Shahed-131 — це компактний іранський дрон-камикадзе, який став одним із найпоширеніших інструментів асиметричної війни. З вагою всього 135 кг, розмахом крил 2,2 метра та дальністю польоту до 900 км він несе 15 кг бойової частини, що робить його ефективним для точних ударів по інфраструктурі та цілях на великій відстані. У російській армії його називають «Герань-1», і саме ця модель разом із більшим «братом» Shahed-136 регулярно з’являється в небі над Україною з осені 2022 року.
Конструкція дрона вражає простотою й водночас хитрістю: дельтовидні крила забезпечують стабільність на крейсерській швидкості 120–150 км/год, а роторно-поршневий двигун Serat-1 потужністю 38 кінських сил працює тихо порівняно з традиційними поршневими аналогами. Навігація поєднує комерційний GPS/ГЛОНАСС з інерційною системою, що дозволяє долати великі відстані навіть за умов перешкоджання сигналу. Для початківців це означає, що Shahed-131 — не просто дешевий «мопед» у небі, а справжній барражуючий боєприпас, здатний годинами маневрувати перед ударом.
У 2025–2026 роках виробництво в Росії набуло промислових масштабів, і тисячі таких дронів щомісяця поповнюють арсенал. Це не випадковість: менша вага й менша бойова частина роблять Shahed-131 ідеальним для масованих нічних рейдів, коли кількість важливіша за потужність кожного окремого апарату. Він перевантажує системи ППО, змушуючи витрачати дорогі ракети на відносно недорогий ціль.
Історія створення та еволюція Shahed-131
Корені Shahed-131 сягають іранської компанії Shahed Aviation Industries, яка розробила дрон на основі технологій, придбаних ще на початку 2000-х. Конструкція частково натхненна південноафриканським Kentron ARD-10, але іранці адаптували її під власні потреби — компактність, низьку вартість і можливість масового виробництва. Перші згадки про бойове застосування датуються 2019 роком, коли подібні апарати брали участь в атаках на саудівські нафтопереробні заводи.
З жовтня 2022 року Росія почала активно використовувати Shahed-131 в Україні, отримуючи їх від Ірану, а згодом налагодивши власне складання на заводі в особливій економічній зоні Алабуга. До 2026 року виробництво досягло тисяч одиниць щомісяця, і дрони еволюціонували: додали антитерористичні антени китайського виробництва, змінили фарбування на матово-чорне для нічних операцій і вдосконалили електроніку для стійкості до радіоелектронної боротьби.
Цей шлях від іранського прототипу до масового російського «Гераня-1» показує, як проста конструкція стає зброєю затяжного конфлікту. Дрон не потребує складного обслуговування, запускається з простих рейок або вантажівок і летить за заздалегідь заданими координатами, не вимагаючи оператора в реальному часі.
Технічні характеристики Shahed-131
Основні параметри роблять Shahed-131 унікальним у своєму класі. Він менший і легший за Shahed-136, що дозволяє запускати більше одиниць за один раз і зменшує вартість виробництва. Ось ключові дані в зручній таблиці.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина | 2,6 м |
| Розмах крил | 2,2 м |
| Взлітна вага | 135 кг |
| Вага бойової частини | 10–15 кг (частіше 15 кг) |
| Дальність польоту | 700–900 км |
| Крейсерська швидкість | 120–150 км/год |
| Максимальна висота | 50–3500 м |
| Двигун | Serat-1 (Wankel, 38 к.с.) |
| Наведення | GNSS + INS (з можливістю Iridium) |
Дані зібрано з відкритих технічних звітів і аналізів уламків. Бойова частина зазвичай осколково-фугасна з готовими уражальними елементами у формі кубиків, іноді — кумулятивна для броньованих цілей. Запуск відбувається за допомогою одноразового ракетного прискорювача, після чого двигун підхоплює політ.
Конструкція, матеріали та двигун у деталях
Корпус Shahed-131 виконаний з вуглецевого волокна та скловолокна з внутрішніми металевими опорами та стільниковою структурою всередині крил. Це не просто економія ваги — така будова знижує радіолокаційну помітність, роблячи дрон складнішим для виявлення радарів ППО. Ніс аеродинамічний, за ним розташована бойова частина, а в хвостовій частині — двигун з одним гвинтом.
Роторно-поршневий двигун Serat-1 (копія китайського MDR-208, який у свою чергу походить від британського AR 731) — справжня родзинка конструкції. Він тихіший за звичайні поршневі двигуни, споживає бензин і видає стабільну тягу на великій відстані. Стабілізатори на кінцях крил виступають тільки вгору — це візуальна відмінність від Shahed-136, яку легко помітити навіть на фото уламків.
