Ірина Дмитрівна Фаріон народилася 29 квітня 1964 року у Львові та прожила 60 років, більшість з яких присвятила вивченню, викладанню й захисту української мови. Вона стала доктором філологічних наук, професором Львівської політехніки, народним депутатом VII скликання від ВО «Свобода» та однією з найпомітніших громадських діячок, чиї ідеї та висловлювання неодноразово викликали гострі дискусії в українському суспільстві. 19 липня 2024 року життя Ірини Фаріон трагічно обірвалося внаслідок замаху — невідомий застрелив її на вулиці Томаша Масарика у Львові, коли вона чекала таксі біля будинку. Ця подія сколихнула країну й поставила питання про ціну принципової позиції в часи війни та мовних суперечок.
У перші роки незалежності Фаріон активно включилася в просвітницьку роботу, а з 2005 року — у політичну діяльність у лавах ВО «Свобода». Як депутатка вона очолювала підкомітет з питань вищої освіти та вимагала жорсткішого захисту статусу української мови в законодавстві. Її наукові праці — від дослідження прізвищ Галичини до фундаментальної монографії про суспільний статус староукраїнської мови XIV–XVII століть — доводили глибоке коріння та повноцінність української мовної традиції. Водночас радикальні висловлювання про мовну ідентичність робили її постать полярною: для одних вона була безкомпромісною оборонницею, для інших — джерелом додаткового розколу.
Ранні роки та родинне коріння
Дитинство Ірини Фаріон минуло у Львові, місті з багатошаровою історією, де кожна вулиця зберігає сліди різних епох. Батько, Дмитро Іванович Фаріон (1922–2004), працював слюсарем-сантехніком на Львівському заводі газової апаратури й походив із села Соколя Мостиського повіту. Мати, Ярослава Степанівна (до шлюбу Сліпець, 1927–2019), спочатку вчителювала в селі Лінина Старосамбірського району, а потім понад сорок років очолювала читальну залу та відділ комплектування у Львівській обласній юнацькій бібліотеці. Родина жила у власному будинку, і саме мати прищепила донці любов до книги та слова.
З 1971 по 1981 рік Ірина навчалася у Львівській середній школі № 75 імені Лесі Українки. Після випуску рік працювала бібліотекарем в Обласній бібліотеці для юнацтва. Цей досвід дав їй перше відчуття відповідальності за поширення знань. Уже тоді проявилися риси, які згодом визначать її шлях: допитливість, наполегливість і здатність відстоювати власну думку.
Освіта та формування наукового світогляду
У 1982 році Фаріон вступила на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «українська філологія». Закінчила навчання у 1987-му з відзнакою й потрапила до книги «Трудової слави університету». Саме в університетських аудиторіях вона глибше занурилася в ономастику — науку про власні назви — та історичну лексикологію.
У 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — початку XIX століття (прізвищеві назви)» під керівництвом професора Михайла Худаша. Робота стала серйозним внеском у вивчення галицьких прізвищ: вона показала, як через імена та прізвища можна простежити міграції, соціальні статуси, міжкультурні контакти та професійні заняття населення Прикарпаття. У 2015 році, вже у віці 51 рік, Фаріон захистила докторську дисертацію «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII ст.». Монографія обсягом понад 650 сторінок аргументувала, що українська мова в цей період мала високий суспільний статус: нею користувалися в офіційних документах, статутах Великого князівства Литовського, гетьманській канцелярії, хроніках та дипломатії.
Академічна кар’єра: від лаборанта до професора
З 1 вересня 1991 року й до листопада 2023-го Фаріон працювала на кафедрі української мови Національного університету «Львівська політехніка» — спочатку викладачем, потім доцентом і професором. У 1990–1995 роках вона також погодинно викладала українську мову як іноземну та культуру мови у Львівському державному інституті прикладного мистецтва. З 1998 по 2004 рік очолювала мовну комісію «Просвіти» університету.
