Вибір, від якого залежить майбутнє
Наближення 25-ї річниці незалежності дало підстави для невеселого, але чесного висновку. Те, яким буде подальший розвиток України, великою мірою визначатиметься її свідомим цивілізаційним вибором. Тут ідеться не про одноразове політичне рішення чи гасло, а про глибший вибір, який стосується самих основ суспільного життя.
У цьому розумінні цивілізаційний вибір має кілька вимірів. Це вибір способу життя та системи цінностей, на які спирається суспільство. Це вибір парадигми, тобто загального бачення того, куди й навіщо рухається країна. Це, нарешті, вибір стратегій, за допомогою яких власний поступ можна втілити в реальність. Якщо бодай один із цих елементів лишається нерозв’язаним, амбіції легко перетворюються на декларації без підґрунтя.
Метаантропологічний потенціалізм як спосіб осмислення
Щоб осмислити проблеми цивілізаційного вибору, використано методологію метаантропологічного потенціалізму. Вона дозволяє розглядати суспільний розвиток через можливості людини та суспільства, які можуть бути реалізовані або втрачені. Цивілізаційний вибір постає тут не як абстрактна схема, а як питання про те, чи створює суспільство умови для розкриття цих можливостей.
Такий підхід зміщує акценти. Замість того щоб міряти розвиток лише зовнішніми показниками, він змушує запитати, якою є людина в цьому розвитку: суб’єктом чи лише ресурсом. Від відповіді залежить, чи стане цивілізаційний вибір реальним життєвим проектом, а не набором красивих формулювань.
Людина в центрі цивілізаційного проекту
Продуктивний цивілізаційний вибір, як наголошено в статті, означає створення цивілізаційного проекту України. Його головною опорою має стати гідна самореалізація людини. Саме вона є мірилом того, наскільки обрані цінності, парадигми й стратегії відповідають потребам суспільства та чи здатні вони дати йому відчутний результат.
Це означає, що жодна реформа не може вважатися успішною самою по собі. Її слід оцінювати за тим, чи розширює вона для людини простір для гідного життя, діяльності та розвитку. Цивілізаційний проект, у якому цього немає, лишається лише амбітним задумом.
Роль НАН України
Окремо підкреслено значення Національної академії наук України. На думку автора, вона має необхідний потенціал, щоб бути інтелектуальним центром цього процесу. Академія здатна створювати парадигми цивілізаційних реформ, тобто пропонувати цілісні рамки, в яких можна планувати зміни. Вона також може узагальнювати стратегії розвитку, аналізувати футурологічні сценарії та порівнювати можливі шляхи, що постають перед країною.
Не менш важливе ще одне завдання: оцінювати потенційні соціогуманітарні небезпеки й ризики. Будь-який цивілізаційний шлях таких ризиків не позбавлений. Тому їх варто бачити заздалегідь і враховувати у виборі стратегій, а не відкривати вже тоді, коли вони стали реальністю.
Отже, перехід від амбіцій до реальних можливостей потребує поєднання трьох речей: усвідомленого вибору цінностей, чіткого проекту з людиною в центрі та наукового супроводу, здатного вчасно попереджати про небезпеки.