Цього року 30 вересня відзначає 90-річний ювілей академік НАН України Михайло Семенович Бродин. Він відомий як фахівець у фізиці твердого тіла, нелінійній оптиці та квантовій електроніці. Його ім’я міцно пов’язане з Інститутом фізики НАН України, яким він керував майже два десятиліття.
Звання, нагороди та посади
Наукову кар’єру Михайла Бродина відзначено численними державними й академічними нагородами. У 1966 році він став лауреатом Ленінської премії. Згодом його відзначили Державними преміями УРСР (1974) і СРСР (1982), а в 1994 році — Державною премією України в галузі науки і техніки. Він також повний кавалер ордена «За заслуги» і лауреат премії імені К. Д. Синельникова НАН України (1998). У 1992 році йому присвоїли звання заслуженого діяча науки і техніки України.
Академічні ступені й звання він здобував поступово. Докторський ступінь із фізико-математичних наук отримав у 1963 році, звання професора — у 1968-му, а в 1982 році його обрали академіком НАН України.
Значну частину життя вчений присвятив організаційній роботі в академічній науці. З 1990 до 1998 року він обіймав посаду академіка-секретаря Відділення фізики і астрономії НАН України. З 1987 до 2006 року очолював Інститут фізики НАН України, а нині є його почесним директором.
Екситони, поляритони та квазічастинки
Наукові інтереси Михайла Бродина охоплюють оптику кристалів і поведінку збуджених станів у твердих тілах. Одна з ранніх праць, підписана ним разом з А. Ф. Приходьком, вийшла у 1959 році в журналі «Оптика и спектроскопия». Вона присвячена впливові товщини кристалів антрацену на криві поглинання при температурі 20 К.
У 1960 році вчений разом із С. І. Пекарем опублікував у «Журналі експериментальної і теоретичної фізики» дві статті. У першій ідеться про експериментальне підтвердження існування додаткових аномальних світлових хвиль у кристалі в області екситонного поглинання. Друга розглядає такі хвилі в антрацені в тій самій області спектра. Теоретичні основи цієї проблематики обговорювали й інші фізики. Серед відомих праць — огляд О. С. Давидова про теорію молекулярних екситонів (1964) та стаття С. І. Пекаря про додаткові світлові хвилі в кристалах та екситонне поглинання (1962).
Монографії та біобібліографія
Результати багаторічних досліджень Михайло Бродин підсумував у книжках, які вийшли у київському видавництві «Наукова думка»:
— «Поляритони в кристалооптиці» (1984), написана разом з Є. М. М’ясніковим і С. В. Марісовою;
— «Екситонні процеси в шаруватих кристалах» (1986), співавтор — І. В. Блонський;
— «Динамічні ефекти в багатокомпонентному газі квазічастинок» (1990), яку підготували разом з І. В. Блонським, Б. М. Ніцовичем і В. М. Ніцовичем.
Життєвий і науковий шлях ювіляра описано в біобібліографічному виданні «Михайло Семенович Бродин» із серії «Біобібліографія вчених України», що вийшло у «Науковій думці» у 2001 році.
З нагоди 90-річчя колеги й учні вітають Михайла Семеновича та бажають йому міцного здоров’я і подальших творчих здобутків.