У 2009 році модернізований навчально-бойовий L-39С прийняли на озброєння Повітряних сил. Відтоді парк реактивної авіації країни пройшов кілька етапів: реформування, передачу штурмовиків між видами військ, роботу по дронах і пошук нових учбово-бойових машин. Нижче — хронологія змін, обмеження наявних платформ і порівняння пропозицій постачання.
Коротко
- Морська авіація ВМС не має бойових реактивних літаків; останні Су-25 передали до Повітряних сил.
- Для збиття реактивних шахедів називають МіГ-29, Су-27 і платформи партнерів; бракує ракет класу «повітря—повітря».
- Чехія пропонує L-39 Skyfox; окремо розглядають FA-50, Hürjet і T-7 як учбово-бойові варіанти.
- Плани посилення ПС передбачали великі партії Gripen і/або Rafale плюс тренувальні реактивні машини.
Модернізація L-39
17 листопада 2009 року на озброєння ПС України прийняли модернізований варіант навчально-бойового L-39С. Це був один із ранніх кроків оновлення тренувального парку після радянського періоду.
L-39 часів СРСР поступово завершують строки експлуатації. Без нових учбово-бойових машин підготовка пілотів для майбутніх винищувачів ускладнюється. Чеський виробник Aero Vodochody пропонує Україні нові реактивні L-39 Skyfox. Окремо чеський L-39NG адаптували під роль «винищувача Шахедів» — тобто під перехоплення відносно повільних і передбачуваних повітряних цілей цього типу.
Така лінійка закриває дві потреби: базове реактивне навчання і допоміжну роботу проти дронів, поки основні винищувачі зайняті складнішими завданнями. Рішення про обсяги постачання й інтеграцію озброєння залишається предметом переговорів; актуальні умови варто уточнювати в профільних структурах оборони.
Морська авіація та штурмовики
У морській авіації ВМС ЗС України бойових реактивних літаків немає. Останні штурмовики Су-25 під час реформування передали до складу Повітряних сил.
Ударна реактивна складова зосередилася в Повітряних силах, тоді як морська авіація ВМС ЗС України бойових реактивних літаків не має. Останні штурмовики Су-25 під час реформування були передані до складу ПС ЗС України, тож саме Повітряні сили відповідають за реактивну підтримку з повітря в загальнонаціональному масштабі.
Перелік військової, спеціальної та рятувальної повітряної техніки, що перебуває на озброєнні українських формувань і служб, охоплює кілька категорій літальних апаратів. Точна кількість машин у кожній категорії з часом змінюється, тому під час читання варто орієнтуватися на загальну картину, а не на окремі цифри.

Протидія реактивним дронам
Понад 2730 реактивних шахедів застосували проти України протягом одного вересня — про це говорив Володимир Зеленський 26 вересня. Понад 1,5 тисячі з них вдалося збити або придушити. 28 вересня він окремо навів частки: сили ППО збивають близько 70% безпілотників загалом і 57% реактивних дронів.
Сергій Рахманін заявив, що в країні є літаки, здатні працювати по реактивних шахедах, зокрема МіГ-29, Су-27 та платформи партнерів. Ті самі МіГ-29 і Су-27 він назвав застарілими, але придатними саме проти дронів. Ключову роль відіграють українська авіація і зенітні системи. Це дорога відповідь, проте наразі вона залишається однією з реально доступних.
23 вересня Зеленський розповів про успішні бойові випробування чотирьох нових перехоплювачів реактивних шахедів. Масового виробництва таких перехоплювачів поки немає. Паралельно планують адаптувати залишки старих радянських ракет класу «повітря—повітря» і ставити їх на іноземні та вітчизняні пострадянські винищувачі саме для роботи по дронах.
Українські ракети «повітря—повітря», за оцінкою Рахманіна, практично вже відпрацьовані — без поповнення запасів авіаційний канал протидії звужується.
Дефіцит ракет AIM-9
Рахманін окремо наголосив: Україні бракує ракет для літаків, які могли б збивати реактивні шахеди. Партнери не надають AIM-9, хоча такі ракети в них є. Запит триває «дуже давно».
Аргументи партнерів, за його словами, зводяться до захисту власного повітряного простору і потреби використовувати ракети самим. AIM-9 відносно недорогі порівняно з PAC-3, тому саме авіаційний канал виглядає економнішим способом знімати частину навантаження з наземної ППО.
Без серійних постачань ракет навіть наявні МіГ-29, Су-27 і союзницькі платформи не розкривають потенціал проти дешевих масових цілей. За заявою Зеленського від 26 вересня, Росія планує наступного року витратити 12 мільярдів доларів лише на виробництво реактивних дронів і баражуючих боєприпасів. Вартість західних ракет і льотних годин варто порівнювати саме з цим масштабом.

Плани закупівель винищувачів
100–150 шведських Gripen та/або 100 французьких Rafale фігурували в планах озброєння Повітряних сил. Окрім бойових машин, для підготовки пілотів потрібні учбово-бойові реактивні літаки: ресурс старих L-39 вичерпується.
