ДРГ розшифровується як диверсійно-розвідувальна група. Це компактний, високомобільний підрозділ спеціального призначення, який проникає глибоко в тил противника, збирає критичну розвідінформацію та проводить точні диверсії, здатні порушити логістику, деморалізувати сили чи вивести з ладу ключові об’єкти. Такі групи існують у більшості сучасних армій, але в умовах повномасштабної війни вони стають справжньою тінню, яка змушує ворога витрачати ресурси не тільки на фронті, а й у глибокому тилу.
У реаліях російсько-української війни ДРГ набули особливого значення. Російські групи регулярно намагаються просочитися через кордон на Сумщині, Харківщині чи Чернігівщині, а українські підрозділи Сил спеціальних операцій та ГУР симетрично діють на території агресора. Маленька команда з 3–12 бійців, озброєна сучасними технологіями, може завдати шкоди, співмірної з діями цілого батальйону. Саме тому розуміння, як працюють ці групи, стає важливим не тільки для військових, а й для цивільних, які хочуть знати, як розпізнавати загрозу та діяти правильно.
Історія ДРГ: від радянських коренів до гібридної війни
Концепція диверсійно-розвідувальних груп зародилася ще під час Другої світової війни. Німці створювали ягдкоманди — невеликі високомобільні загони, які полювали на партизан у тилу. Радянська армія теж швидко перейняла цей досвід і формувала подібні підрозділи для дій у тилу вермахту. Після війни ДРГ стали штатними одиницями в радянських сухопутних і морських силах, особливо в контексті підготовки до можливого конфлікту з НАТО.
У 1980-х роках такі групи активно застосовувалися в Афганістані, де радянські спецпризначенці проводили рейди на каравани з зброєю та бази моджахедів. Після розпаду СРСР традиція збереглася в арміях пострадянських країн. В Україні Сили спеціальних операцій (ССО) та Головне управління розвідки (ГУР) розвинули власний підхід, адаптований до сучасних реалій. Сьогодні ДРГ — це не просто спадок минулого, а живий інструмент гібридної війни, де кордон між розвідкою, саботажем і психологічним тиском стирається.
Структура та склад типової ДРГ
Типова диверсійно-розвідувальна група налічує від трьох до дванадцяти осіб. Це не випадкова цифра: невеликий розмір забезпечує максимальну прихованість і мобільність. Кожен боєць — універсал. Командир координує дії та приймає рішення на місці. Розвідники фіксують позиції ворога, запускають дрони. Сапери готують вибухівку. Снайпери забезпечують вогневу підтримку. Медик, зв’язківець і спеціаліст з РЕБ (радіоелектронної боротьби) роблять групу автономною на тижні.
Бійці проходять жорсткий відбір. Фізична форма — на межі людських можливостей: марш-кидки по 50 кілометрів з 40-кілограмовим рюкзаком, виживання в лісі без їжі кілька днів. Психологічна стійкість перевіряється в умовах симуляції полону, стресових тестів і тривалої ізоляції. Така підготовка робить ДРГ елітним підрозділом, де кожен може виконувати завдання будь-якого члена групи.
Підготовка бійців: що перетворює звичайного солдата на тінь у тилу
Навчання триває місяці, а іноді й роки. Мінно-підривна справа включає не тільки закладання зарядів, а й виготовлення вибухівки з підручних матеріалів. Вогнева підготовка — стрільба з будь-якої позиції, вночі, на ходу. Парашутно-десантна, підводна, альпіністська — все для подолання перешкод. Психологічна підготовка вчить зберігати холоднокровність, коли навколо вороги, а зв’язок мовчить.
Сучасні курси додають роботу з дронами, тепловізорами, засобами шифрованого зв’язку та подавлення сигналів. Бійці вчаться зливатися з місцевим населенням, говорити без акценту, жити під легендою. Саме ця багатогранність дозволяє групі діяти автономно, без підтримки основних сил, і повертатися живим після виконання завдання.
Основні завдання та тактика дій ДРГ
Завдання завжди конкретні й жорсткі. Збір розвідданих: схеми укріплень, маршрути постачання, розташування складів боєприпасів. Диверсії: підрив мостів, залізничних вузлів, ліній зв’язку, електропідстанцій. Деморалізація: обстріли патрулів, мінування шляхів, поширення паніки. Усе це робиться приховано, швидко і з мінімальним ризиком для самої групи.