Чотири шарнірні керма в хвості дозволяють коригувати траєкторію в польоті. Антена GNSS зазвичай біла, з чотирма «шайбами» на правому крилі. У російських варіантах з’явилися додаткові антени CRPA для захисту від РЕБ, що робить дрон ще живучішим у сучасних умовах війни.
Система наведення та автономність
Shahed-131 не потребує постійного зв’язку з оператором. Він летить за заздалегідь запрограмованими координатами: комерційний GPS/GLONASS як основа, інерційна система MEMS-гіроскопів як резерв. У пізніших модифікаціях додали можливість корекції через супутники Iridium, що дозволяє змінювати маршрут уже в повітрі.
Така автономність робить дрон стійким до глушіння, хоча й не на 100%. Він може годинами кружляти над зоною, чекаючи оптимального моменту для пікірування. Для початківців це означає, що звук двигуна — єдиний реальний сигнал про наближення, адже на екранах радарів він виглядає як невелика пташка.
Порівняння Shahed-131 та Shahed-136
Shahed-131 — це «молодший брат» знаменитого Shahed-136. Він менший за розмірами (2,6 м проти 3,5 м), легший (135 кг проти 200 кг) і несе меншу бойову частину (15 кг проти 40–50 кг). Дальність відповідно менша — 900 км проти 2000+ км. Двигун слабший, стабілізатори тільки верхні.
Але саме компактність робить 131-шу модель незамінною для ройових атак. Росія часто комбінує їх: менші дрони відволікають ППО, а більші завдають головного удару. Візуально відрізнити легко — у 131-го стабілізатори не опускаються вниз. У 2025–2026 роках обидві моделі виробляють паралельно, адаптуючи під потреби фронту.
Бойове застосування та реальні кейси
З осені 2022 року Shahed-131 став постійним учасником нічних атак на українську енергетику, військові об’єкти та цивільну інфраструктуру. У 2025-му кількість запусків сягнула десятків тисяч, і саме менша модель часто йшла в перших хвилях рою. Дрони летять низько, на висоті 50–200 метрів, оминаючи рельєф і уникаючи частини радарів.
Ефективність вражає: один дрон може вивести з ладу трансформаторну підстанцію або пошкодити ангар з технікою. Водночас їхня відносна дешевизна (20–30 тисяч доларів за одиницю) дозволяє Росії виснажувати українську ППО. ЗСУ навчилися збивати 80–90% таких цілей завдяки мобільним групам, акустичним датчикам і новим дронам-перехоплювачам.
У світі Shahed-131 застосовують хусити в Ємені, шиїтські угруповання в Іраку. Він став символом того, як доступна технологія змінює правила війни, перетворюючи небо на поле постійної загрози.
Цікаві факти про Shahed-131
- Двигун Serat-1 — копія британського AR 731, який колись використовували в моделізмі. Іранці просто масштабували технологію для військових потреб.
- Уламки дронів часто містять комерційні компоненти з США та Європи — від GPS-модулів до чіпів, що свідчить про обхід санкцій через треті країни.
- Російські версії фарбують у матово-чорний колір, щоб зменшити видимість уночі. Це робить їх ще підступнішими під час масованих нічних нальотів.
- Один Shahed-131 може нести до 18 маленьких кумулятивних елементів, що дозволяє уражати не лише площинні, а й броньовані цілі.
- До 2026 року загальна кількість запущених по Україні дронів сімейства Shahed перевищила 57 тисяч — і частка 131-ї моделі залишається значною саме через компактність.
Вразливості та сучасні методи протидії
Незважаючи на хитрість, Shahed-131 має слабкі місця. Низька швидкість і шум двигуна видають його за кілька кілометрів. Системи ППО з тепловізорами, мобільні групи з кулеметами та спеціальні дрони-перехоплювачі ефективно працюють проти нього. У 2025–2026 роках Україна активно розвиває AI-радари та акустичні мережі, які виявляють дрони ще до входу в зону ураження.
Для просунутих читачів важливо розуміти: електронна боротьба постійно еволюціонує. Росія додає нові антени, але базова навігація залишається вразливою до потужного глушіння на ключових етапах польоту. Головна перевага дрона — масовість, тому протидія завжди повинна бути багатошаровою: від раннього виявлення до фізичного знищення.
Shahed-131 продовжує писати історію сучасної війни — дешевий, ефективний і масовий. Він нагадує, що іноді не потужність, а кількість і хитрість визначають результат. Кожен новий запуск змушує оборону вдосконалюватися, а конструкторів — шукати ще кращі рішення. І поки небо залишається полем бою, цей маленький дрон з іранським корінням буде одним із головних гравців.