Оксана Петрівна Гутцайт (до шлюбу Андрусенко) народилася 15 березня 1977 року в Харкові й пройшла шлях від майстрині спорту з художньої гімнастики та тренерки до однієї з найвпізнаваніших телеведучих України. З березня 2015 року вона веде інформаційну програму «Факти. Інформаційний випуск» на ICTV, поєднуючи чіткість подачі з людським теплом.
Її кар’єра охоплює радіо «Промінь», Новий канал, 1+1, БТБ та довготривалу роботу в новинах. Особисте життя тісно переплетене зі спортом: понад чверть століття вона в шлюбі з олімпійським чемпіоном 1992 року з фехтування, ексміністром молоді та спорту й президентом НОК України Вадимом Гутцайтом. У подружжя двоє дітей — донька Еліна та син Марко.
У 2026 році її голос залишається стабільним орієнтиром в ефірі навіть під час повномасштабної війни, коли кожен випуск вимагає не лише професіоналізму, а й емоційної витримки.
Харківські корені: стрічки, ноти й дисципліна, що сформувала характер
У промисловому Харкові середини 1970-х життя часто вимірювали ритмом заводів і шкільних змін. Для маленької Оксани Андрусенко цей ритм доповнили стрічки художньої гімнастики. З п’яти років вона тренувалася в школі олімпійського резерву, а в 15 виконала норматив майстра спорту України. Батьки — Петро Давидович Андрусенко та Антоніна Федорівна Коріна — підтримували і спорт, і музичну школу, де дівчина освоювала фортепіано.
Гімнастика навчила точності рухів і вмінню тримати форму навіть тоді, коли тіло вже втомлене. Ця навичка пізніше стала основою телевізійної подачі: рівний голос, чітка артикуляція, здатність не «розсипатися» перед камерою. Після завершення активних змагань, з 1999 року, Оксана працювала тренеркою в Харкові, передаючи дівчатам ту саму дисципліну. У 24 роки вона зробила рішучий крок — переїхала до Києва й вступила до Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, де здобула ступінь магістра.
Спортивна база не зникла безслідно: навіть сьогодні в інтерв’ю вона згадує, що звичка складати список справ наперед і не жити в розслабленому стані прийшла саме з гімнастичного залу.
Блискавка в Ізраїлі: зустріч, яка змінила прізвище й весь подальший сценарій
Лютий 2001 року. Міжнародний спортивно-науковий конгрес в Ізраїлі. Молода аспірантка Академії спортивного виховання Оксана Андрусенко летить у складі української групи. У блокноті, куди вона звикла записувати важливе, з’являється прізвище «Бутцай» замість «Гутцайт». Так вона вперше позначила олімпійського чемпіона Барселони-1992 у командному заліку з фехтування Вадима Гутцайта.
На той момент Оксана мала стосунки, які тривали шість з половиною років, і планувала весілля на серпень. Проте за кілька днів спілкування про спорт і життя вона описує почуття як блискавку. Вадим здавався зовні жорстким і дисциплінованим, але внутрішньо — теплим. Після конгресу почалися листи й телефонні розмови. Він приїжджав до Харкова, вона — до Києва. Батьки спочатку були категорично проти, адже донька розірвала попередні заручини. З часом, побачивши силу її почуттів, вони прийняли вибір.
У червні 2001 року, через три місяці після знайомства, пара одружилася. Сама Оксана пізніше називала цю історію «готовим сценарієм для голлівудського фільму». Сьогодні шлюб триває понад 25 років. Вадим Гутцайт у листопаді 2022 року очолив Національний олімпійський комітет України й у жовтні 2026-го був переобраний на посаду до 2030 року.
Від радіо «Промінь» до екранів: етапи, які сформували професійний голос
Кар’єра стартувала не з телебачення, а з радіо. З 2002 року Оксана працювала ведучою спортивних новин у Світовому спортивному агентстві на радіо «Промінь». Це дало досвід живої мови й уміння швидко збирати факти. У 2004 році вона дебютувала на телебаченні як спортивна журналістка на НТН. За три місяці її запросили на Новий канал, де вона вела «Спортрепортер» (2004–2005), а потім новини «Репортер» (2005–2007). У 2007–2008 роках разом із Михайлом Шамановим і Вадимом Ярошенком вела «ТВ-Tabloid», після закриття якого повернулася до новин.
1 липня 2011 року відбувся перехід на 1+1. Там були реаліті «Одружений за власним бажанням», музичне шоу «Зірки в опері» з Юрієм Горбуновим і «Я люблю Україну». Під час Олімпіади в Лондоні 2012 року вона вела денну студію «Олімпійських пристрастей» на Першому національному. З липня 2013 року — новини на БТБ, а з березня 2015-го — «Факти» на ICTV, де вона працює й у 2026 році.
| Період | Канал / проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2002–2004 | Радіо «Промінь» | Ведуча спортивних новин |
| 2004–2008 | НТН, Новий канал | «Спортрепортер», «Репортер», «ТВ-Tabloid» |
| 2011–2013 | 1+1, Перший національний | Розважальні шоу, олімпійська студія |
| 2013–2015 | БТБ | Ведуча новин |
| З 2015 | ICTV | «Факти. Інформаційний випуск» |
Дані таблиці базуються на біографічних матеріалах українських джерел, зокрема Вікіпедії та архівів телеканалів. Цей шлях показує свідомий вибір: після досвіду в розважальних форматах Оксана повернулася до новин і залишилася там надовго.
