Оріон БПЛА

Оріон БПЛА — це російський середньовисотний розвідувально-ударний безпілотний літальний апарат класу MALE (Medium Altitude Long Endurance), розроблений групою компаній «Кронштадт» (частина АФК «Система»). Він поєднує здатність годинами патрулювати на висотах до 7,5 км із можливістю нести керовані бомби та ракети для точкових ударів.

Апарат створювали як відповідь на потреби російських збройних сил у дронах, які можуть тривалий час вести спостереження та за потреби самостійно вражати цілі без ризику для пілотів. У реальних умовах його застосовували для повітряної розвідки, коректування артилерійського вогню, топографічної зйомки та обмежених ударних місій. Незважаючи на обмежену кількість випущених машин, Оріон став одним із символів спроб Росії наздогнати світові тенденції в розробці важких безпілотників.

Розробка проекту під шифром «Іноходець» стартувала 2011 року за замовленням Міністерства оборони Росії. Головним виконавцем спочатку виступала петербурзька компанія «Транзас», яка згодом увійшла до складу групи «Кронштадт». Перший прототип піднявся в повітря 2016 року на базі Льотно-дослідного інституту імені Громова. До 2019–2020 років апарат пройшов експериментальну військову експлуатацію, а перші серійні комплекси (по три БПЛА в кожному) надійшли у війська навесні 2020 року.

Експортна версія отримала позначення «Оріон-Е». Серійне виробництво розгортали на новому майданчику в Дубні, проте темпи залишалися невисокими — за різними оцінками, до середини 2020-х зібрали близько 30 одиниць. Причини — складнощі з імпортозаміщенням ключових компонентів та санкційний тиск.

Планер Оріона виконаний переважно з композитних матеріалів. Це рішення дозволяє суттєво знизити масу конструкції при збереженні міцності, а також частково зменшити радіолокаційну помітність. Фюзеляж має велике подовження та асиметричний поперечний переріз — така форма оптимізує внутрішні об’єми для розміщення палива, апаратури та корисного навантаження.

Крило — середньорозташоване, пряме, з великим подовженням і розвиненою механізацією. Саме високе подовження крила забезпечує високу аеродинамічну якість на крейсерських режимах: дрон ніби «парить» на розрідженому повітрі, витрачаючи мінімум палива. V-подібне хвостове оперення спрощує конструкцію, зменшує кількість поверхонь і знижує лобовий опір порівняно з класичним хвостом. Усі основні елементи механізації керуються електродистанційною системою (ЕДСУ) — це сучасний аналог fly-by-wire, який забезпечує точність і надійність управління навіть при пошкодженнях.

На дослідних зразках встановлювали австрійський поршневий двигун Rotax 914 потужністю 115 к.с. з турбонаддувом та дволопатевим гвинтом Aerosila діаметром 1,9 м. Для серійних машин розробляли російський опозитний двигун АПД-110/120. Процес імпортозаміщення виявився тривалим і болісним: санкції ускладнили доступ до сучасних матеріалів, електроніки та прецизійних вузлів. У результаті темпи випуску залишилися скромними, а частина збитих апаратів містила іноземні компоненти, переважно американського походження.

Оптико-електронна станція масою близько 55 кг — серце розвідувальних можливостей Оріона. Вона поєднує телевізійну та тепловізійну камери зі змінним полем зору, лазерний далекомір-цілевказівник і систему автосупроводження цілей. Станція здатна виявляти та супроводжувати наземні й надводні об’єкти вдень і вночі, вимірювати відстань до них і «підсвічувати» лазером для наведення боєприпасів. Додатково можливе встановлення багатофункціональної радіолокаційної станції та апаратури радіотехнічної розвідки. Дані передаються в реальному часі через наземні ретранслятори або супутникові канали.

