Костянтин Темляк народився 6 липня 1993 року на Чернігівщині, а вже з двох років зростав у кримському місті Саки. Це не просто географічна деталь — це коріння, яке сформувало в ньому ту внутрішню стійкість, що пізніше проявилася і на сцені, і на передовій. Батько-військовий пілот часто переїжджав з родиною, тож хлопець рано зрозумів: життя — це постійний рух і вибір. Ще в шкільні роки він чітко визначився з професією актора, і після школи без вагань подався до Києва.
У 2016 році Темляк закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого в майстерні Миколи Рушковського. Саме там, під керівництвом майстра, він навчився не просто грати ролі, а проживати їх до глибини душі. Сьогодні Костянтин Темляк — актор Київського академічного драматичного театру на Подолі, волонтер, військовослужбовець батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Його шлях — це історія про те, як мрія про сцену перетворилася на служіння країні в найскрутніші часи.
Дитинство в Криму та перші кроки до сцени
Саки — невелике курортне місто, де море, сільські пейзажі та військова дисципліна батька формували характер. Костянтин ріс допитливим хлопцем, який рано відчув потяг до творчості. Переїзди родини через службу батька навчили його швидко адаптуватися, знаходити спільну мову з новими людьми і не боятися змін. Саме в Криму він уперше вийшов на шкільну сцену, і той адреналін, той момент, коли глядачі затаїли подих, залишився в пам’яті назавжди.
Після школи юнак не вагався. Київ став для нього новим полем бою — тільки тепер зброєю були текст, жест і емоція. Навчання в університеті далося нелегко: довгі репетиції, постійна критика, пошук власного голосу. Але майстер Рушковський побачив у ньому вогонь. «Лінь і неспокій борються в мені постійно», — зізнавався пізніше сам актор. Ця внутрішня боротьба стала його рушійною силою. У 2016 році дипломований актор прийшов до Театру на Подолі — і залишився там надовго.
Театральна кар’єра: душа на підмостках Подолу
Театр на Подолі став для Костянтина Темляка справжнім домом. З 2016 року він грає в постановках, які торкаються найглибших струн людської душі. У «Вернісажі на Андріївському» Володимира Малахова він поставав актором, що втілював саму суть київського колориту. У «Вірі, Надії, Любові… (Яма)» за Купріним — Соловйовим, чия доля перепліталася з темними куточками людської природи. «Зойчина квартира» Булгакова подарувала йому Ванечку — роль, де комедія межувала з трагедією.
Не менш яскраво він проявився в «ОБЕЖ» Нушича як Пан Маркович, художник, чиї монологи змушували глядачів замислюватися про ціну свободи. Серед інших робіт — «Пан Лампа» Пшеслюги (Пан Буквальний), «Мати» Чапека (Тоні), «Спостерігач…» Панича (Кемп). Поза основним театром Темляк співпрацював із «Сузір’ям» і майстернею Рушковського: «Віслюк має бути худим» Довлатова, «Антігона» Ануя, «Тараканіще» Чуковського, «Диваки» Шукшина, «Танець Делі» Вирипаєва. Кожна роль — це не просто гра, а глибоке занурення в епоху, характер і біль персонажа.
У поточному репертуарі — Лушня в «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Невідомий у «Сто тисяч», Паоло у «Сніг у квітні», Редліх в «Імітації». Ці вистави показують, наскільки Темляк органічно вписується в сучасний український театр: він не боїться складних текстів, фізичної гри та емоційної оголеності.
Кінокар’єра: від епізодів до головних ролей
Дебют у кіно відбувся ще в 2013 році — невелика роль нареченого в мінісеріалі «Метелики». Далі пішли «Невиправні» (2016, журналіст), «Моя бабуся Фані Каплан» (2016). Справжній прорив стався в 2017-му з фільмом «Кіборги. Герої не вмирають», де Костянтин Темляк зіграв Психа — роль, яка назавжди пов’язала його з темою українсько-російської війни. Глядачі запам’ятали його не як актора, а як частину колективного портрета захисників Донецького аеропорту.
Потім були «Кріпосна» (2019), «Мишоловка для кота» (2020, Дмитро Голубєв), «Ми більше ніколи не заблукаємо разом» (2020, Сашко), «І будуть люди» (2020, Олег Мирославський), «Жити з Надією» (2021). У 2023 році вийшли «Смак свободи» (Тарас), «Джура-королевич», «Малевич» (Сашко). А 2024-й приніс головну роль Андрія Довженка у фільмі «БожеВільні» — драматичній історії, де актор розкрився на повну силу.