Чому «Факти» стали домом: вибір правди над розвагами та емоційне навантаження
У інтерв’ю Оксана неодноразово підкреслювала, що їй нецікаво «стрибати на одній нозі й розважати». Їй ближче показувати обидві сторони події й давати глядачам можливість робити власні висновки. Новини тримають руку на пульсі часу й вимагають відповідальності за те, як інформація буде сприйнята.
Під час повномасштабної війни це навантаження стало ще відчутнішим. Ведуча зізнавалася, що іноді не стримує сліз у прямому ефірі — особливо коли йдеться про дітей, велику кількість загиблих або, навпаки, про повернення полонених. Вона порівнює свою роботу з тим, що відбувається на передовій: «Мені точно легше, ніж тим хлопцям та дівчатам». Водночас вона не пускає песимістів у своє оточення й намагається жити в моменті, бо війна навчила, що матеріальне можна втратити за години.
У 2025 році вона також спробувала акторський досвід — зіграла прибиральницю в поліцейській комедії «Майор Сковорода» на ICTV2. Роль була невеликою, але знімальний процес (світло, ракурси, емоційна подача) вона описала як щось протилежне новинам і жартома сказала, що відчувала себе так, ніби отримала «Оскар».
Сім’я як тил: діти, дім під Києвом і випробування війни
Подружжя Гутцайтів живе в двоповерховому будинку під Києвом уже понад 16 років. На території є басейн і сад, а сама Оксана називає себе «деревенською жителькою», якій важко повертатися в міський ритм. Донька Еліна (2002 року народження) навчалася за кордоном, зокрема в Брюсселі, але після завершення освіти повернулася в Україну й працює маркетологом у компанії, пов’язаній із ресторанним бізнесом. Вона живе окремо й не планує емігрувати. Син Марко (2010 року народження) у 2025-му перейшов до 9 класу, займається футболом, багато читає й має дівчину-однокласницю.
На початку повномасштабного вторгнення родина зібрала наплічники й за кілька годин поїхала, будучи впевненою, що додому може не повернутися. Пізніше Оксана з дітьми деякий час перебувала за кордоном, але повернулася. Батьки залишилися в Харкові (на Салтівці), періодично живуть на дачі. У інтерв’ю 2026 року ведуча розповідала, що недавно відвідала день народження батька й відзначила, як харків’яни адаптувалися до умов війни — з антидроновими сітками й блокпостами.
Оксана відкрито говорить, що для неї сім’я — головне, а вечори вона намагається залишати для чоловіка й дітей. Плани на майбутнє вона формулює просто: бути бабусею щонайменше чотирьох онуків і залишатися в Україні.
Питання, які часто задають про Оксану Гутцайт
Навколо імені ведучої крутиться чимало запитів. Ось найпоширеніші з них і відповіді на основі публічних джерел.
- Чи працює вона досі на ICTV? Так, з березня 2015 року й станом на 2026 рік вона залишається ведучою «Фактів. Інформаційний випуск».
- Скільки років шлюбу з Вадимом Гутцайтом? Понад 25 років. Одружилися в червні 2001-го після знайомства в Ізраїлі.
- Чим займаються діти? Еліна — маркетолог у Києві, Марко — школяр, займається футболом.
- Чи була вона спортсменкою? Так, майстер спорту з художньої гімнастики, з 1999 по 2001 рік працювала тренеркою в Харкові.
- Де вона навчалася? Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, магістр.
Ці відповіді допомагають відокремити перевірені факти від чуток, які іноді з’являються в соціальних мережах.
Поширені міфи про ведучу та її родину
Навколо публічних людей завжди накопичуються спрощення. Ось кілька найчастіших і чому вони не відповідають дійсності.
- «Вона просто дружина міністра». Кар’єра Оксани почалася задовго до того, як Вадим очолив міністерство (2020–2023). Її шлях від радіо до ICTV самостійний і триває понад два десятиліття.
- «Вона ніколи не працювала в новинах, лише в шоу». Навпаки: після досвіду на 1+1 вона свідомо повернулася до інформаційних форматів і залишилася в них.
- «Сім’я живе за кордоном». Родина залишається в Україні. Донька повернулася після навчання, батьки — у Харкові, самі Гутцайти — під Києвом.
- «Вона холодна й беземоційна в ефірі». Сама ведуча розповідала про випадки, коли не стримувала сліз під час важких сюжетів про дітей чи полонених.
Такі міфи часто виникають через фрагментарне сприйняття: хтось бачив лише шоу 2011–2012 років, хтось — лише родинні фото. Повна картина складається з послідовності професійних рішень і особистих виборів, які вона озвучує в інтерв’ю.
Голос, який тримає ефір у 2026-му: стабільність і плани
У 2026 році Оксана Гутцайт залишається однією з тих ведучих, чий голос глядачі впізнають ще до появи картинки. Війна змінила темп новин і емоційне навантаження, але не скасувала потребу в чіткій, відповідальній подачі. Вона продовжує говорити про важливість жити в моменті, не триматися за матеріальне й не пускати песимізм у найближче коло.
Її акторський дебют у «Майорі Сковороді» показав готовність пробувати нове, навіть якщо основна робота залишається в новинах. Плани на найближчі роки вона формулює через сім’ю й Україну, а не через кар’єрні стрибки. Для багатьох глядачів цей спокійний, дисциплінований стиль подачі став одним із орієнтирів у нестабільному інформаційному просторі.
Шлях від харківського гімнастичного залу до вечірнього ефіру ICTV демонструє, як спортивна дисципліна й журналістська цікавість можуть переплітатися десятиліттями й залишатися актуальними навіть тоді, коли країна проходить через найважчі випробування.