Сергій Лупанчук

Сергій Лупанчук — полковник Збройних Сил України, бойовий офіцер з багаторічним досвідом військової розвідки, який у листопаді 2023 року очолив Сили спеціальних операцій і за шість місяців на цій посаді акцентував увагу на глибшій інтеграції розвідувальних можливостей із бойовими діями елітних підрозділів.

Народжений 22 червня 1975 року, він пройшов класичний шлях українського офіцера, де служба в структурах Головного управління розвідки Міністерства оборони стала фундаментом для розуміння асиметричної війни. Його призначення указом Президента Володимира Зеленського від 3 листопада 2023 року (№728/2023) стало частиною динамічних кадрових рішень у розпал повномасштабного вторгнення. Лупанчук пробув на чолі ССО до 9 травня 2024 року, коли указом №313/2024 його змінив бригадний генерал Олександр Трепак. За цей час він встиг залишити помітний відбиток у підходах до планування та координації.

Шлях розвідника до командування елітою

Кар’єра Сергія Лупанчука тісно пов’язана з Головним управлінням розвідки МОУ. Там він сформувався як бойовий офіцер, який поєднував аналітичну роботу з безпосередньою участю в операціях. Учасник російсько-української війни з самого початку, він бачив, як точна інформація перетворює хаос фронту на керовані сценарії. Розвідка для нього — це не просто збір даних, а здатність передбачати дії противника і створювати умови для успішних дій невеликих, добре підготовлених груп.

У мирний час і на ранніх етапах конфлікту такі офіцери часто залишаються в тіні. Вони формують підрозділи, що діють в умовах асиметрії, навчають бійців читати місцевість, противника і власні можливості. Коли ж почалася повномасштабна фаза, досвід Лупанчука виявився затребуваним саме там, де потрібен міст між «невидимим» розвідувальним контуром і «видимими» ударами спеціальних сил.

Президент Зеленський охарактеризував його коротко і точно: «Лупанчук — бойовий офіцер і правильний командир, який здатен додати ССО більшої потужності». Ця фраза прозвучала не випадково — вона відображала потребу посилити елітний рід військ свіжим поглядом людини, яка роками працювала з інформацією як з головним ресурсом.

Призначення у листопаді 2023-го: контекст і символи

3 листопада 2023 року указом глави держави Лупанчук став командувачем Сил спеціальних операцій, замінивши генерал-майора Віктора Хоренка. Вже 7 листопада його ввели до складу Ставки Верховного Головнокомандувача. 15 листопада міністр оборони Рустем Умєров і головнокомандувач Валерій Залужний особисто представили нового командира особовому складу та передали йому бойовий прапор ССО.

Церемонія передачі прапора — це не просто ритуал. Для елітних підрозділів прапор уособлює спадкоємність традицій, довіру держави і відповідальність перед тими, хто вже не повернеться. Лупанчук приймав його в момент, коли українські спеціальні сили вже довели свою ефективність у 2022 році, але потребували нових підходів до координації в умовах затяжної позиційної війни, масованого застосування дронів і потужної російської радіоелектронної боротьби.

Призначення викликало дискусію в експертному середовищі. Один із засновників ССО, генерал-майор запасу Сергій Кривонос, publicly зазначив, що Лупанчук до того ніколи не служив безпосередньо в підрозділах Сил спеціальних операцій. Це типова для воєнного часу розмова про баланс між «внутрішніми» традиціями елітного роду військ і «зовнішнім» поглядом людини з розвідувального бекграунду. Прихильники призначення бачили в ньому можливість прискорити злиття двох потужних потоків — розвідувального та операційного.

Що таке Сили спеціальних операцій і чому їх роль зросла

ССО ЗСУ офіційно набули статусу окремого роду сил у 2016 році (законодавче закріплення — червень 2016-го, коріння — директиви 2007 року). Їхнє завдання — проведення спеціальних операцій, спеціальна розвідка, психологічні операції, підтримка місій як на території України, так і за її межами. Неофіційний девіз — «Завжди за межею».

Для початківців важливо зрозуміти різницю: звичайні частини діють переважно на лінії фронту у складі бригад і батальйонів. ССО — це інструмент для дій у глибокому тилу, на окупованих територіях, у сірій зоні. Невелика група підготовлених фахівців здатна завдати удару, який за ефектом перевершує дії цілої бригади. У 2022 році саме такі підрозділи відіграли помітну роль у відбитті десантних спроб під Києвом, у рейдах на окуповані райони, у координації з рухом опору.

