Найбільший корабель світу: історія супертанкера Knock Nevis

Найбільшим кораблем світу за довжиною й водотоннажністю довгий час вважався супертанкер Knock Nevis — 458 метрів завдовжки й понад 825 тисяч тонн водотоннажності. Для порівняння: він був довшим за «Титанік» майже на 189 метрів. Під іншими іменами — Seawise Giant, Happy Giant, Jahre Viking — це судно кілька разів змінювало власників, переживало війну, потоплення, ремонт і врешті стало плавучим нафтосховищем, перш ніж піти на утилізацію.

Найбільший корабель у світі

За поєднанням довжини й водотоннажності серед танкерів і класичних торговельних суден рекорд тримав Knock Nevis — супертанкер під норвезьким прапором. Його повна водотоннажність сягала 825 614 тонн, довжина — близько 458 метрів (точніше 458,45 м), ширина — майже 69 метрів (68,86 м), а осадка при повному завантаженні — 24,61 м.

Вантажопідйомність становила близько 565 тисяч тонн (у точніших даних — 564 763 тонни). Вантажні танки вміщували понад 658 тисяч кубічних метрів нафти — це близько 4,1 мільйона барелів. На борту було 46 нафтових танків. Екіпаж налічував лише близько 40 осіб: для такого гіганта це звучить майже парадоксально, але саме так і працювали ультравеликі перевізники сировини, або ULCC.

Силову установку становили парові турбіни потужністю близько 50 000 кінських сил. За різними даними, максимальна швидкість була 13–16 вузлів. Кермо важило близько 230 тонн, гвинт — близько 50. Товщина бортової обшивки — приблизно 3,5 см сталі. Гальмівний шлях оцінювали приблизно в 10 кілометрів, а діаметр циркуляції — понад 3,7 км: розвернути таке судно було справою нешвидкою.

Головна палуба займала понад 31,5 тисячі квадратних метрів. Пройти від носа до корми пішки могло зайняти до пів години, тож члени екіпажу нерідко пересувалися на велосипедах.

Наскільки великим був Knock Nevis? Порівняння з іншими суднамиKnock Nevis у порту Аланг

Наскільки великим був Knock Nevis

«Титанік» мав довжину близько 269 метрів — Knock Nevis перевершував його майже на 189 м. Авіаносець USS Enterprise сягав 341 м: танкер був довшим і за нього. Сучасні великі нафтові танкери зазвичай перевозять близько 280 тисяч тонн — майже вдвічі менше. Навіть супертанкери класу TI, як-от Oceania, мають довжину близько 380 м і вантажопідйомність близько 440 тисяч тонн.

Через габарити Knock Nevis не міг проходити ні Суецький, ні Панамський канал, ні навіть зручний для багатьох суден маршрут через Ла-Манш у звичному режимі обмежень. Типовим шляхом став обхід мису Доброї Надії. Попри це, перевезення нафти такими партіями вважалося економічно вигіднішим, ніж рейси звичайних танкерів: одна ходка могла перевозити вантаж вартістю близько 200 мільйонів доларів.

Плавучий завод Prelude завдовжки близько 488 м часто називають найбільшим судном, що досі використовується, але це інший тип конструкції — судно-завод, а не класичний танкер.

Як будували танкер і чому він змінював назви?

Будівництво тривало з 1979 по 1981 рік. Роботу розпочала японська компанія Sumitomo Heavy Industries на верфі в Йокосуці. Спочатку проєкт фігурував під робочою назвою Oppama. Першим замовником був грецький судновласник Ставрос Ніархос, але він від судна відмовився. За різними даними, причиною стали фінансові труднощі або різкий спад на ринку морських перевезень.

У 1979 році корпус придбав гонконгський магнат Тунг Чао-Юнг. Він не просто добудував танкер «як є», а замовив збільшення довжини й вантажопідйомності. Корпус розрізали й вставили додаткові секції — так судно вийшло на рівень близько 565 тисяч тонн дедвейту. У 1981 році його спустили на воду вже під назвою Seawise Giant.

Кожна зміна імені відображала нового власника або нову роль: від океанського перевізника до плавучого термінала й нафтосховища.

Де використовувався танкер і що з ним сталося під час війни?

Спочатку Seawise Giant возив нафту з Близького Сходу до США. Розміри диктували маршрути: без коротких каналів доводилося рахувати паливо, час і погодні ризики на довгих переходах. У середині 1980-х, під час Ірано-іракської війни, судно використовували інакше — як плавучий термінал для зберігання та перевантаження іранської нафти.

Саме в цей період танкер зазнав важких пошкоджень. У 1988 році його вразили іракські ракети; судно затонуло на мілководді. Компанія Orient Overseas Container Line визнала порятунок надто дорогим і оголосила повну конструктивну загибель. Попри це норвезька Norman International вклала кошти в підйом і відновлення.

Після війни танкер відбуксували до Брунею, згодом продали норвезькій KS-company. Ремонт виконували в Сінгапурі: на відновлення пішло близько 3,7 тисячі тонн сталі. Після ремонту судно отримало ім’я Happy Giant. В експлуатацію його повернули наприкінці 1980-х або на початку 1990-х — за різними даними, у 1988-му або 1991-му.

Далі норвезький судновласник Йорген Яре купив танкер і перейменував його на Jahre Viking. Під цією назвою гігант знову працював як нафтовий перевізник, залишаючись одним із найбільших рухомих об’єктів, які коли-небудь створювала суднобудівна промисловість.

Чим закінчилася історія судна

У 2004 році Jahre Viking продали сингапурській компанії First Olsen Tankers (у джерелах також фігурує зв’язок із норвезькою групою Olsen). Часи однокорпусних супертанкерів добігали кінця: у США та Європі посилювали обмеження для таких конструкцій. Судно переобладнали на плавуче нафтосховище й дали назву Knock Nevis.

Деякий час Knock Nevis стояв біля катарського нафтородовища Аль-Шахім як стаціонарне сховище. Це вже була не романтика океанських переходів, а практична «бочка» гігантського розміру: менше руху, менше ризиків каналів і проток, більше ролі як логістичного вузла.

У грудні 2009 року судно перейменували на Mont, підняли прапор Сьєрра-Леоне й продали для утилізації до Індії. У січні 2010-го його доставили в порт Аланг у штаті Гуджарат. Розбір тривав близько року. Від усього цього гіганта як музейний свідок лишився 36-тонний якір: його зберегли й передали до Морського музею в Гонконгу.

Так завершилася історія корабля, який кілька десятиліть тримав планку «найбільшого» у своїй категорії. Інженерний рекорд Knock Nevis не скасували нові контейнеровози чи плавучі заводи — вони просто грають в інших лігах. А якір у гонконгському музеї лишається предметним нагадуванням: інколи межа можливого в суднобудуванні вимірюється сотнями метрів сталі й мільйонами барелів нафти.

By Сергій Ткач

Сергій пише для сайту про природу, екологію та цікаві факти з науки, а ще про те, як знання стають у пригоді вдома й на дачі. Його найбільше цікавлять енергозбереження, ґрунти, рослини і дрібні відкриття, що змінюють щоденні звички. Живе в Харкові, а у вихідні вибирається за місто з фотоапаратом і термосом чаю.