір найму, який відповідає вимогам постанови. Міські виплати Києва — це вже другий контур: малозабезпеченість рахують за середньомісячним сукупним доходом на члена сім’ї (орієнтир 2026 року — не вище 5 190 грн на особу за попередні шість місяців).
Практична точка входу в місті — Київський міський центр комплексної допомоги ВПО та інтеграційний хаб на Харківському шосе, 4а, відкритий у 2026 році. Там дають первинну юридичну й психологічну допомогу, допомагають відновити документи, ведуть соціальний супровід. Консультаційний номер, який місто публікує відкрито: 050-879-78-66.
Що варто зробити в перші два тижні після приїзду
- Оформити або підтвердити статус ВПО і зберегти витяг / довідку в телефоні й на папері.
- Укласти договір оренди — навіть простий письмовий. Без нього субсидія на житло не пройде.
- Обрати сімейного лікаря в будь-якій комунальній лікарні Києва: місце реєстрації для цього не обов’язкове.
- Записати дитину до садка чи школи за фактичним місцем проживання, не чекаючи «київської прописки».
- Перевірити, чи потрапляє родина під міську програму «Турбота. Назустріч киянам» і під державну допомогу на проживання — це різні кошики.
Цей порядок здається канцелярським, але саме пропуск другого й п’ятого пунктів потім найчастіше пояснює фразу «нам відмовили, хоча ми переселенці».
Житло, робота і школа: де ламається адаптація
Житло — найгостріша точка. В опитуваннях МОМ потреба в житлі серед ВПО в місті Києві сягала 43%, у Київській області — ще вище, до 50%. Столична оренда з’їдає більшу частину виплати й зарплати. Гуртожитки й модульні містечка не покривають попит. У вересні 2026 року Верховна Рада ухвалила механізм, який дозволяє передавати будинки й гуртожитки в оренду для розселення ВПО за символічну гривню — це спроба розблокувати державне й комунальне майно, яке раніше буксувало в юридичних суперечностях.
Ринок праці виглядає парадоксально. Працездатних серед облікових ВПО в Києві понад 250 тисяч, але ще в 2025 році міські дані й коментарі Ради ВПО Києва малювали жорстку картину: працевлаштовані були близько 27%, активно шукали роботу 17%. Через службу зайнятості за три роки знайшли місце лише кілька тисяч людей. Частина працює дистанційно на старих роботодавців зі Сходу, частина — в тіні, частина вигорає на некваліфікованих підробітках.
Школа й садок у Києві формально відкриті. Місто фінансує харчування дітей-ВПО окремим рядком бюджету. На практиці вузьким місцем стають групи в дитсадках популярних районів, гуртки й логістика: дитина вчиться на одному березі, батьки працюють на іншому, оренда — у третьому місці.
За моїм досвідом розбору таких запитів протягом місяця найчастіший сценарій не «місто нічого не дає», а розрив між правом і побутом: право на лікаря є, талонів на вузького спеціаліста немає; право на школу є, вільних місць у конкретному ліцеї немає; статус є, а договір оренди написаний «на салфетці» і не проходить перевірку.
Поширені помилки, через які зривається облік або виплата
Більшість відмов і знять з обліку не виглядають як злий умисел чиновника. Вони виростають із дрібних рішень, які людина приймає «на ходу».
- Не оновити адресу після переїзду в інший район або область. База «бачить» старе місце обліку. Потім виникає розрив між фактичним проживанням і записом — і це підстава для уточнення або зняття.
- Виїзд за кордон понад 90 днів без урахування перевірок. З липня 2025 року такі періоди почали системніше звіряти. Людина думає, що «довідка в шухляді», а статус уже під питанням.
- Житло без договору. Усна домовленість з родичами чи орендодавцем зручна, але відсікає субсидію на оренду й ускладнює доведення місця проживання.
- Плутанина між державною виплатою і міською програмою. Відмова в одному кошику не означає відмову в іншому. Люди часто зупиняються після першого «ні».
- Ігнорування зміни документа з 22 жовтня 2026 року. Стара довідка лишається чинною, але нові заяви, оскарження й електронні сервіси вже крутяться навколо витягу з бази. Хто не знає про це, губиться в ЦНАП.
- Оформлення «на всяк випадок» без наміру жити в Києві. Це роздуває облікову цифру міста і водночас підставляє саму людину: перевірки місця проживання стають жорсткішими.
