Володимир Кудрицький народився 23 травня 1986 року і за чотири десятиріччя пройшов шлях від звичайного аудитора в міжнародній консалтинговій фірмі до голови правління НЕК «Укренерго» — компанії, яка тримає на плечах усю енергосистему країни. З 2020 по 2024 рік він керував оператором магістральних мереж, провівши її крізь пандемію, повномасштабне вторгнення та історичну синхронізацію з європейською мережею ENTSO-E. Сьогодні, після звільнення та гучних юридичних перипетій, Кудрицький продовжує впливати на сектор уже як приватний інвестор у децентралізовану генерацію, доводячи, що справжній менеджер не зупиняється навіть тоді, коли система намагається його виштовхнути.
Його історія — це не просто кар’єрний злет, а живий приклад того, як професійна дисципліна, міжнародні стандарти та жорстка позиція проти корупції можуть змінити долю цілої галузі. Для початківців у бізнесі чи енергетиці Кудрицький демонструє: навіть у державній компанії можна працювати за європейськими правилами. Для просунутих читачів — це глибокий кейс про баланс між реформами, війною та політичним тиском.
Ранні роки та фундаментальна освіта
Майбутній енергетичний лідер виріс у звичайній українській родині, де освіта завжди вважалася головним капіталом. Закінчивши з відзнакою факультет міжнародної економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Кудрицький не обмежився дипломом. Він став членом Асоціації присяжних бухгалтерів Великобританії (ACCA) та сертифікованим внутрішнім аудитором Інституту внутрішніх аудиторів США (CIA). Ці міжнародні сертифікати стали не просто папірцями — вони сформували його стиль управління: точний, прозорий і орієнтований на результат.
Уже в університетські роки Володимир розумів, що українська економіка потребує не лише теорії, а й практичного застосування глобальних стандартів. Саме тому його перші кроки в кар’єрі були пов’язані з аудитом і консалтингом, де він швидко навчився розбирати складні бізнес-процеси на атоми.
Кар’єрний шлях: від аудиту до державного сектору
У 2007–2011 роках Кудрицький працював у Grant Thornton Ukraine — одній із провідних аудиторських мереж світу. Там він керував проєктами для НАК «Нафтогаз України», «Южмашу» та навіть польської металургійної компанії. Цей період загартував його вміння бачити ризики ще до того, як вони перетворюються на проблеми.
Далі — робота директором з внутрішнього аудиту в ТНК-BP Україна, а згодом антикризові проєкти для МХП та медіа-холдингу EastOne. У 2015–2016 роках він очолив напрямок розвитку в ПАТ «Укртранснафта», де вже безпосередньо стикнувся з інфраструктурними викликами. Саме тоді Кудрицький почав розуміти, наскільки критичною є енергетична незалежність для країни.
У 2016 році він прийшов в «Укренерго» на посаду керівника офісу управління проєктами. Швидко виріс до заступника директора з інвестицій, а потім — першого заступника голови правління. Цей стрімкий злет не був випадковістю: його підхід поєднував міжнародний досвід із глибоким розумінням українських реалій.
- 2007–2011: Аудиторські проєкти в Grant Thornton — робота з великими державними компаніями, де він навчився прозорості та контролю.
- 2015–2016: Директор розвитку «Укртранснафти» — перші уроки інфраструктурного менеджменту.
- З 2016: «Укренерго» — від проєктів до керівництва всім оператором.
Кожен етап готував його до головного випробування — війни.
На чолі «Укренерго»: реформи, які змінили систему
27 лютого 2020 року Кудрицький став виконувачем обов’язків голови правління, а вже 2 серпня того ж року наглядова рада призначила його повноцінним керівником. Головним завданням стало завершення багаторічної інтеграції української енергосистеми до ENTSO-E. 24 лютого 2022 року о 01:32 ночі, в перші години повномасштабного вторгнення, Україна від’єдналася від російсько-білоруської мережі. А вже 16 березня 2022-го відбулася екстрена синхронізація з Європою — подія, яку багато експертів назвали енергетичним «дипломатичним проривом».
Під його керівництвом компанія залучала втричі більше міжнародної допомоги, ніж міністерство енергетики. Донори довіряли «Укренерго» саме через репутацію Кудрицького: жодних скандальних призначень, чіткі звіти та європейські стандарти закупівель.
