Артем Семеніхін народився 9 квітня 1982 року в Конотопі на Сумщині й став одним із тих місцевих лідерів, чиє ім’я асоціюється не просто з посадою, а з реальною боротьбою за місто в найважчі моменти історії. Воїн АТО, член ВО «Свобода», бізнесмен, який залишив комфортне життя в Києві заради фронту, а згодом — за кермом міської влади. Сьогодні, у 2026 році, він продовжує керувати Конотопом під постійними обстрілами, інформуючи громаду про кожну атаку дронів і ракет, організовуючи допомогу війську та цивільним.
Його шлях — це історія людини, яка поєднала в собі патріотизм, жорстку принциповість і практичну турботу про рідне місто. Для початківців, які тільки знайомляться з українською політикою та війною, Семеніхін — приклад того, як місцевий мер може стати частиною національного опору. Для просунутих читачів — це детальний портрет політика-націоналіста, чиї рішення у 2015–2026 роках формували обличчя прифронтової Сумщини.
Ранні роки, освіта та перші кроки в житті
Конотоп завжди був для Артема Семеніхіна не просто географічною точкою, а корінням. Син учителя, він ріс у типовому українському промисловому місті, де кожен знав один одного. Після школи юнак обрав практичну спеціальність і в червні 2003 року закінчив Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж Сумського державного університету за напрямом техніка-механіка. Служба в ЗСУ в 2000–2001 роках стала першим серйозним випробуванням дисципліни.
Амбіції повели його далі — до Києва. У січні 2008 року Семеніхін отримав диплом Київського національного торговельно-економічного університету, а в 2009-му завершив магістратуру. Спеціальність фінансового аналітика відкрила двері в бізнес. З 2009 по 2012 рік він очолював ПП «Космо» в столиці, а загалом з 2006 по 2014 рік працював приватним підприємцем. Цей період навчив його реальному менеджменту, роботі з людьми та фінансами — навичкам, які пізніше знадобилися в управлінні містом.
Паралельно Семеніхін уже занурювався в політику. Як помічник на громадських засадах народного депутата Ігоря Кривецького з ВО «Свобода», він бачив, як працюють механізми влади. Саме тоді сформувалася його позиція: жорстка проукраїнська, націоналістична, без компромісів з тими, хто грає на боці Москви.
Військова служба: від добровольця АТО до офіцера-психолога
У 2014 році, коли Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, Артем Семеніхін не став чекати повістки. Перша хвиля мобілізації — і він уже в лавах 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Командир взводу, безпосередній учасник оборони Щастя. Бої за це стратегічне місто стали для нього школою справжньої війни: холод, постійна загроза, необхідність вести людей за собою.
За мужність у тих боях Семеніхін отримав недержавну медаль «За оборону Щастя». Пізніше, в 2015 році, він служив офіцером-психологом в одній із військових частин. Ця посада вимагала не тільки знань, а й емпатії — вміння підтримувати бійців, які щойно повернулися з пекла. Саме тоді Семеніхін заснував «Конотопську сотню самооборони» й став активним членом Всеукраїнського об’єднання учасників бойових дій.
Його військовий досвід став фундаментом для подальшої кар’єри. Люди бачили в ньому не теоретика, а того, хто пройшов фронт і готовий захищати рідну землю далі — уже на цивільному рівні.
Політичний шлях і обрання мером Конотопа
У 2015 році Артем Семеніхін балотувався й переміг на виборах міського голови Конотопа від ВО «Свобода». 18 листопада 2015 року він офіційно обійняв посаду. Для міста це стало поворотним моментом: новий мер одразу взявся за декомунізацію. Всі радянські пам’ятники й дошки демонтували або переробили, 72 вулиці отримали нові назви — на честь героїв АТО, місцевих захисників. Замість портрета Порошенка в кабінеті з’явився портрет Степана Бандери. 27 серпня 2016 року Семеніхін публічно спалив прапор РФ — жест, який запам’ятали далеко за межами Сумщини.
Не все було гладко. У 2018 році міська рада висловила йому недовіру після тривалого конфлікту. Але Сумський окружний адміністративний суд у 2019 році скасував це рішення як протиправне. Семеніхін поновився й продовжував працювати. У 2020 році він балотувався знову, посів друге місце, став депутатом міської ради від «Свободи» як перший номер списку. Проте громадська думка й реальна робота в місті зберегли за ним статус ключового лідера. Сьогодні, станом на 2026 рік, він продовжує обіймати посаду міського голови, активно комунікуючи з жителями через Facebook, Instagram і YouTube.
