Населення України у 2025 році на підконтрольній території оцінюється в діапазоні від 28,5 до 30,5 мільйона осіб залежно від методу підрахунку, тоді як у межах кордонів 1991 року цифра сягає приблизно 35–35,5 мільйона. Ці показники відображають поєднання багаторічного природного скорочення та масштабної міграції, спричиненої повномасштабною війною.
Офіційний перепис не проводився з 2001 року, коли фіксували 48,46 мільйона. Через відсутність достовірних реєстрів і постійні переміщення людей оцінки експертів розходяться на кілька мільйонів, а міжнародні організації часто оперують ширшими цифрами, що включають окуповані території або біженців.
У 2025 році зареєстрували 168 778 народжень і 485 296 смертей, тож смертність перевищувала народжуваність майже втричі. Такий дисбаланс разом із виїздом мільйонів людей за кордон формує довгостроковий тиск на ринок праці, пенсійну систему та плани відбудови.
Тридцять років скорочення: від піку незалежності до воєнних втрат
Пік чисельності населення України припав на початок 1990-х — близько 52 мільйонів осіб. З того часу країна втрачала людей майже щороку через низьку народжуваність, яка ще до 2022 року трималася на рівні 1,1–1,3 дитини на жінку, і високу смертність. До повномасштабного вторгнення на початку 2022 року в межах підконтрольних територій залишалося орієнтовно 41–42 мільйони.
Війна прискорила процес, який уже тривав три десятиліття. Масовий виїзд жінок і дітей, бойові втрати, окупація значних територій і внутрішнє переміщення створили розрив, який неможливо компенсувати лише природним приростом. Демографічний центр країни змістився на захід на 130–140 кілометрів, а східні та південні регіони втратили найбільше мешканців.
Історичні паралелі з 1920-ми роками або повоєнним періодом після Другої світової війни звучать не випадково: чисельність у міжнародно визнаних кордонах повернулася до рівнів майже столітньої давнини. Різниця в тому, що тоді населення відновлювалося завдяки високій народжуваності, а тепер відновлення залежить переважно від повернення людей з-за кордону.
Як рахують людей, коли перепису немає: методи і розбіжності оцінок
Державна служба статистики не публікує повні актуальні дані через воєнний стан і відсутність звітів від респондентів. Останній повноцінний перепис — 2001 рік. У 2019 році уряд провів альтернативну оцінку на основі мобільних операторів, реєстрів і опитувань і отримав 37,3 мільйона на підконтрольній території. З того часу експерти застосовують непрямі методи.
Найбільш цитована оцінка Forbes Ukraine на кінець 2025 року — близько 30,5 мільйона на підконтрольній території та 35–35,5 мільйона в межах кордонів 1991 року. Інститут демографії НАН України (Елла Лібанова) у середині 2026 року назвав цифру 28,5 мільйона для контрольованої території.
Різні підходи дають різні результати, бо кожен має свої припущення щодо людей в окупації, неврахованих перетинів кордону і тимчасових переміщень. Міжнародні оцінки (Світовий банк близько 39 мільйонів на 2025 рік) часто ширші, оскільки рахують населення інакше.
| Джерело / метод | Оцінка на підконтрольній території (млн) | Примітки |
|---|---|---|
| Forbes Ukraine (2025, інтегральна) | 30,5 | Чотири методи, основний — споживання води; загалом у кордонах 1991 р. 35–35,5 |
| Інститут демографії НАН (середина 2026) | 28,5 | На основі мобільних операторів і реєстрів; основний чинник — міграція |
| Оцінки 2025 (Інститут демографії) | 29–31 | Діапазон залежно від періоду |
| Урядова оцінка 2019 | 37,3 | Без Криму та частини Донбасу |
| Перепис 2001 | 48,46 (вся Україна) | Останній повноцінний |
Дані таблиці базуються на публікаціях Forbes Ukraine та Інституту демографії НАН України. Різниця в 1–2 мільйони між оцінками є очікуваною, бо жоден метод не замінює повноцінний перепис.
