Ревучий звук турбіни розрізає нічне небо, а за кілька хвилин — потужний вибух. Саме так у 2025 році українці познайомилися з Герань-3 — російським реактивним дроном-камікадзе, який радикально відрізняється від своїх поршневих попередників. Цей БПЛА, створений на базі іранського Shahed-238, поєднує високу швидкість, значну дальність і посилену бойову частину, роблячи його складнішим для перехоплення традиційними засобами ППО. Для початківців це просто «швидкий сталевий хижак», а для просунутих — еволюційний крок у світі барражируючих боєприпасів, який змушує переглядати тактику повітряної оборони.
Герань-3 не з’явилася раптово. Її коріння сягає 2023 року, коли Іран продемонстрував реактивну версію своїх дронів. Росія швидко адаптувала технологію, налагодивши виробництво під власним брендом. Перші підтверджені застосування проти України відбулися в червні 2025-го, і відтоді дрон став частиною масованих нічних атак. Його головна перевага — швидкість до 600 км/год у крейсерському режимі, яка дозволяє проривати мобільні групи ППО, що легко справлялися з повільнішими Герань-2.
Сьогодні Герань-3 — це не масова зброя, а точний інструмент для ударів по стратегічних об’єктах: складах, командних пунктах і енергетичній інфраструктурі. Вона поєднує дешевизну виробництва з характеристиками, близькими до крилатих ракет, але без потреби в дорогих носіях. Для звичайних людей це означає нові сирени тривоги та напругу, а для військових — необхідність шукати свіжі рішення в протидії.
Історія створення: від іранського прототипу до російської адаптації
Історія Герань-3 починається в Ірані ще в листопаді 2023 року, коли університет «Ашура» презентував Shahed-238 — реактивний варіант знаменитого Shahed-136. Тоді ж хакери отримали документи, які показали інтерес російської делегації до цієї технології. Уже в 2024-му з’явилися перші згадки про тестування, а в лютому 2025-го Головне управління розвідки України попередили: Росія запускає серійне виробництво аналога під назвою Герань-3.
Виробництво налагодили на потужностях в Алабуга та Іжевську — там, де вже збирали Герань-2. Росіяни використали готові лінії, але замінили поршневий двигун на турбореактивний. Перші уламки з серійним номером У-36 знайшли в кінці червня 2025-го, що підтвердило дрібносерійне виробництво. На відміну від іранського оригіналу, де двигун ховають у напливі корпусу, у російській версії він часто стоїть відкрито — простіше в обслуговуванні, але помітніше для тепловізорів.
Ця еволюція не випадкова. Росія шукала спосіб протидіяти українським дронам-перехоплювачам, які ефективно збивали повільні «мопеди». Реактивний двигун дав швидкість, а отже — менше часу на реакцію. Станом на 2025–2026 роки дрон ще не перейшов у масове виробництво через високу вартість і залежність від іноземних комплектуючих, але окремі партії регулярно з’являються в атаках.
Технічні характеристики Герань-3: що ховається під капотом
Герань-3 — це компактний, але потужний апарат. Довжина корпусу сягає 3,5 метра, розмах крил — 2,5–3 метри. Максимальна злітна вага коливається від 250 до 380 кг залежно від модифікації. Двигун — турбореактивний, найчастіше китайський Telefly JT80 або аналоги типу SW400 Pro і PBS TJ40-G2 з тягою 250–370 кгс. Саме він дозволяє розвивати крейсерську швидкість 500–600 км/год, а в режимі пікірування — до 700 км/год.
Дальність польоту за різними оцінками становить від 1000 до 2500 км, хоча реальні показники часто нижчі через високе споживання пального реактивним двигуном. Час перебування в повітрі — близько двох годин. Висота польоту сягає 9,1 км, але на практиці дрон тримається на 3–6 км, щоб уникати радарів і швидко пікірувати на ціль.
Навігація включає інерційно-навігаційну систему SADRA, завадозахищену супутникову «Комета» з антеною CRPA на 12 елементів, блок вимірювання тиску та оптико-електронне наведення. Є версії з інфрачервоною головкою самонаведення для ураження тепло-контрастних цілей. Бойова частина — від 50 до 100 кг (деякі джерела згадують до 300 кг, але це радше виняток), осколково-фугасного типу, здатна пробивати укріплення.
Мала ефективна площа розсіювання (0,03–0,05 м²) і радіопоглинальне покриття роблять дрон менш помітним для радарів, хоча гарячий вихлоп видає його тепловізорам.