Її педагогічна діяльність виходила далеко за межі аудиторій. З 1998 року вона ініціювала та організовувала щорічний мовно-мистецький конкурс «Мова — твого життя основа» для школярів і студентів. Разом зі студентами Інституту архітектури створювала серії політичних плакатів, які пізніше вийшли чотирма добірками. У 2011–2019 роках реалізувала проєкт «Від книги до мети» — цикл зустрічей і передач, покликаних популяризувати українську книжку. Ці ініціативи перетворювали суху науку на живу розмову й залучали молодь до осмислення мовної спадщини.
У листопаді 2023 року Фаріон звільнили з університету, однак у травні 2024-го Львівський апеляційний суд поновив її на посаді та стягнув компенсацію за вимушену перерву в роботі. Це рішення стало важливим сигналом про те, що навіть у складні часи судова система здатна відновлювати порушені права.
Науковий доробок: монографії про мову як дзеркало нації
Наукова спадщина Ірини Фаріон вражає обсягом і послідовністю. Вона авторка семи-восьми монографій, одного посібника, кількох співавторських праць та понад 150–200 наукових статей. Її дослідження завжди поєднували глибокий фактологічний аналіз із чіткою позицією: мова — це не просто інструмент комунікації, а фундамент національної свідомості та державності.
Ось ключові праці у хронологічному порядку:
| Рік | Назва | Основна тема |
|---|---|---|
| 2001 | Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII — початку XIX століття (з етимологічним словником) | Етимологія та поширення прізвищ Галичини, соціально-історичний контекст |
| 2004 | Правопис — корсет мови? | Критика та захист мовних норм |
| 2007 | Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в XI — середині XIX ст. | Роль мови у формуванні національної культури |
| 2010 | Мовна норма: знищення, пошук, віднова | Радянська мовна політика та шляхи відродження |
| 2015/2018 | Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива | Доведення високого суспільного статусу мови в офіційному вжитку |
| 2017 | Мовний портрет Івана Пулюя | Аналіз листів та ідей видатного вченого |
| 2023 | Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті (у співавторстві) | Сучасні загрози мові з боку неконтрольованих запозичень |
Кожна з цих робіт не просто фіксувала факти — вона пропонувала інструменти для розуміння, як мова формує націю. Особливо важливим став висновок докторської монографії: староукраїнська мова в XIV–XVII століттях функціонувала як повноцінний засіб державного управління, права та культури, а не як «проста» чи «маргінальна».
Вступ у політику та депутатська діяльність
З 2005 року Фаріон стала членкинею ВО «Свобода» та увійшла до складу Політради партії. У 2006 та 2010 роках її обирали депутаткою Львівської обласної ради — у 2010-му вона показала один із найвищих результатів у мажоритарному окрузі (33 %). З грудня 2012 по листопад 2014 року працювала народним депутатом України VII скликання від одномандатного округу № 116 у Львівській області. Обіймала посаду голови підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти, а з липня 2014-го — першої заступниці голови комітету.
У парламенті вона активно виступала проти «Закону Ківалова-Колесніченка» про засади державної мовної політики, вимагала його скасування та надсилала відкриті листи президенту Віктору Януковичу. Критикувала й пізніші законопроєкти, вважаючи їх недостатньо жорсткими щодо захисту української або такими, що сприяють надмірній англізації. Незадовго до загибелі придбала за власні кошти 11 FPV-дронів для Збройних Сил України на суму майже 100 тисяч гривень (кошти пізніше відшкодувала Львівська політехніка) та розпочала збір на додаткові дрони.
Громадська активність, просвітницькі проєкти та мовна позиція
Фаріон не обмежувалася наукою та політикою. Вона вела телевізійні проєкти «Велич особистості» на парламентському каналі «Рада» (2014–2019) та «Ген українців» на каналі НТА з 2019 року. У цих програмах розповідала про видатних українців, перетворюючи історію на живу розмову. Її блоги та публіцистика завжди поверталися до однієї теми: мова — це не просто засіб спілкування, а критерій національної стійкості.