Народження проти смерті: природне скорочення, що не зупиняється
За даними Міністерства юстиції України, оприлюдненими Опендатабот, у 2025 році зареєстрували 168 778 народжень і 485 296 смертей. На одного новонародженого припало майже троє померлих. Порівняно з 2024 роком народжуваність знизилася на 4,5 %, смертність — на 2 %. Темпи падіння народжуваності сповільнилися після обвалу 2022 року (−25 %), але абсолютні цифри залишаються історично низькими: у 2021 році народилося 273 772 дитини.
Найбільше дітей з’явилося в Києві (19 410), Львівській області (15 872) і Дніпропетровській (12 754). У прифронтових регіонах співвідношення смертей до народжень сягає 11–12 до одного. Коефіцієнт фертильності впав до рівня, близького до 0,8–1,0 дитини на жінку — значно нижче за рівень заміщення (приблизно 2,1).
Природне скорочення в 2025 році становило понад 316 тисяч осіб лише за рахунок різниці між смертями і народженнями. До цього додається міграційне сальдо. Середній вік населення зріс: до війни він становив близько 41 року, а за оцінками міністерки соціальної політики — досяг 45 років. Це означає, що когорти працездатного віку звужуються швидше, ніж раніше.
Хвиля, що винесла мільйони: біженці, ВПО і зрушення на захід
За оцінками УВКБ ООН, на кінець 2025 року за кордоном перебувало близько 5,2–5,9 мільйона українських біженців, більшість — у Європі. Найбільше прийняли Німеччина, Польща, Чехія, Велика Британія та Іспанія. Всередині країни кількість внутрішньо переміщених осіб трималася на рівні приблизно 3,7 мільйона.
Міграція стала головним чинником скорочення чисельності, а не лише бойові втрати. Жінки і діти виїжджали переважно на початку вторгнення, а згодом частина чоловіків отримала можливість виїзду в обмежених категоріях. Після зняття воєнного стану демографи очікують можливу другу хвилю — коли чоловіки зможуть приєднатися до сімей за кордоном, якщо в Україні не з’являться достатньо привабливі робочі місця та зарплати.
Внутрішнє переміщення змінило карту щільності населення. Західні області та Київ прийняли значну частку людей зі сходу і півдня. Це створює навантаження на житло, школи та медицину в одних регіонах і порожніє інфраструктуру в інших. Повернення частини біженців уже відбулося, але більшість залишається за кордоном, інтегруючись у місцеві ринки праці.
Старіння нації і гендерна нерівність у тривалості життя
Україна належить до країн із високим середнім віком і значним гендерним розривом у тривалості життя. Оцінки тривалості життя чоловіків під час війни варіюються від 57 до 66 років залежно від джерела і періоду, тоді як для жінок показник вищий. Розрив у 10–15 років є аномально великим порівняно з більшістю європейських країн.
Причини — висока смертність чоловіків від зовнішніх причин, серцево-судинних захворювань і воєнних втрат. Жінки живуть довше, але частка літніх людей у загальній структурі зростає. Частка осіб старших за 60 років перевищує 25 %. Це збільшує навантаження на систему охорони здоров’я та пенсійне забезпечення, коли кількість платників внесків зменшується.
У нашій практиці аналізу регіональних даних ми стикалися з випадками, коли в окремих громадах частка людей старших за 65 років перевищувала 30 %, а кількість школярів скоротилася вдвічі за три роки. Такі локальні картини повторюються в багатьох сільських районах.
Поширені помилки, коли говорять про кількість українців
Обговорення чисельності населення часто супроводжується неточностями, які ускладнюють розуміння ситуації.
- Плутанина між підконтрольною територією і кордонами 1991 року. Цифри 28–30 мільйонів стосуються переважно контрольованих районів, тоді як 35–39 мільйонів включають окуповані території або ширші оцінки.
- Ігнорування похибки методів. Оцінки на основі води, народжуваності чи мобільних даних мають похибку ±0,5–1 мільйон. Точна цифра з’явиться лише після перепису.