Його герої часто — звичайні люди в екстремальних обставинах: воїни, творці, ті, хто шукає свободу. Темляк не грає «красиво» — він проживає. У кожній ролі відчувається кримське коріння, військова дисципліна батька і та внутрішня тривога, яка робить його акторство живим і болісно правдивим.
| Рік | Фільм/серіал | Роль |
|---|---|---|
| 2013 | Метелики | наречений |
| 2017 | Кіборги. Герої не вмирають | Псих |
| 2020 | Мишоловка для кота | Дмитро Голубєв |
| 2020 | І будуть люди | Олег Мирославський |
| 2023 | Смак свободи | Тарас |
| 2024 | БожеВільні | Андрій Довженко |
Дані фільмографії зібрано з відкритих джерел кіноіндустрії та офіційних баз.
Волонтерство та служба в ЗСУ: вибір чоловіка, який не може стояти осторонь
Повномасштабне вторгнення 2022 року перевернуло життя Темляка. Він одразу став волонтером у «Волонтерській сотні» та «Тактичній медицині Північ». Допомагав пораненим, збирав кошти, возив гуманітарку. У травні 2024-го підписав контракт і пішов до батальйону «Ахіллес» — елітного підрозділу дронів 92-ї бригади. На Харківському напрямку він не просто служить — він продовжує бути актором, тільки тепер сцена — це небо над позиціями, а реквізит — FPV-дрони.
Його рішення не було піар-ходом. Це органічне продовження того, ким він є: людиною, яка завжди обирала дію замість слів. Служба не скасувала театр і кіно — вона зробила їх глибшими. Коли актор повертається з ротації, його гра набуває нової ваги. Глядачі відчувають: це не роль, це правда.
Особисте життя: шлюб, кохання і бурі 2025 року
Костянтин Темляк одружений з акторкою Анастасією Нестеренко. Їхній шлюб 2024 року здавався спокійним островом у бурхливому морі. Але в серпні 2025-го гучний скандал сколихнув публічний простір. Колишня дівчина, фотографка Анастасія Соловйова, оприлюднила звинувачення в домашньому насильстві, психологічному тиску, фізичних побоях протягом чотирьох років. Вона також опублікувала матеріали про нібито невідповідне спілкування з 15-річною дівчиною у 2023 році.
Темляк не заперечував усього. У публічній заяві він визнав, що в минулих стосунках допускав фізичне насильство під впливом алкоголю та наркотиків. «Я був ініціатором розриву, а потім почув: «Я зіпсую тобі життя», — сказав він. Актор вибачився перед колишньою, перед спільнотою і театром, заявив, що пройшов шлях реабілітації і змінився. Дружина Анастасія Нестеренко підтримала його, зазначивши, що в їхньому шлюбі насильства не було.
У вересні 2025-го Темляк добровільно відмовився від «Золотої Дзиґи» за роль у «БожеВільних», яку отримав, перебуваючи під слідством. У лютому 2026-го Українська кіноакадемія змінила регламент премії — прямий наслідок цього кейсу. Справа досі в юридичній площині, але публічна дискусія вийшла далеко за межі одного актора. Вона торкнулася тем токсичних стосунків, відповідальності знаменитостей і межі прощення.
Цікаві факти про Костянтина Темляка
- Його батько — військовий пілот, тому з дитинства актор знає, що таке дисципліна і готовність до дій.
- У театрі він часто грає персонажів, які борються з системою — паралель з його власним життєвим шляхом очевидна.
- Після початку повномасштабної війни Темляк не просто волонтерив — він поєднував сцену з реальною допомогою, іноді прямо з репетицій вирушав на волонтерські виїзди.
- У фільмі «Кіборги» роль Психа стала для нього пророчою: через кілька років він сам опинився серед тих, хто захищає небо України дронами.
- Актор визнає, що внутрішня «метушня» між лінню і бажанням змінювати світ часто рятувала його в складні моменти.
Костянтин Темляк сьогодні — це не тільки актор з вагомим послужним списком. Це людина, яка пройшла через вогонь популярності, особисті кризи та війну. Його історія ще не завершена. Кожна нова роль, кожна ротація, кожне публічне слово додають нові штрихи до портрета. І саме в цій незакінченості, у цій чесній боротьбі з собою і обставинами полягає його справжня сила.