Досягнення та виклики на посаді мера
За роки керівництва Семеніхін перетворив Конотоп на місто, яке не просто виживає, а розвивається навіть у прифронтових умовах. Він активно підтримував комунальний транспорт під час конфліктів з приватними перевізниками, що змусило останніх піти на поступки. Місто отримало почесні звання для п’ятьох загиблих воїнів АТО. Декомунізація пройшла без зайвого шуму, але з чітким акцентом на українську ідентичність.
Семеніхін завжди ставив на перше місце безпеку та турботу про людей. Під час його каденції місто активно залучало кошти на інфраструктуру, ремонти доріг, підтримку освіти й медицини. Навіть у 2025–2026 роках, коли росіяни регулярно атакують дронами й ракетами, мер особисто інформує про кожний «приліт», організовує відселення, ремонт мереж і допомогу постраждалим.
Роль Артема Семеніхіна в повномасштабному вторгненні 2022–2026 років
2 березня 2022 року, коли російські війська підійшли до Конотопа й висунули ультиматум, Семеніхін заявив чітко: місто боротиметься. Окупанти погрожували артилерією, але місцеві сили самооборони й ЗСУ дали відсіч. Місто не здалося — і це стало одним із символів раннього опору.
З перших днів повномасштабної війни мер перетворився на головного комунікатора. Його Facebook-сторінка стала головним джерелом правдивої інформації для десятків тисяч конотопчан. Під обстрілами він розповідає про пошкодження інфраструктури, організовує допомогу війську, підтримує волонтерів. У 2025–2026 роках Семеніхін неодноразово коментував атаки на місто: від масованих ударів дронами в лютому-березні 2026-го до пошкоджень цивільних об’єктів. Він критикував обласну владу, коли вважав, що рішення наражають людей на небезпеку, і закликав до жорсткіших заходів щодо підтримки фронту.
Його стиль — прямі, емоційні звернення. Ніяких солодких слів, тільки факти й дії. Саме завдяки такій позиції Конотоп став прикладом прифронтової громади, яка тримається разом.
Цікаві факти про Артема Семеніхіна
- Жест, який запам’ятали всі: у 2016 році мер публічно спалив російський прапор прямо перед камерами — символічний акт, який підкреслив його непримиренну позицію до агресора.
- Дуельна історія: у 2016-му Семеніхін кинув рукавичку керівнику Сумської ОДА й викликав його на дуель — яскравий приклад характеру, який не терпить бюрократії та зрад.
- Бандера в кабінеті: відразу після обрання замінив портрет президента на портрет Степана Бандери, чітко показавши пріоритети.
- Батько-одинак: виховує трьох дітей самостійно й у декларації за 2024 рік вказав дохід 742 тисячі гривень, акцентуючи прозорість.
- Зв’язок з громадою: навіть під обстрілами проводить живі ефіри, відповідає на запитання жителів і координує допомогу в реальному часі.
Погляди, особистість і вплив на громаду
Артем Семеніхін — переконаний націоналіст. Його дії завжди пронизані ідеєю сильної України без компромісів з Москвою. Він одним із перших у 2022 році заборонив діяльність УПЦ МП на території Конотопа. Його критика проросійських сил, сепаратизму та колабораціонізму завжди була жорсткою й публічною.
Для конотопчан він став не просто мером, а «своїм». Під час війни його присутність у місті, щоденні оновлення, турбота про дітей, інфраструктуру й військових створюють відчуття, що влада не втекла, а стоїть пліч-о-пліч. Це рідкісний приклад, коли місцевий лідер перетворюється на символ стійкості цілого регіону.
Його стиль управління — прямий, без зайвої дипломатії. Деякі бачать у цьому силу, інші — надмірну емоційність. Але результати говорять самі за себе: Конотоп тримається, розвивається й не здається навіть під постійними атаками.
Артем Семеніхін продовжує працювати на передовій — не тільки фронтовій, а й управлінській. Його історія ще далеко не завершена, і кожен новий день під обстрілами додає їй нових сторінок мужності та відданості рідному місту.