План фінансування посилення ПС має передбачати кілька мільярдів євро чи доларів саме на учбово-бойові реактивні платформи. Без цього «міст» між навчальним парком і новими винищувачами залишається розривом.
- Gripen — акцент на відносно компактну експлуатацію й інтеграцію в європейські стандарти.
- Rafale — важча багатоцільова машина з іншим профілем вартості володіння.
- Учбово-бойовий сегмент — обов’язковий супутник будь-якої великої угоди, інакше пілоти не наберуть наліт на сучасних типах.
Вибір між великими партіями бойових літаків і паралельним оновленням тренажерного парку — питання бюджету й темпу постачання, а не лише технічних характеристик.
Вартість учбово-бойових машин
3 мільярди доларів Польща заплатила за 48 FA-50 (12 у версії Block 10, решта — Block 20); контракт уклали влітку 2022 року. Повноцінний FA-50 Block 20 (FA-50PL) оцінюють у 63,8 млн доларів за одиницю. Філіппіни планують подвоїти парк FA-50PH із розрахунку близько 72 млн доларів за літак.
Обмеження корейської машини суттєві: США не дозволили інтеграцію AIM-120 на FA-50; сучасні AIM-9X під цю платформу теж не інтегровані, тож Польща бере AIM-9L/M у лізинг. Для сценарію «робота по дронах» це критично, якщо ставка робиться саме на керовані ракети ближнього бою.
Іспанія закладає 69,3 млн євро за один учбово-бойовий літак у межах контракту на 45 турецьких Hürjet. На Hürjet планують РЛС Murad від Aselsan — ту саму лінійку, що й на безпілотнику Kızılelma. BAE Systems у Великій Британії зробила ставку на T-7 від Boeing і Saab з локалізацією виробництва; за оцінкою джерела, T-7 навряд буде дешевшим за корейський чи турецький варіант.
| Платформа | Орієнтир угоди | Орієнтовна ціна | Обмеження з фактів |
|---|---|---|---|
| FA-50 (Польща) | 48 машин, 2022 | 3 млрд USD за партію; 63,8 млн USD за Block 20 | Немає AIM-120; AIM-9X не інтегровано |
| FA-50PH (Філіппіни) | плани подвоєння парку | ≈72 млн USD за одиницю | Ті самі обмеження сімейства FA-50 |
| Hürjet (Іспанія) | контракт на 45 машин | 69,3 млн євро за один | РЛС Murad у планах |
| T-7 (Велика Британія) | ставка BAE з локалізацією | не дешевше за корейський/турецький | оцінка вартості порівняльна |
Для України порівняння зводиться не лише до ціни планера. Важливі дозвіл на ракети, швидкість інтеграції радянських залишків озброєння, наявність навчально-бойового режиму й можливість працювати по дронах без витрати дорогих зенітних ракет наземних комплексів.
Порівняння пропозицій для України
Чотири логічні гілки постачання учбово-бойового й легкого реактивного сегмента виглядають так.
- L-39 Skyfox / L-39NG. Близькість до вже знайомої експлуатації L-39С, чеська пропозиція, окрема модифікація під шахеди. Підходить, якщо пріоритет — швидкий місток від старого парку й допоміжне перехоплення.
- FA-50. Відомі контрактні орієнтири Польщі та Філіппін. Підходить за умови окремого вирішення питання ракет; без AIM-120 і з обмеженими AIM-9 профіль «легкий винищувач» звужується.
- Hürjet. Вища заявлена ціна за одиницю в іспанській угоді, сучасна РЛС у планах. Логічний для тих, хто цінує новий борт і європейський контрактний трек.
- T-7. Британська ставка на локалізацію з Boeing/Saab. Раціональний, якщо важливі довга підтримка й індустріальна співпраця, а не мінімальна стартова ціна.
Жоден із варіантів сам по собі не замінює серійних ракет «повітря—повітря» і масових перехоплювачів дронів; літак без боєприпасу залишається навчальною або обмежено бойовою платформою.
Gripen і Rafale в великих кількостях закривають інший рівень задач — повноцінну винищувальну авіацію. Учбово-бойовий парк є обов’язковим нижчим ярусом цієї піраміди. Фінансування «кількох мільярдів» на тренувальні реактивні машини в планах посилення ПС якраз і відображає цю дворівневу логіку.
Якщо цікавить навчання пілотів і заміна L-39, варто стежити за статусом пропозиції Aero Vodochody щодо Skyfox та умовами інтеграції озброєння. Якщо пріоритет — робота авіації по реактивних дронах, критичними залишаються поставки AIM-9 і хід адаптації залишків радянських ракет на наявні типи. Якщо мова про довгий цикл оновлення ПС, варто звертати увагу на те, чи з’являться конкретні рамки фінансування учбово-бойового сегмента паралельно з переговорами щодо Gripen чи Rafale, а також на перехід випробуваних перехоплювачів шахедів від дослідних зразків до серійного виробництва. Оновлені дані про склад парку з’являтимуться в наступних випусках міжнародних довідників, і саме там буде видно, як зміниться співвідношення тренувальних і бойових реактивних машин.