Оріон може нести до 200–250 кг корисного навантаження на чотирьох точках підвіски (або частково всередині фюзеляжу). Основні варіанти озброєння включають керовані авіабомби КАБ-20 (до 4–6 одиниць), КАБ-50 та УПАБ-50, малорозмірні керовані ракети Х-50, протитанкові ракети «Корнет» (9М133) та нові крилаті ракети S8000 «Бандероль». Наведення — за лазерним променем, телевізійним або тепловізійним каналом. Це дозволяє вражати цілі з безпечної відстані, не наражаючи апарат на безпосередній ризик.

Характеристики наведено на основі даних uk.wikipedia.org та відкритих джерел військово-технічного аналізу станом на 2026 рік.

У Сирії Оріони використовували переважно для розвідки та коригування вогню, з окремими епізодами застосування бомб. З 2022 року апарати залучали в Україні для патрулювання, виявлення цілей та ударів, зокрема на південних і східних напрямках. Базування часто здійснювалося з аеродромів у тимчасово окупованому Криму — Феодосія, Кіровське.

Українські сили збили щонайменше дев’ять–десять Оріонів підтвердженими засобами. Перше відоме знищення сталося у квітні 2022 року біля Феодосії зенітним ракетним комплексом «Стріла-10». У липні 2025 року бійці ЦСО «А» СБУ знищили апарат дроном-перехоплювачем на висоті понад 5,5 км. У 2026 році удари по інфраструктурі в Криму пошкодили та знищили кілька машин на землі. Кожен втрачений Оріон — це не лише фінансова втрата (вартість перевищує 5 млн доларів), а й витік технологій: українські фахівці детально вивчали збиті екземпляри.

Оріон важчий за турецький Bayraktar TB2 (1000–1200 кг проти ~700 кг), має більший розмах крил і потенційно вищу вантажність. Турецький дрон вирізняється масовістю виробництва, нижчою ціною та бойовим досвідом у багатьох конфліктах. Оріон орієнтований на інтеграцію російських боєприпасів і, за заявами розробників, кращу захищеність окремих систем. У реальності обидва апарати класу MALE виявилися вразливими перед сучасною ППО, дешевими перехоплювачами та ударами по аеродромах базування.

Цікаві факти про Оріон БПЛА

• Один апарат коштує понад 5 мільйонів доларів — це одна з найдорожчих «жирних» цілей у російському арсеналі безпілотників. Українські дрони-перехоплювачі, які вже збивали ці машини, оцінюються в кілька тисяч доларів.
• У 2025 році СБУ вперше в історії знищила Оріон саме дроном-перехоплювачем на висоті понад 5,5 км. Це стало символом нової ери протидії, коли дешевий перехоплювач перемагає дорогу MALE-платформу.
• Попри гучні заяви про імпортозаміщення, у збитих екземплярах виявили значну кількість американських електронних компонентів. Українська розвідка оприлюднила схеми та перелік 43 підприємств, залучених до виробництва Оріона.
• Загальна кількість випущених апаратів залишається скромною — близько 30 одиниць. Це суттєво менше, ніж у масових дронів типу «Орлан» чи «Ланцет».
• Оріон став одним із перших російських БПЛА, на який інтегрували нову крилату ракету S8000 «Бандероль», розширивши ударні можливості за межі традиційних бомб.
• Експортні Orion-E постачали до окремих країн (зокрема Ефіопії), а Алжир підтверджував їх застосування під час навчань.

Сучасні тенденції показують: важкі MALE-платформи ефективні лише за умови панування в повітрі або в слабко захищеному повітряному просторі. У насиченому середовищі з розвиненою ППО та масою дешевих перехоплювачів їхня роль звужується до глибокої розвідки на безпечній відстані або до роботи в комбінації з іншими засобами — «Шахедами», «Ланцетами» та FPV-дронами.

Оріон демонструє і сильні сторони класу (тривалість польоту, корисне навантаження, багатофункціональність), і його фундаментальні обмеження в умовах реальної війни. Кожен новий конфлікт змушує переглядати баланс між якістю, кількістю та живучістю безпілотних систем.