Війна та енергетична стійкість: як тримали світло
Коли російські ракети та «шахеди» почали методично нищити підстанції, Кудрицький не просто керував — він створював систему захисту. Разом з Агентством відновлення «Укренерго» збудувало понад 60 інженерних укриттів для трансформаторів. Це була третина ключових об’єктів, захищених бетонними конструкціями та іншими рішеннями, які досі вважаються унікальними у світі.
Компанія імпортувала електроенергію з Європи, коли власної генерації не вистачало. Кудрицький неодноразово наголошував: «Приєднавшись до європейської мережі, ми отримали підтримку від Лісабона до Краматорська». Саме його команда забезпечувала, щоб навіть у найтемніші місяці 2022–2024 років більшість українців не залишалася без світла надовго.
Він відкрито відмовлявся призначати сумнівних «фунтів» на ключові посади в департаментах безпеки та закупівель, що призвело до конфлікту з колишнім міністром енергетики Германом Галущенком. Кудрицький прямо заявляв, що не дозволяв поширювати корупційні схеми всередині компанії.
Звільнення 2024 року та юридичні випробування
2 вересня 2024 року наглядова рада звільнила Кудрицького. Двоє незалежних членів ради — Педер Андреасен і Даніель Доббені — подали у відставку на знак протесту, назвавши рішення політично вмотивованим. Міжнародні партнери були шоковані: посол ЄС та донори закликали не поспішати.
У жовтні 2025 року ДБР затримало екс-керівника за підозрою в шахрайстві щодо тендеру 2018 року. Мова йшла про аванс підряднику «Візин Річ» за будівництво парканів — кошти повернули через банківські гарантії, держава не зазнала збитків. Кудрицький вийшов під заставу в 13,7 мільйона гривень уже наступного дня. Багато хто в енергетичному середовищі вважає справу замовною, пов’язаною з його відмовою грати за корупційними правилами.
Навіть під тиском Кудрицький продовжує говорити правду: його позиція — це не просто слова, а реальний захист системи від внутрішніх загроз.
Новий етап: NeGen і революція децентралізованої генерації
Вже за тиждень після звільнення Кудрицький разом із колишнім колегою заснував компанію NeGen. У партнерстві з Dragon Capital та іншими інвестфондами вони почали будувати малі електростанції потужністю по 5 МВт. Станом на початок 2026 року перші об’єкти вже працюють у мережі.
Компанія залучила 22 мільйони євро кредиту від ЄБРР та 3 мільйони євро гранту від норвезького уряду. Кудрицький переконаний: саме децентралізована генерація — єдина довгострокова відповідь на російські атаки. Замість однієї великої станції — сотні маленьких, розкиданих по країні, які важко знищити повністю.
Він активно коментує поточну ситуацію: дефіцит електроенергії збережеться ще 2–4 роки, але система має дивовижну здатність до регенерації. Головне — прибрати бюрократію та дати інвесторам чіткі правила гри.
Практичні кейси трансформації енергетики під керівництвом Кудрицького
Кейс 1. Екстрена синхронізація з ENTSO-E. У перші дні війни, коли всі чекали блекауту, команда Кудрицького за лічені тижні виконала те, що планувалося на роки. Результат — можливість імпортувати сотні мегаватів з Європи та стабілізувати мережу.
Кейс 2. Будівництво укриттів. Понад 60 об’єктів захищено ще до осені 2024-го. Інші державні компанії лише починали процес, коли «Укренерго» вже відзвітувало про третину ключових трансформаторів під захистом.
Кейс 3. Перехід на приватні рейки. Після звільнення Кудрицький не пішов у тінь — він створив NeGen, довівши, що державний досвід можна масштабувати в бізнесі. Уже запущені станції генерують електроенергію, а інвестиції продовжують надходити.
Кейс 4. Боротьба з корупцією всередині. Відмова призначати сумнівних людей на ключові посади зберегла репутацію компанії та залучення європейських коштів. Навіть під політичним тиском команда зберігала професійні стандарти.
Ці приклади показують, що справжня трансформація починається не з гучних заяв, а з щоденних рішень, які захищають систему від зовнішніх і внутрішніх загроз.
Володимир Кудрицький продовжує бути голосом реформ у енергетиці. Його шлях нагадує, що навіть у найскладніші часи професіоналізм і принципова позиція можуть змінювати реальність. А для тих, хто тільки починає кар’єру в інфраструктурних галузях, його історія — це живий підручник: як поєднувати міжнародні стандарти з українською стійкістю.