З 2022 року роль ССО зросла ще більше. Сучасна війна стала багатодоменною: дрони, засоби радіоелектронної боротьби, космічна розвідка, швидкі інформаційні операції. Той, хто вміє швидко перетворювати розвіддані на точковий удар або на підтримку партизанських груп, отримує перевагу. Лупанчук, маючи за плечима досвід ГУР, природно тяжів до посилення саме цього ланцюжка «інформація — рішення — дія».

Шість місяців на чолі: фокус на інтеграції

За час командування Лупанчук приділяв особливу увагу прискоренню перетворення розвідувальної інформації на бойові рішення. У сучасній війні час між отриманням даних і ударом часто вирішує все. Якщо раніше розвідка «годувала» операції, то підхід, який він підкреслював, робив розвідку рушійною силою.

Практично це означало тіснішу координацію з іншими родами військ, акцент на превентивних діях (спеціальні групи працюють до того, як загроза матеріалізується), підтримку дій руху опору на окупованих територіях, нейтралізацію ворожих командних пунктів. Інтеграція з дроновими підрозділами, вдосконалення циклів targeting, робота з відкритими і закритими джерелами — усе це ставало частиною єдиного механізму.

Для просунутих читачів важливо відзначити: такий підхід відображає глобальний тренд. У багатьох арміях світу (зокрема в країнах НАТО) спеціальні операції все більше зливаються з розвідувальними контурами. Україна, маючи унікальний досвід протистояння з технологічно оснащеним противником, прискорює цей процес. Коротке перебування Лупанчука на посаді стало одним із моментів, коли цей вектор отримав додатковий імпульс.

Цікаві факти про Сергія Лупанчука та Сили спеціальних операцій

• Дата народження — 22 червня 1975 року. Це один із небагатьох публічно підтверджених особистих фактів про командира.
• На посаді командувача він пробув рівно шість місяців і шість днів — з 3 листопада 2023-го по 9 травня 2024 року.
• 15 листопада 2023 року міністр оборони Рустем Умєров і головнокомандувач Валерій Залужний особисто передали йому бойовий прапор ССО — символ довіри і спадкоємності.
• Один із засновників ССО генерал-майор запасу Сергій Кривонос publicly звернув увагу, що Лупанчук до призначення ніколи не служив безпосередньо в підрозділах Сил спеціальних операцій. Ця заувага запустила важливу дискусію про баланс досвіду всередині елітних структур.
• ССО у 2026 році відзначають 10-річчя законодавчого оформлення як окремого роду сил. За цей час вони еволюціонували від відносно невеликої структури до одного з ключових інструментів асиметричної відповіді України.

Хронологія ключових етапів

Після звільнення з посади публічна інформація про подальшу діяльність Лупанчука залишається обмеженою. У воєнний час це типова ситуація — багато офіцерів високого рівня продовжують служити або консультувати в режимі, який не потребує широкого висвітлення.

Чому короткий термін на посаді має значення

Шість місяців — невеликий термін для командувача такого рівня. Проте саме в цей період українські ССО продовжували адаптуватися до нових реалій: масового застосування FPV-дронів, посилення російської ПРО і РЕБ, необхідності діяти на величезних відстанях. Підхід, який приніс Лупанчук — акцент на розвідці як рушійній силі, — збігається з тим, як розвивається сучасна війна глобально.

Для України, яка протистоїть противнику з перевагою в живій силі та ресурсах, здатність невеликих елітних груп досягати стратегічного ефекту залишається однією з ключових асиметрій. Інтеграція розвідки, яку підкреслював Лупанчук, дозволяє скорочувати цикл «виявлення — знищення», підвищувати точність і зменшувати ризики для самих операторів.

Сергій Костянтинович Лупанчук — це приклад людини, яка довгий час працювала в тіні, а в критичний момент вийшла на видиму позицію відповідальності. Його історія нагадує, що в сучасній війні цінність командира вимірюється не тільки тривалістю перебування на посаді, а й тим, який вектор розвитку він задає структурі, навіть за короткий час. Еліта ЗСУ продовжує еволюціонувати, і досвід таких офіцерів, як він, стає частиною її ДНК.