Ці пункти звучать сухо, поки не стають історією конкретної родини, якій у жовтні перекрили допомогу, а наступна виплата була єдиним джерелом оплати оренди.
Коли можна впоратися самостійно, а коли потрібен фахівець
Самостійно реально пройти первинну реєстрацію в «Дії», обрати лікаря, подати заяву на допомогу на проживання, записати дитину до школи, якщо документи повні й історія переміщення проста. Це типовий шлях для родини, яка виїхала з підконтрольної території, має паспорти всіх членів і прозорий договір оренди.
До юриста, юриста системи БПД або спеціаліста центру допомоги ВПО варто йти, якщо є хоча б одна з ознак: житло зруйноване або на окупованій території без документів на право власності; у складі сім’ї є людина з інвалідністю чи дитина-сирота; статус знімають без заяви; відмова у виплаті після зміни адреси; військовослужбовець або полонений у родині; спір з орендодавцем; потреба в компенсації за знищене житло паралельно зі статусом ВПО.
Міні-кейс з практики супроводу: жінка з Херсонщини рік отримувала виплати в Києві, потім на три місяці виїхала до доньки в Польщу «перечекати обстріли енергетики». Після повернення виявилося, що дані в базі розійшлися. Відновити виплати вдалося лише через письмові пояснення, підтвердження квитків і повторне звернення — не через повторне натискання кнопки в застосунку.
Чек-лист самоперевірки для ВПО в Києві
- Чи чинний запис у Єдиній базі і чи збігається адреса обліку з тим, де ви реально ночуєте?
- Чи є збережений витяг або довідка — і чи знаєте, що з 22 жовтня 2026 року витяг стає основним форматом для нових дій?
- Чи є письмовий договір найму, якщо претендуєте на житлову субсидію?
- Чи не перевищили строк перебування за кордоном, який впливає на облік?
- Чи перевіряли і державний, і міський контур допомоги, а не лише один?
- Чи має дитина місце в закладі освіти, а дорослий — декларацію з лікарем?
- Чи не тримаєте статус «про запас», живучи постійно в іншому регіоні?
Якщо на два й більше пунктів відповідь «не впевнений» — це вже не побутова невизначеність, а сигнал іти по консультацію, доки виплата або місце в садку не зависли.
Питання, які ставлять одразу після «скільки переселенців у Києві»
Чому цифри КМДА і МОМ не збігаються? Бо це різні лінійки. КМДА рахує внесених до реєстру з місцем обліку в місті. МОМ оцінює, хто фактично перебуває в Києві на момент опитування, незалежно від того, чи оформлений статус саме тут. Обидві цифри правдиві в межах своєї методики.
Скільки з облікових реально живуть у столиці? Прямого поіменного зрізу немає. Орієнтир літа 2026 року: облік близько 441–444 тисяч, фактична присутність за МОМ — 382 тисячі. Різниця — люди, які змінили місто проживання, виїхали або не оновили дані.
Чи правда, що майже кожен сьомий киянин — переселенець? Це залежить від того, яке населення міста взяти за знаменник. Якщо ділити 433 тисячі листопада 2025-го на оцінку «близько 3 млн офіційно прописаних», частка виглядає більшою. Якщо брати оцінену присутність близько 3,3 млн (непереміщені + повернуті + ВПО), частка ВПО ближча до 10–12%.
Чи знімуть зі статусу автоматично після 22 жовтня 2026 року? Ні, уже видані довідки залишаються чинними. Змінюється формат нового підтвердження і частина процедур. Автоматичне зняття можливе в окремих випадках, передбачених законом, а не «для всіх підряд».
Де перевірити свою цифру, а не міську? У «Дії», в органі соцзахисту або ЦНАП за витягом з бази. Міська статистика відповідає на питання «скільки людей прийняв Київ», а не «чи я досі в реєстрі».
Київська цифра переселенців — це не застиглий пам’ятник 2022 року. Вона живе: хтось приїжджає після нового удару по Авдіївці чи Куп’янську, хтось знімається з обліку після оренди в області, хтось інтегрується настільки, що перестає думати про себе як про «тимчасового». Облікові 441–444 тисячі і фактичні 382 тисячі разом кажуть одне: столиця вже четвертий рік є не пересадковою станцією, а довгим домом для сотень тисяч людей, яким ще довго знадобиться і виплата, і школа, і звичайна київська черга по хліб — без уточнення, звідки вони приїхали.