Тактика класична, але гнучка. Проникнення — ночами через ліси, річки чи навіть цивільний транспорт. Спостереження триває днями. Удар — блискавичний, часто з використанням дистанційних засобів. Відхід — по заздалегідь підготовлених маршрутах з пастками для переслідувачів. У сучасних умовах додається FPV-дрони для коригування вогню та розвідки в реальному часі.
Спорядження та озброєння: еволюція від ТНТ до FPV-дронів
Класичне спорядження — автомати з глушниками, снайперські гвинтівки, міни МОН-50, нічні прилади нічного бачення. Рюкзак важить до 40 кілограмів: боєприпаси, їжа, аптечка, засоби маскування. Сьогодні додаються тепловізори, супутникові термінали, засоби РЕБ, які глушать ворожі дрони. Дрони-розвідники та FPV-атакуючі дрони стали обов’язковою частиною арсеналу.
Українські ДРГ часто використовують сучасніші технології, ніж російські аналоги. Це дає перевагу в точності та безпеці. Російські групи іноді покладаються на масу й простіші засоби, але адаптуються до умов, маскуючись під цивільних.
ДРГ у російсько-українській війні: два різні підходи
З перших днів повномасштабного вторгнення російські ДРГ намагалися діяти по всій Україні. Вони націлювалися на блокпости, логістику ЗСУ, сіяли паніку в тилу. Багато спроб закінчувалися невдачею завдяки пильності місцевих і сил оборони. На 2025–2026 роки активність російських груп на прикордонні зменшилася: вони перейшли до малих штурмових груп або намагаються маскуватися під ремонтників на залізниці.
Українські ДРГ, навпаки, демонструють високу ефективність. Підрозділи ГУР, такі як «Братство» чи «Легіон «Свобода Росії», проводять глибокі рейди на території РФ, знищують склади, техніку та командні пункти. Ці операції змушують агресора перекидати сили з фронту в тил.
Тренди 2025–2026 років: технології, які змінюють правила гри
Сучасна війна зробила ДРГ ще небезпечнішими. FPV-дрони дозволяють завдавати точних ударів на відстані, тепловізори бачать у темряві, супутниковий зв’язок дає координати в реальному часі. Російські групи намагаються компенсувати це кількістю, але українські — точністю й інноваціями. Результат: одна маленька група може паралізувати логістику цілого району, не вступаючи в прямий бій.
Практичні кейси реальних операцій
Російська спроба на Сумщині (2025 рік). Група з 5–7 осіб намагалася проникнути лісами, щоб розвідати логістику ЗСУ. Прикордонники з дронами та тепловізорами виявили їх заздалегідь. Результат — повна ліквідація без втрат з українського боку.
Український рейд ГУР «Легіон «Свобода Росії» (2025 рік, Харківщина). Розвідка дроном, точний підрив складу боєприпасів і швидкий відхід. Жодних втрат. Ворог втратив тонни боєприпасів і змушений був переглядати всю систему охорони тилу.
Операція біля Покровська (лютий 2026). Російська ДРГ по 2–3 особи намагалася діяти під виглядом цивільних. Артилеристи 147-ї бригади зупинили їх точним вогнем після розвідки дроном. Класичний приклад, як технології перевершують старий підхід.
Ці кейси показують головне: успіх залежить не від чисельності, а від підготовки, технологій і швидкості рішень.
Як розпізнати ДРГ і що робити цивільним
Ознаки ворожої групи: незвичайна активність у прикордонних районах, люди в камуфляжі без знаків розрізнення або в цивільному, але з рюкзаками та дивною поведінкою. Вони можуть використовувати цивільний транспорт, уникати блокпостів, спілкуватися коротко. Якщо помітили підозріле — не підходьте, не провокуйте. Негайно повідомте прикордонників, СБУ чи територіальну оборону.
Сили оборони постійно проводять навчання з протидії ДРГ. Дрони, тепловізори, патрулювання — усе це робить проникнення дедалі складнішим. Головне правило для цивільних: пильність і спокій. Не поширюйте неперевірену інформацію, не панікуйте. Сили оборони знають, як діяти.
ДРГ — це не міфічний ворог з фільмів, а реальний інструмент сучасної війни. Вони нагадують, що фронт проходить не тільки по лінії зіткнення, а й у кожному лісі, кожному селі. Розуміння їхньої роботи допомагає краще усвідомлювати загрози та цінувати роботу тих, хто захищає тил. Світ спецоперацій продовжує розвиватися, і кожна нова технологія робить ці групи ще ефективнішими. Але головне залишається незмінним: професіоналізм, мужність і точність дій.