У жовтні 2025 року російські військові заявили про успішний випробувальний політ крилатої ракети, яка, за їхніми словами, пролетіла 14 тисяч кілометрів за 15 годин. Ця подія знову привернула увагу до проєкту, відомого як 9M730 «Буревісник» або, за класифікацією НАТО, SSC-X-9 Skyfall. Ракета з ядерним двигуном позиціонується як зброя, здатна долати будь-які системи протиракетної оборони завдяки практично необмеженому радіусу дії та низькій висоті польоту.
Коротка відповідь на питання про «Буревісник» звучить так: це експериментальна російська крилата ракета з ядерним рушієм, яка досі перебуває на стадії випробувань і не досягнула повної бойової готовності. Вона має потенціал стати унікальною зброєю завдяки довготривалому польоту, але супроводжується серйозними технічними, екологічними та безпековими ризиками. Далі — детальний розбір історії проєкту, технічних особливостей, випробувань та наслідків для глобальної безпеки.
Історія створення: від оголошення до перших випробувань
Проєкт «Буревісник» уперше публічно згадав президент Росії Володимир Путін у березні 2018 року під час послання до Федеральних зборів. Тоді він представив його як одну з «непереможних» систем, здатних обійти американські системи протиракетної оборони. Назва походить від птаха-буревісника з однойменної п’єси Максима Горького — символу свободи та непокори. Розробка велася в КБ «Новатор» та інших підприємствах «Роскосмосу» і «Росатому» ще з середини 2010-х.
Ідея ядерного рушія для крилатих ракет не нова. Ще в 1950–1960-х роках США працювали над проєктом Pluto — надзвуковою ядерною ракетою з необмеженим радіусом дії. Тоді проєкт закрили через технічні труднощі та екологічні ризики. Росія, схоже, вирішила реанімувати подібну концепцію, але в сучасному виконанні — з акцентом на низьку висоту польоту та маневреність.
Перші випробування почалися близько 2017–2018 років на полігоні Ньонокса в Архангельській області та на Новій Землі. Більшість з них були невдалими: ракети падали, двигуни не запускалися або відбувалися аварії. У серпні 2019 року під час випробувань на Ньоноксі стався вибух, який призвів до загибелі п’яти співробітників «Росатому» та викиду радіоактивних речовин. Ця подія підтвердила небезпеку технології: ядерний реактор на борту ракети створює ризик радіаційного забруднення навіть під час тестів.
Технічні особливості: як працює ядерний рушій
«Буревісник» — це дозвукова крилата ракета з ядерним турбореактивним двигуном. На відміну від звичайних ракет, які використовують тверде або рідке паливо, тут джерелом енергії є компактний ядерний реактор. Він нагріває повітря, що проходить через двигун, забезпечуючи тягу. Це дозволяє ракеті летіти годинами або навіть днями без дозаправки, долаючи десятки тисяч кілометрів.
Заявлені характеристики вражають: радіус дії до 20 тисяч кілометрів, висота польоту близько 50 метрів над поверхнею, здатність виконувати складні маневри для уникнення радарів. Ядерна боєголовка, за заявами, робить ракету ще більш небезпечною. Низька висота польоту та довга тривалість роблять її складною ціллю для сучасних систем ППО, таких як американські THAAD чи Aegis.
Однак реальність складніша. Ядерний рушій на борту крилатої ракети — це технічний виклик. Реактор має бути компактним, надійним і безпечним протягом усього польоту. Будь-яка аварія на етапі запуску чи польоту може призвести до радіоактивного забруднення великих територій. Саме тому західні експерти часто називають «Буревісник» не стільки бойовою системою, скільки технологічним демонстратором, який демонструє амбіції, але стикається з фундаментальними проблемами безпеки.
Випробування 2025 року: що відомо про останній політ
21 жовтня 2025 року, за даними російських військових, відбувся успішний випробувальний політ. Ракета стартувала з Нової Землі, пролетіла близько 14 тисяч кілометрів за 15 годин і виконала вертикальні та горизонтальні маневри. Генштаб Росії заявив, що випробування підтвердили здатність обходити системи протиракетної оборони. Президент Путін назвав це «завершенням ключових випробувань» і доручив перейти до етапу розгортання.