У 2023 році в одному з інтерв’ю вона заявила: «Немає російськомовного населення, є українці, а є кацапи». Ці слова, як і критика російськомовних військовослужбовців, викликали хвилю обурення в частині суспільства та стали приводом для відкриття СБУ кримінального провадження у листопаді 2023 року. Прихильники ж бачили в її позиції послідовний захист ідентичності в умовах повномасштабної війни. Фаріон ніколи не приховувала своїх поглядів і не йшла на компроміси, навіть коли це коштувало їй посади в університеті.
Особисте життя: родина, випробування та внутрішня сила
Ірина Фаріон була розлучена з Остапом Семчишиним. Донька Софія народилася 1989 року. У Софії є донька Єва (2017) та син Дмитро. Зять Ірини Фаріон загинув на фронті 6 жовтня 2023 року. Після смерті матері Софія активно бере участь у збереженні її пам’яті та заявила, що вимагатиме від підозрюваного у вбивстві 15 мільйонів гривень компенсації, які планує передати на потреби ЗСУ.
Родина стала для Фаріон опорою в найскладніші моменти — і наукової кар’єри, і політичних баталій, і останніх місяців життя. Втрата зятя та власна загибель через кілька місяців продемонстрували, наскільки особисте й суспільне переплелися в її долі.
Трагічний кінець: замах 19 липня 2024 року
19 липня 2024 року близько 19:30 на вулиці Томаша Масарика у Львові невідомий підійшов до Ірини Фаріон і вистрілив їй у скроню з переробленого стартового пістолета. Поранену доправили до лікарні святого Пантелеймона у критичному стані. Того ж вечора, о 23:20, вона померла. Підозрюваним став 18-річний В’ячеслав Зінченко з Дніпра, якого затримали за кілька днів. Мотив офіційно не визначений як політичний тероризм, однак обставини вказують на зв’язок із громадською та політичною діяльністю Фаріон.
Станом на червень 2026 року судовий процес у Шевченківському районному суді Львова триває з численними відкладеннями через проблеми з адвокатським захистом обвинуваченого. Справа набула додаткового резонансу через дисциплінарні рішення щодо однієї з адвокаток.
Спадщина Ірини Фаріон
1 січня 2025 року у Львові урочисто відкрили вулицю Ірини Фаріон (колишня Технічна), яка пролягає неподалік Львівської політехніки та Франкового університету. Ініціатива належала фракції ВО «Свобода» Львівської міської ради. Планується облаштування скверу пам’яті біля будинку на вулиці Масарика. Донька мовознавиці неодноразово підкреслювала: ідеї та цінності матері живі й продовжують впливати на суспільство.
Фаріон залишила після себе не лише наукові праці та проєкти, а й приклад безкомпромісної відданості мові. Її роботи з ономастики та історії мовного статусу стали частиною академічного дискурсу. Конкурси та телепроєкти продовжують надихати молодь. Навіть найгостріші дискусії навколо її висловлювань змусили суспільство глибше замислитися про те, що таке мовна ідентичність у воюючій країні та де пролягає межа між захистом і виключенням.
Цікаві факти про Ірину Фаріон
- Захистила докторську дисертацію у 51 рік — у віці, коли багато науковців уже завершують активну кар’єру.
- Організувала мовно-мистецькі конкурси та серії плакатів «Мова — твого життя основа», які стали популярними серед студентства.
- Незадовго до загибелі особисто придбала 11 FPV-дронів для Збройних Сил України.
- У 2025 році у Львові з’явилася вулиця її імені — символ визнання в рідному місті.
- Авторка фундаментальної монографії обсягом понад 650 сторінок про суспільний статус української мови XIV–XVII століть.
- Вела телевізійні проєкти, які знайомили мільйони глядачів з видатними українцями.
- Донька Софія після загибелі матері продовжує справу захисту пам’яті та передачі коштів на потреби армії.
Ірина Фаріон ніколи не шукала легких шляхів. Вона обирала складну, часом болісну позицію — і платила за неї високу ціну. Її життя стало частиною більшої історії про те, як одна людина може змусити цілу країну говорити про мову не як про формальність, а як про живу, дихаючу основу національного існування. Розмова про її спадщину триває — і в наукових кабінетах, і на вулицях перейменованого Львова, і в судових залах, де досі розглядають справу про її вбивство.