Порівняння Герань-2 і Герань-3: еволюція в цифрах
| Параметр | Герань-2 | Герань-3 |
|---|---|---|
| Тип двигуна | Поршневий (бензиновий) | Турбореактивний |
| Швидкість (крейсерська) | 150–200 км/год | 500–600 км/год |
| Швидкість у пікіруванні | до 250 км/год | до 700 км/год |
| Дальність | до 2000 км | 1000–2500 км (практично менше) |
| Бойова частина | 40–50 кг | 50–100 кг (іноді більше) |
| Вартість (орієнтовно) | 20–50 тис. дол. | 350–400 тис. дол. |
| Перехоплення | Легко мобільними групами | Складніше, вимагає ЗРК |
Джерела даних: ГУР Міноборони України та аналітика Militarnyi (2025).
Таблиця показує головне: Герань-3 жертвує частиною дальності та ціною заради швидкості та проривної здатності. Вона ближча до крилатих ракет, але залишається дешевшою в масовому виробництві.
Застосування в бойових діях: як Герань-3 змінює тактику атак
Перші підтверджені удари Герань-3 по Україні зафіксували в червні 2025-го під час нічних нальотів на Київ та інші регіони. Дрони летіли групами по 5–10 одиниць разом із звичайними Герань-2, створюючи перевантаження для ППО. Характерний свист турбіни попереджав про наближення задовго до візуального контакту.
Найчастіше їх використовують для ураження складів пального, артилерійських позицій і командних центрів. Висока швидкість дозволяє долати відстані за лічені хвилини, а маневр пікірування з великої висоти ускладнює роботу зенітних кулеметів і автопушок. У липні–серпні 2025-го фіксували застосування в Одеській області та центральних регіонах.
Для просунутих читачів важливо розуміти: Герань-3 — це не універсальна зброя. Через високу вартість її пускають не сотнями, а десятками. Росія поєднує її з дешевшими декоями та поршневими дронами, щоб «розмити» увагу ППО.
Іноземні компоненти та обхід санкцій
У вересні 2025-го ГУР оприлюднило 3D-модель Герань-3 серії «У». У ній виявили 45 іноземних комплектуючих: половину — з США, вісім — з Китаю (включно з двигуном Telefly JT80), сім — зі Швейцарії. Це класичний приклад, як санкції обходяться через цивільні ланцюги постачань. Китайські двигуни стали основою, бо іранські Toloue-10/13 важче доставляти в потрібній кількості.
Така залежність робить виробництво вразливим, але поки що дозволяє підтримувати дрібносерійний випуск.
Цікаві факти про Герань-3
- Звук, який не сплутаєш. Реактивна турбіна видає гучний, пронизливий свист-рев, що чутно за кілометри. Багато очевидців описують його як «літак, який летить низько».
- Гібрид дрона і ракети. За швидкістю та маневром Герань-3 наближається до крилатих ракет, але коштує значно дешевше і запускається з простих контейнерів.
- Відкритий двигун. На відміну від іранського Shahed-238, у російській версії турбіна часто стоїть відкрито — простіше ремонтувати, але сильніше видно в інфрачервоному діапазоні.
- 45 країн у одному дроні. Компоненти з США, Китаю, Європи — яскравий приклад глобалізації навіть у воєнній техніці попри всі санкції.
- Не масовий, але точний. Станом на 2026 рік дрон не замінив Герань-2, а доповнює її в найважчих ударах.
Як протистояти Герань-3: практичні рекомендації для ППО
Швидкість — головний виклик. Мобільні групи з кулеметами та ЗСУ-23-2 вже не завжди встигають. Потрібні сучасні ЗРК на кшталт IRIS-T, Patriot або Бук, а також авіація з ракетами повітря-повітря. Ефективні дрони-перехоплювачі з великою швидкістю та теплові головки самонаведення типу ASRAAM.
РЕБ працює гірше через антиспуфінгові алгоритми, але оптоволоконні версії (якщо з’являться) взагалі не глушаться. Найкраща стратегія — багатошарова оборона: раннє виявлення радарів, перехоплення на підході та знищення на фінальному етапі пікірування.
Для звичайних людей: уважно реагуйте на сигнали повітряної тривоги, бо цей дрон долає відстані швидше, ніж попередники.
Герань-3 — це не кінець, а черговий виток у безперервній гонці озброєнь. Вона змушує інженерів шукати нові матеріали, алгоритми та тактики. Кожна збита одиниця дає безцінні дані для вдосконалення оборони, а кожне успішне застосування — урок для майбутнього. Небо над Україною продовжує вчити, а технології не стоять на місці.