Норвезька влада підтвердила факт запуску, але не зафіксувала підвищення радіаційного фону на своїх станціях моніторингу. Це важливо: попередні випробування, особливо 2019 року, супроводжувалися викидами радіоактивних ізотопів. Відсутність аномалій у 2025 році може свідчити про вдосконалення технології або про те, що реактор працював у безпечнішому режимі.
Західні аналітики, зокрема з CSIS та MIT, ставляться до заяви з обережністю. Деякі вважають, що політ справді відбувся, але це не означає повну боєготовність. Ракета досі потребує значної роботи з інфраструктурою базування, інтеграцією в існуючі пускові установки (наприклад, на базі «Іскандера» чи «Орєшника») та забезпеченням безпеки експлуатації. Повне розгортання, за оцінками, займе роки.
Стратегічне значення та ризики для світу
«Буревісник» замислювався як відповідь на американську систему протиракетної оборони. Завдяки необмеженому радіусу дії та здатності довго «ховатися» на малій висоті, ракета може атакувати цілі з несподіваних напрямків, навіть з південного полюса чи з акваторії океанів. Це ускладнює планування оборони для потенційних противників.
Однак стратегічна цінність сумнівна. По-перше, ядерний рушій робить ракету вразливою до перехоплення на етапі розгону або під час тривалого польоту. По-друге, екологічні ризики величезні: у разі аварії радіоактивне забруднення може поширитися на тисячі кілометрів. По-третє, розробка та підтримка такої зброї коштує колосальних коштів, які можна було б спрямувати на інші пріоритети.
Для України та Європи поява «Буревісника» — це ще один елемент напруги в ядерній риториці Росії. Хоча ракета не застосовувалася у війні проти України, сам факт її розвитку сигналізує про готовність до ескалації та ігнорування міжнародних норм контролю над озброєннями. Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності вже не діє, а нові системи лише посилюють гонку озброєнь.
Цікаві факти про ракету Буревісник
Назва «Буревісник» походить від однойменної п’єси Максима Горького, де птах символізує бунт і свободу — Кремль, очевидно, хотів підкреслити «непереможність» нової зброї.
У 2019 році під час випробувань на Ньоноксі стався вибух, який забрав життя п’яти російських ядерних фахівців. Це одна з найгучніших аварій у сучасній російській ядерній програмі.
За оцінками експертів, «Буревісник» залишає за собою слід радіоактивного забруднення через вихлоп ядерного двигуна — це робить його не лише бойовою, а й екологічною загрозою.
У жовтні 2025 року ракета нібито пролетіла 14 тисяч кілометрів за 15 годин — це один з найдовших задокументованих випробувальних польотів для крилатих ракет такого класу.
Американський проєкт Pluto 1950–1960-х років був попередником ідеї ядерної крилатої ракети, але його закрили через небезпеку для навколишнього середовища — Росія, схоже, ігнорує ці уроки.
Деякі аналітики вважають «Буревісник» більше «технологічним демонстратором» для внутрішньої пропаганди, ніж реальною бойовою системою, здатною змінити баланс сил найближчим часом.
Норвезькі станції моніторингу радіації не зафіксували аномалій після випробувань 2025 року, на відміну від 2019-го — це може свідчити про вдосконалення технології безпеки.
«Буревісник» залишається одним із найамбітніших і найсуперечливіших проєктів сучасної російської зброї. З одного боку, це демонстрація технологічних можливостей і спроба створити «непереможну» систему. З іншого — низка аварій, екологічні ризики та сумнівна практична цінність роблять його більше символом, ніж реальною загрозою найближчими роками. Світ стежить за подальшими випробуваннями, бо будь-який прорив у ядерних технологіях озброєнь впливає на глобальну стабільність. Поки що «Буревісник» більше нагадує буревісника перед бурею — птаха, який віщує зміни, але сам по собі не визначає їхній напрямок.