- Включення біженців у «населення України». Люди за кордоном формально можуть рахуватися в деяких міжнародних статистиках, але фактично не проживають у країні і не створюють навантаження на внутрішні системи.
- Очікування швидкого відновлення до 40 мільйонів. Навіть за оптимістичного сценарію повернення частини біженців природне скорочення продовжиться, якщо народжуваність не зросте суттєво.
Ці помилки виникають через те, що різні джерела публікують дані без чіткого зазначення території і дати. Коректне порівняння вимагає однакових рамок.
Регіони під мікроскопом: де населення тримається міцніше
Західні області (Львівська, Волинська, Закарпатська) показали відносно кращі показники народжуваності або менші темпи падіння. Київ залишається найбільшим центром народжень завдяки концентрації молодих людей і кращій інфраструктурі. Натомість Донецька, Херсонська, Запорізька та Харківська області демонструють найгірші співвідношення смертей до народжень.
Сільська місцевість втрачає населення швидше за міста. Внутрішньо переміщені особи часто осідають у великих містах заходу і центру, де є робота і житло. Це посилює дисбаланс: одні громади перевантажені, інші — майже спорожніли. Планування відбудови має враховувати ці зрушення, а не спиратися на довоєнну карту розселення.
Чек-лист для оцінки локальної демографічної ситуації:
- Порівняйте кількість народжень і смертей за останні 2–3 роки в регіоні.
- Перевірте динаміку кількості школярів і запису до дитсадків.
- Оцініть частку ВПО серед постійних мешканців.
- Подивіться на вікову структуру: якщо частка 60+ перевищує 30 %, громада старіє швидко.
- Врахуйте міграційне сальдо, якщо є дані про виїзд і приїзд.
Питання, які ставлять найчастіше
Скільки людей зараз реально живе на підконтрольній території?
Оцінки на 2025–2026 роки коливаються від 28,5 до 30,5 мільйона. Найчастіше цитують близько 29–30,5 мільйона.
Чому цифри так сильно різняться?
Немає перепису, частина території окупована, люди постійно переміщуються, а методи (вода, мобільні дані, реєстри) мають різні припущення.
Скільки українців за кордоном?
За даними УВКБ ООН — близько 5–6 мільйонів біженців, переважно в Європі. Частина вже інтегрувалася і навряд чи повернеться повністю.
Чи виросте населення після війни?
Часткове повернення можливе, але природне скорочення (смертність вища за народжуваність) триватиме. За прогнозами Інституту демографії, без суттєвих змін до 2040–2050 років чисельність може впасти до 25–29 мільйонів.
Коли буде новий перепис?
Під час воєнного стану повноцінний перепис неможливий. Після стабілізації ситуації держава планує оцінку на основі реєстрів і вибіркових обстежень.
Сценарії на наступні роки: повернення, відбудова і перепис
Демографи виділяють кілька сценаріїв. Оптимістичний передбачає завершення активних бойових дій, часткове повернення 1,5–2,5 мільйона людей і поступове зростання народжуваності. Навіть тоді чисельність навряд чи швидко повернеться до 35–40 мільйонів. Базовий сценарій — стабілізація на рівні 28–32 мільйонів на контрольованій території з подальшим повільним скороченням.
Ключові чинники — можливість працевлаштування і житла для тих, хто повертається, а також політика підтримки сімей. Без цього ризик другої хвилі чоловічої міграції залишається високим. Відбудова економіки вимагатиме мільйонів робочих рук, яких зараз бракує через виїзд і старіння.
Повноцінний перепис або комплексна оцінка на основі сучасних реєстрів стане необхідною для точного планування бюджетів, соціальних програм і інфраструктури. До того часу аналітики й уряд працюватимуть з діапазонами, а не з однозначними цифрами. Розуміння цих діапазонів і їхніх причин дозволяє уникнути як надмірного оптимізму, так і паніки при обговоренні майбутнього країни.